1 8. Вибір місць відбору проб повітря робочої зони

В нових чи раніше не вивчених з гігієнічної точки зору виробництвах, повітряне середовище на яких може забруднюватися токсичними речовинами, санітарний контроль слід проводити переважно на всіх робочих місцях з постійним та тимчасовим перебуванням працюючих.

На основі даних по дослідженню забрудненості повітря робочої зони в

комплексі з даними для оцінки технологічного процесу, обладнання, вентиляційних пристроїв визначають найбільш несприятливі з санітарно-гігієнічної точки зору робочі місця, на яких далі відбирають проби повітря.

Санітарний контроль забруднень повітряного середовища здійснюють вибірково на окремих робочих місцях, стадіях чи операціях, якщо на досліджуваній дільниці, яка характеризується постійністю технологічного процесу, ідентичністю обладнання або однаковістю робочих місць, на яких виконують одні і тіж операції. При цьому відбір проб слід проводити на робочих місцях, які розташовані в центрі і на перефирії приміщення або на відкритій площадці з обладнанням. При виборі точок відбору проб основну увагу слід надати робочим місцям за головними професіями.

Проби відбирають з врахуванням технологічних операцій, при яких можливо найбільше виділення в повітря робочої зони шкідливих речовин, наприклад:

1. біля апаратури та агрегатів у період найбільш активних хімічних і термічних процесів (електрохімічних, піролітичних та інших);

2. на дільницях завантаження і розвантаження речовин, затарювання продукції;

3. на дільницях транспортування, розмолу і сушки сипучих матеріалів та матеріалів, які генерують пил;

4. в місцях найбільш ймовірних джерел виділення шкідливих речовин при перекачуванні рідин та газів (насосні, компресорні та інше);

5. у місцях відбору технологічних проб, необхідних для аналізу;

6. на дільницях, які погано вентилюються;

7. необхідно проводити санітарно-хімічний аналіз повітря робочої зони на основних місцях перебування працюючих:

- в період проведення планового ремонту технологічного, санітарко-

технічного та іншого обладнання, якщо ці операції можуть супроводжуватися виділенням шкідливих речовин;

- в період реконструкції, якщо при цьому частина обладнання продовжує експлуатуватися.

Періодичність відбору проб повітря

Періодичність відбору проб повітря для кожної речовини в кожній точці встановлюють в залежності від:

1. характеру технологічного процесу (неперервного, періодичного);

2. класу небезпеки та характеру біологічної дії виробничого середовища;

3. рівня забруднення;

4. часу перебування обслуговуючого персоналу на робочому місці.

При можливому надходженні в повітря робочої зони виробничих приміщень шкідливих речовин з гостро спрямованим механізмом дії проби слід відбирати з використанням системи автоматичних приладів. При відсутності приладів неперервного контролю як тимчасовий захід допускається при погодженні з органами санітарного нагляду періодичний відбір проб повітря для визначення речовини з гостроспрямованим механізмом дії.

Для інших речовин періодичність контролю слід встановлювати в залежності від класу небезпеки шкідливої речовини:

Клас небезпеки речовини Періодичність відбору проб

1 не рідше 1 раз за 10 днів

2 не рїдше 1 раз .-а 1 місяць

З та 4 не рідше 1 раз за 3 місяці

В залежності від конкретних умов виробництва періодичність контролю може бути змінена по узгодженню з санітарно-епідеміологічною службою.

Атмосферне повітря.

При дослідженні атмосферних забруднень визначають:

1. максимальні разові концентрації;

2. середньодобові концентрації, які характеризують усереднену за добу концентрацію.

Для вимірювання максимальної разової концентрації шкідливої речовини пробу повітря необхідно відбирати 20-30 хвилин.

Для вимірювання середньодобової концентрації шкідливої речовини пробу повітря рекомендується відбирати тривалий час способами:

1. цілодобової аспірації, або

2. періодично , тобто через рівні проміжки часу; в однин абсорбер або в різні абсорбери з подальшим усередненням результатів вимірювань за добу.

Спостереження за забрудненням атмосфери проводять на:

1. стаціонарних маршрутних постах;

2. пересувних (підфакельних) постах.

Стаціонарні маршрутні пости — призначені для проведення систематичних спостережень і обладнані спеціальними павільйонами з відповідною апаратурою для відбору проб повітря і наступного аналізу, газоаналізаторами неперервної реєстрації вмісту шкідливих домішок, а також приладами для визначення метеорологічних показників.

Пересувні (підфакельні) пости — призначені для разових спостережень в зонах безпосереднього впливу промислових викидів. Відбір проб під факелом проводять на висоті 1,5 м від поверхні землі протягом 20-30 хвилин. Інтервал між відборами складає приблизно — 10 хвилин. Проби відбирають послідовно за напрямком вітру на відстанях від джерела викиду: 0,2; 0,5; 1; 2; 3; 4; б; 8; 10; 15; 20 км.

Способи та особливості відбору проб повітря.

При проведенні санітарно-хімічних досліджень на виробництві проби повітря відбирають переважно аспіраційним способом шляхом пропускання досліджуваного повітря через поглинальну систему (рідке поглинальне середовище, тверді сорбенти або фільтруючі матеріали). Мінімальна концентрація речовини, яка піддається чіткому та надійному визначенню, залежить від кількості відібраного повітря. Аспірація надлишкових об'ємів повітря приводить до неоправданих втрат робочого часу, при недостатньому об'ємі повітря знижується точність аналізу, а іноді взагалі виявляється неможливим проведення кількісних визначень.

Аспіраційний спосіб відбору проб застосовують в основному при гігієнічній оцінці тривалих стадій технологічного процесу. Час відбору проби для визначення максимальних разових концентрацій обмежується — 15 хвилин. Однак значна увага приділяється середньозмінним концентраціям, які дозволяють визначити поглинуту дозу шкідливої речовини.

Середньозмінні проби беруть індивідуальними пробовідбірниками з сорбційними трубками, закріпленими на комірці спецодягу працюючого. Результати аналізу при цьому можуть бути одержані безпосередньо на місці при використанні лінійно-колористичних методів з допомогою індикаторних трубок або в лабораторії після добування поглинутих домішок з сорбенту.

При короткочасних технологічних процесах , якщо дозволяє чутливість методів аналізу, використовують швидкі способи відбору проб (в газові піпетки, шприци). При недостатній чутливості методу та короткочасних технологічних операціях застосовують концентрування речовин з повітря з допомогою поглинальної системи. При цьому в деяких випадках (при відборі на фільтр) допускається підвищення швидкості пробовідбору. Пробу можна відбирати в одну й ту ж поглинальну систему при повторенні технологічних операцій.

Для поглинання рідкого аерозолю використовують тверді поглиначі (вату, лігнін), при цьому відбувається збільшення розміру частинок та осадження їх на твердій поверхні адсорбентів.

Якщо речовина міститься в повітрі у вигляді твердого аерозолю чи пилу , тоді повітря пропускають через тверде поглинальне середовище.

У всіх випадках необхідно наперед визначити швидкість проходження повітря та число поглинальних приладів, які використовуються для вловлювання домішки у вигляді газу, аерозолю чи пилу.

Для підтвердження одержаних результатів необхідно в кожній точці відібрати не менше двох паралельних проб. Розходження результатів паралельних визначень не повинні перевищувати 10 відсотків.