2. Постановка завдання

Перевести з однієї системи числення в іншу(згідно свого варіанту):

1. 110101₂=( ? )₈

А9₁₆=( ? )₂

684₈=( ? )₁₀

245,5₁₀=( ? )₂

2. 10110₂=( ? )₁₆

209₈=( ? )₂

5FA₁₆=( ? )₁₀

45,25₁₀=( ? )₂

3. 101110₂=( ? )₈

209₈=( ? )₂

1010₂=( ? )₁₀

703, 072₁₀=( ? )₂

4. 1111₂=( ? )₁₆

1EA₁₆=( ? )₂

4832₈=( ? )₁₀

3, 165₁₀=( ? )₂

5. 111₂=( ? )₁₆

EA89₁₆=( ? )₂

C6₁₆=( ? )₁₀

70, 2₁₀=( ? )₂

6. 1010₂=( ? )₈

895₈=( ? )₂

AC2₁₆=( ? )₁₀

342, 22₁₀=( ? )₂

7. 124₁₀=( ? )₈

B12₁₆=( ? )₂

0,365₁₀=( ? )₁₆

24₁₀=( ? )₂

8. ( 0,125 )₁₀ = ( ? )₂

110111₂=( ? )₁₆

95₈=( ? )₂

CA3₁₆=( ? )₁₀

9. ( 0,125 )₁₀ = ( ? )₁₆

110₂=( ? )₁₆

9545₈=( ? )₂

3CF₁₆=( ? )₁₀

10. ( 0,125 )₁₀ = ( ? )₈

11011₂=( ? )₈

A95₁₆=( ? )₂

4563₈=( ? )₁₀

3. Зміст звіту

1. Постановка завдання.

2. Розв’язкок завдання згідно свого варіанту.

3. Пояснення результатів.

4. Висновки

Виконання даної лабораторної роботи дасть можливість студентам оволодіти алгоритмами переведення чисел з однієї системи числення в іншу.

5. Контрольні запитання

1. Що таке система числення?

2. Які типи систем числення ви знаєте?

3. Що таке основа позиційної системи числення?

4. У чому полягає проблема вибору системи числення для подання чисел у пам'яті комп'ютера?

5. Яка система числення використовується для подання чисел у пам'яті комп'ютера? Чому?

6. Яким чином здійснюється перевід чисел, якщо основа нової системи числення дорівнює деякому степеню старої системи числення?

7. За яким правилом переводяться числа з десяткової системи числення?

8. За яким правилом переводяться числа в десяткову систему числення?

Лабораторні роботи №2-3. Тема: "Знайомство з с. Виконання програми простої структури"

Мета: Знайомство з середовищем програмування, створення, відлагодження й виконання простої програми, що містить ввід/вивід інформації й найпростіші обчислення.

1. Короткі теоретичні відомості

Мова СІ створена в 1972 р. Денісом Рітчі при розробці ОС Unix. Вона проектувалася як інструмент системного програмування з орієнтацією на розробку добре структурованих програм. У такий спосіб вона поєднує в собі, з одного боку, засоби мови програмування високого рівня: опис типів даних, оператори for, while, if і т.ін., а, з іншого боку, містить засоби мови типу Асемблер : регістрові змінні, адресну арифметику, можливість роботи з полями бітів і т.ін.

1.1. Структура програми

Програма мовою СІ має таку структуру:

#директиви препроцесора

. . . . . . . . .

#директиви препроцесора

функція а ( )

оператори

функція в ( )

оператори

void main ( ) //функція, з якої починається виконання програми

оператори

опису

присвоювання

функція

порожній оператор

складений

вибору

циклів

переходу

Директиви препроцесора - управляють перетворенням тексту програми до її компіляції. Початкова програма, підготована мовою СІ у вигляді текстового файлу проходить 3 етапи обробки:

1. препроцесорне перетворення тексту;

2. компіляція;

3. компонування (редагування зв'язків або зборка).

Після цих 3 етапів формується виконавчий машинний код програми.

Завдання препроцесора - перетворення тексту програми до її компіляції. Правила препроцесорної обробки визначає програміст за допомогою директив препроцесора. Директива починається з #. Наприклад,

1) #define - вказує правила заміни в тексті.

#define ZERO 0.0

Означає, що кожне використання в програмі імені ZERO буде замінятися на 0.0.

2) #include< ім'я заголовкового файлу> - призначена для включення в текст програми тексту з каталогу «Заголовкових файлів», що надходять разом зі стандартними бібліотеками. Кожна бібліотечна функція СІ має відповідний опис в одному із заголовкових файлів. Список заголовкових файлів визначений стандартом мови. Вживання директиви include не підключає відповідну стандартну бібліотеку, а тільки дозволяє вставити в текст програми описи із зазначеного заголовкового файлу. Підключення кодів бібліотеки здійснюється на етапі компонування, тобто після компіляції. Хоча в заголовкових файлах містяться всі описи стандартних функцій, у код програми включаються тільки ті функції, які використовуються в програмі.

Після виконання препроцесорної обробки в тексті програми не залишається жодної препроцесорної директиви. Програма є набором описів і визначень, і складається з набору функцій. Серед цих функцій завжди повинна бути функція з ім’ям main. Без неї програма не може бути виконана. Перед ім'ям функції міститься інформація про тип значення, що повертається функцією, (тип результату). Якщо функція нічого не повертає, то вказується тип void: void main ( ). Кожна функція, у тому числі й main повинна мати набір параметрів, він може бути порожнім, тоді в дужках вказується (void).

За заголовком функції розташовується тіло функції. Тіло функції - це послідовність визначень, описів й виконавчих операторів, взятих у фігурні дужки. Кожне визначення, опис або оператор закінчується крапкою з комою.

Визначення - вводять об'єкти (об'єкт - це іменована область пам'яті, окремий випадок об'єкту - змінна), необхідні для представлення в програмі даних, що обробляються. Прикладом є

int y = 10 ; //іменована константа

float x ; //змінна

Описи - повідомляють компілятору про властивості й імена об'єктів і функцій, описаних в інших частинах програми.

Оператори - визначають дії програми на кожному кроці її виконання.