- •Визначення фізіологічної потреби організму в енергії та основних харчових речовинах. Оцінка харчового статусу.
- •План заняття
- •4.2 Теоретична частина
- •4.3 Експериментальна частина
- •4.3.1 Визначення добових енерговитрат хронометражно-табличним методом.
- •4.3.2 Визначення добових енерговитрат швидким методом
- •4.3.3 Обчислення добової потреби в основних харчових речовинах
- •4.3.4. Оцінка харчового статусу за антропометричними показниками
- •4.4 Оформлення результатів роботи. Висновки
- •Контрольні питання
4.3.3 Обчислення добової потреби в основних харчових речовинах
Величина добової витрати енергії визначає не лише енергетичну цінність добового раціону, а також є основою для розрахунку потреби в основних харчових речовинах (макронутрієнтах) – білках, жирах і вуглеводах. Добова витрата енергії повинна компенсуватися за рахунок енергії, що утворюється в організмі при окисленні цих речовин.
Відповідно до вимог раціонального (здорового) збалансованого харчування для здорової дорослої людини середнього віку, з помірним фізичним навантаженням добова енергетична цінність раціону харчування повинна забезпечуватися за рахунок білків на 12%, жирів на 30% і вуглеводів на 58% (12:30:58).
За допомогою цих співвідношень, якщо відома величина добових енерговитрат, можна розрахувати необхідну кількість білків, жирів і вуглеводів в раціонах харчування.
Приклад:
Добова енергетична цінність раціону харчування складає 2500 ккал.
Калорійність за рахунок білків має бути рівна:
2500 - 100%
х - 12% х = 300 ккал
Загальна кількість білків, виражена в грамах, буде дорівнювати:
де 4,0 - енергетичний коефіцієнт білків.
Кількість жирів і вуглеводів в раціоні харчування визначають аналогічно розрахунку білків у вказаному прикладі, але із застосуванням відповідних відсотків енергетичної цінності і енергетичних коефіцієнтів.
Разом з розрахунком загальних кількостей основних харчових речовин, фізіологічними вимогами передбачається нормування кількості білків тваринного походження і жирів рослинного походження :
- білки тваринного походження повинні складати не менше 55% від їх загальної кількості (у грамах);
- жири рослинного походження повинні складати не менше 30% від їх загальної кількості (у грамах).
Визначення кількостей мінеральних речовин і вітамінів проводиться відповідно до загальнофізіологічних норм харчування.
4.3.4. Оцінка харчового статусу за антропометричними показниками
Харчовий статус характеризує склад і функції організму людини, обумовлені харчуванням. Харчовий статус може бути звичайним, оптимальним, надмірним або недостатнім.
Оцінка харчового статусу проводиться за антропометричними (зріст, маса тіла та ін.), клінічними, функціональними, імунологічними показниками, а також за біохімічними даними стану білкового, жирового, вуглеводного, мінерального і вітамінного обмінів, визначенням нутрієнтів в крові, сечі та ін.
Найважливішим показником відповідності харчування і стану здоров'я організму є маса тіла. Для визначення маси тіла і її оцінки існує ряд методів.
Визначення маси тіла шляхом зважування
Вимір маси тіла проводять зважуванням на спеціальних вагах з точністю до 100г. Отримані дані зіставляються з «ідеальними», тобто з рекомендованими як норма (таблиця 4.5) або з гранично допустимою масою тіла залежно від підлоги, віку і росту (таблиця 4.6).
При використанні таблиці ідеальної маси ожирінням вважають збільшення маси тіла на 15% і більше, а при використанні таблиці максимально нормальної маси тіла – на. 10% і вище
Розрізняють 4 міри ожиріння : I ступінь – надлишок маси тіла на 10-30%, II ступінь – на 30-50%, III ступінь – на 50-100% і IV ступінь – на 100% і вище.
Визначення нормальної маси тіла розрахунковими способами:
- за формулою Брока :
Маса (кг) = зріст (см) - 100 (при зрості до 165 см)
Маса (кг) = зріст (см) - 105 (при зрості 165-175 см)
Маса (кг) = зріст (см) - 110 (при зрості більше 175 см)
- за індексу Брейтмана :
Маса тіла (кг) = зріст (см) × 0,7 - 50
- за спеціальною формулою:
Визначення індексу маси тіла.
Нині в міжнародній і вітчизняній практиці застосовується високоінформативний і простий показник – індекс маси тіла (ІМТ), що називається також індексом Кетле.
Характеристика показників індексу маси тіла, в кг/м2 :
Менше 20 - недостатня маса тіла;
20 – 24.9 - нормальна маса тіла;
25 – 29,9 - надмірна маса тіла;
30 – 34,9 - ожиріння І ступеню (легке);
35 – 39,9 - ожиріння ІІ ступеню (помірне);
40 – і більше - ожиріння ІІІ ступеню (важке).
Відповідно до рекомендацій експертів ВООЗ нижня межа нормальної маси тіла - 18,5 кг/м2. Виділені три міри недостатності маси тіла відповідно до ІМТ:
17,0 – 18,49 кг/м2 І ступінь (легкий);
16,0 –16,99 кг/м2 ІІ ступінь (помірний);
менше 16,0 кг/м2 ІІІ ступінь (важкий).