![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Тема 1. Загальна рівновага за моделлю нових класиків
- •Монетаристи
- •Теорія раціональних очікувань
- •2. Макроекономічна модель нових кейнсіанців
- •Ринок праці
- •Модель ефективної зарплати Шапіра-Стіглиця
- •Модель інсайдерів-аутсайдерів Ліндбека-Сновера
- •Загальний підсумок по ринку праці:
- •Функція пропозиції
- •Модель пропозиції в економіці з жорсткими цінами
- •Неокейнсіанська функція споживання
- •Неокейнсіанська функція інвестицій (модель Стігліца-Вейса)
- •Зв’язок інфляції і безробіття
- •Загальна економічна рівновага Модель Барро-Гроссмана-Малінвуда
- •Тема 3. Модель is-lm-bp Модель Мандела-Флемінга як передвісник is-lm-bp.
- •2. Зміст та висновки для практики державного регулювання моделі is-lm-bp.
- •Тема 4. Модель торгового балансу nx-(s-I)
- •Взаємодія 2ох політик і 2ох рівноваг за моделлю тв
- •Тема 5. Модель Свона у координатах g – q та правило поєднання ролей, що з неї випливають
- •Тема 6. Макроекономічна нерівновага
- •Тема 7. Сучасні уявлення про економічну динаміку
- •Модель економічних коливань та економічного зростання і порівняльний аналіз
- •2. Модель економічних коливань (rbc, мультиплікатора-акселератора, Лайдлера)
- •Неокейнсіанська модель мультиплікатора-акселератора
- •Модель Лайдлера
- •Модель економічного зростання Модель Ромера
- •Модель Фея-Раніса
- •Тема 8. Модель зростання за участі держави t→s’→I’→k→y Умова Рамсея-Касса-Купманса
- •Модель руйнівного зростання
- •Тема 9. Позитивна теорія стабілізаційної політики
- •Основи стабілізаційної політики
- •2. Нові класики
- •3.Неокласичний синтез
- •4.Неокейнсіанці
- •5.Особливі випадки
Тема 4. Модель торгового балансу nx-(s-I)
Принципові особливості моделі:
Внутр.рівновага відображена -(S-I) – розрив заощаджень і передбачається, що на цей розрив можна впливати фінансовими інструментами.
Зовн.рівновага (NX) – впливає на неї через монетарну пол. через курс валюти. А монетарні інструменти спричиняють або девальвацію або ревальвацію і впливають на торговий баланс.
Умови моделі:
У якості впливового чинника розгляд.реальний обмінний курс
Ціни внутрішні приймаються як стала величина
Ідеться про пряме котирування, тому що весь ТВ як част. “Y” нам треба представити у національній валюті, тому ТВ, який зводимо до NX треба представити як:
TB=NX= Ex-Im = Ex’ * Pd - Im’ * q * Pf / Pd
Загалом береться до уваги, що exp – функція 2ох змінних : Ex= Ex(q,YF )
де q – курс валюти; YF – доходи закордонних споживачів
Для спрощення Ex – стала величина
Im – ф-ція 2ох змінних: Im=Im (q,Yd). Якщо q зростає, то залежність інша. Im розглядається як ф-ція граничної схильності до Im :
Im= Im- m’ Y
m’ – величина граничної схильності до Іm
Зміст моделі
1. З врахуванням сказаного про Іm і Ex формується витратний мультиплікатор:
Y = C + c’ Y + I + Ex – Im + m’Y
A
m
витр
= ∆Y / ∆A =
1/(1- c’+
m’)=
1/(s’+m’)
Останній вираз має назву витратний мультиплікатор з врахуванням змін торгового балансу (якщо всі зміни зводяться до змін Im )
2.
Основна зміна в цій моделі пов’язана
з процесом девальвації або ревальвації
реального курсу. Оскільки внутр.ціни
незмінні, то ревальвація і девальвація
може бути пов’язана
з зовн. цінами. Вплив девальвації можна
відобразити:
Проблема дев-ції і рев-ції є непростою, оскільки в реальній дійсності дев-ція впливає не лише на Im, а й на Ex.
Умова Маршала- Лернера (додаткова умова поясн. впливу дев-ції і рев-ції)
Зміст:
Девальвація буде мати позитивні наслідки на ТВ, якщо буде витримуватись співвідношення:
x’ + m’ > 1, де x’- гран. схильність до Ex; m’- гран. схильніть до Im.
П
ояснення
до графіків:
1. Ф-ція ТВ є оберненою до У, бо за нашою умовою зв’язок між NX та У з вини Im є оберненим.
2. Нахил ф-ції ТВ до осі «у», який можна оцінити як tg цього кута є співвідношення приросту NX та У:
tg £= ∆NX / ∆У = ∆Im /∆У = m’ і показує схильність до Im.
Я
кщо відбув. дев-ція, то далі логіка буде:
Повний вигляд моделі 2ох ф-цій на графіку:
1. Ця ф-ція S-І позитивно пов’язана з У. Це пов’язано з тим, що за моделлю S= S(У), а інвестиції фіксовані. 2. Кут β відображає граничну схильність до заощаджень. Т.1 харак-є одночасну рівновагу і внутр. і зовн. за умови, що У* є потенційним У. 3. Якщо б ці ф-ції перетнулись по-інш. в т.2, то тоді б такої рівноваги не було б. В т.2 Уфакт > У*, а ТВ – від’ємний.