
- •§ 1. Надра як об'єкти правового регулювання, використання і охорони
- •§ 2. Право користування надрами та його види
- •§ 3. Управління в галузі використання і охорони надр
- •§ 4. Правова охорона надр
- •§ 5. Відповідальність за порушення законодавства про надра
- •12.2. Поняття і зміст правової охорони надр
- •Надра як об’єктправової охорониi використання
- •§ 2. Право користування надрами: поняття, види, пiдстави виникнення I припинення, змiст
- •3. Управлiння в галузi використання і охорони надр
- •4. Заходи по охоронi надр. Юридична вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про надра
Правовий режим використання і охорони надр в Україні
Питання до теми:
1. Надра як об'єкти правового регулювання, використання і охорони.
2. Право користування надрами та його види.
3. Управління в галузі охорони і використання надр.
4. Правова охорона надр.
5. Відповідальність за порушення законодавства про надра.
§ 1. Надра як об'єкти правового регулювання, використання і охорони
Надра — це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (ст. 1 Кодексу України про надра)'. Не слід ототожнювати надра з корисними копалинами, останні є лише частиною надр, їх основою. Головна ознака корисних копалин — їх корисність для суспільства. Надра — ширше поняття, ніж корисні копалини.
Відповідно до ст. 4 Кодексу України про надра, надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або в прихованій формі порушують право власності народу України на надра, є недійсними. Народ України здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.
Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.
Згідно зі ст. 5 Кодексу України про надра всі надра в Україні складають державний фонд надр. Державний фонд надр включає як надра, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання, у тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.
Під корисними копалинами слід розуміти природні тверді, рідкі і газоподібні речовини в надрах землі, які за сучасних техніко-еко-номічних умов можуть бути ефективно використані як безпосередньо, так і шляхом вилучення з них корисних компонентів2.
В основу класифікації корисних копалин, прийнятої в законодавстві України про надра, покладено ступінь їх розповсюдження в надрах України, а також їх економічну значимість.
Відповідно до ст. 6 Кодексу України про надра корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення'. Цій класифікації відповідає також класифікація корисних копалин на незагальнопоширені та за-гальнопоширені.
Віднесення корисних копалин до загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства екології та природних ресурсів України.
Віднесення корисних копалин до категорії загальнодержавного або місцевого значення має важливі юридичні наслідки, оскільки правовий режим ділянок надр, наданих у користування для розробки цих корисних копалин, має суттєві відмінності. Так, наприклад, встановлено різний порядок надання гірничих відводів з метою розробки корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення. Крім того, розробка корисних копалин місцевого значення для своїх господарських потреб дозволена всім землевласникам і землекористувачам в межах наданих їм земельних ділянок без надання гірничих відводів або видачі спеціальних дозволів, в той час як розробка корисних копалин загальнодержавного значення для своїх господарських потреб землевласникам і землекористувачам в межах наданих їм земельних ділянок без надання гірничих відводів і одержання ліцензій заборонена.
Родовища корисних копалин — це нагромадження мінеральних речовин у надрах, на поверхні землі, у джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання придатні для промислового використання.
Техногенні родовища корисних копалин — це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінці і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникати т ож внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини.
Усі родовища корисних ^опалин, у тому числі техногенні, становлять державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин — резерв цього фонду.
Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною державного фонду надр.
Державний фонд родовищ корисних копалин формується Міністерством екології та природних ресурсів України.
Державний фонд надр формується Міністерством екології та природних ресурсів України разом з Міністерством праці та соціальної політики України.
Відносини, що виникають у сфері використання і охорони надр, мають назву гірни"чх відносин. Ці відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Кодексом України про надра. Гірничим Законом України, Законом України «Про державну геологічну службу України», розпорядженнями і указами Президента України, а також пос яовами Кабінету Міністрів України з питань використання і охорони надр, нормативними актами Міністерства екології та .іриродних ресурсів України, а також Міністерства праці та соціальної політики України та іншими актами законодавства Укрґ'ни.