- •Тема 1. Загальна рівновага за моделлю нових класиків
- •Монетаристи
- •Теорія раціональних очікувань
- •2. Макроекономічна модель нових кейнсіанців
- •Ринок праці
- •Модель ефективної зарплати Шапіра-Стіглиця
- •Модель інсайдерів-аутсайдерів Ліндбека-Сновера
- •Загальний підсумок по ринку праці:
- •Функція пропозиції
- •Модель пропозиції в економіці з жорсткими цінами
- •Неокейнсіанська функція споживання
- •Неокейнсіанська функція інвестицій (модель Стігліца-Вейса)
- •Зв’язок інфляції і безробіття
- •Загальна економічна рівновага Модель Барро-Гроссмана-Малінвуда
- •Тема 3. Модель is-lm-bp Модель Мандела-Флемінга як передвісник is-lm-bp.
- •2. Зміст та висновки для практики державного регулювання моделі is-lm-bp.
- •Тема 4. Модель торгового балансу nx-(s-I)
- •Взаємодія 2ох політик і 2ох рівноваг за моделлю тв
- •Тема 5. Модель Свона у координатах g – q та правило поєднання ролей, що з неї випливають
- •Тема 6. Макроекономічна нерівновага
- •Тема 7. Сучасні уявлення про економічну динаміку
- •Модель економічних коливань та економічного зростання і порівняльний аналіз
- •2. Модель економічних коливань (rbc, мультиплікатора-акселератора, Лайдлера)
- •Неокейнсіанська модель мультиплікатора-акселератора
- •Модель Лайдлера
- •Модель економічного зростання Модель Ромера
- •Модель Фея-Раніса
- •Тема 8. Модель зростання за участі держави t→s’→I’→k→y Умова Рамсея-Касса-Купманса
- •Модель руйнівного зростання
- •Тема 9. Позитивна теорія стабілізаційної політики
- •Основи стабілізаційної політики
- •2. Нові класики
- •3.Неокласичний синтез
- •4.Неокейнсіанці
- •5.Особливі випадки
Тема 5. Модель Свона у координатах g – q та правило поєднання ролей, що з неї випливають
Сутність моделі Свона: перша з динамічних, покрокових моделей, що дає можливість пояснити поєднання фінансових і грошових політик у такий спосіб, щоб ситуація рухалася у бік загальної рівноваги (одночасного досягнення зовн. і внутр. рівноваги).
Умови моделі:
будується в координатах «курс валюти – державні видатки»;
сама діаграма Свона є перетином 2-х функцій: 1-ша функція (лінія) – внутр.рівновага (таке поєднання q i G, коли немає ні безробіття, ні інфляції), 2-га функція – зовн. рівновага (поєднання q i G, коли ТВ, а потім ВР=0);
у якості інструменту грошової політики розглядається девальвація чи ревальвація за рахунок зміни пропозиції грошей. Інструмент фін. пол.-ки – зміна обсягів держ. витрат;
модель може бути представлена в 3-х варіантах координат: qr - G; qn - G; і – G.
І варіант: qr – G: обґрунтування функцій зовн. (ВВ) та внутр. рівноваги (УУ).
ВВ – має висхідний характер; УУ – низхідний.
3 В рис. 1 т. 1: відбулось стимулюв. фін. інструм-
ми (∆G), рівновага порушилась, ТВ<0 в т.2.
В Для повернення в рівнов. стан проведена
G девальв-я: а) ТВ1 → ТВ2 (за рах. МS↑);
б) з т.2 в т.3 → ТВ=0. у такий спосіб довели
qr висхідний хар-р функції зовн. рівноваги.
У 1 2 Рис. 3. т.1 ВВП = ВВП потенц (У=У*),
Відбулось стимулюв. ек-ки фін. інстр-ми.
3 В т.2 У>У*, тому для повернення У до У*
У необхідна ревальвація: ТВ1 → ТВ2 (за рах. МS↓)
G в т.3 - У=У* (рис. 4 – низхідний хар-р УУ)
І І варіант: qn – G: ІВ – функція внутр. рівноваги; ЕВ – зовн. рівноваги. Міняються характери нахилу функцій
qn ІВ Внутр. рівновага – такі поєднання q i G, щоб У=У*. Все ліворуч від ІВ:
безробіття > природного безробіття (U > U*). Все праворуч від ІВ: інфляція
(AD > Y*)
G
У = С + І + G + Nx (q)
Y = Y (q- , G+)
qn Зовн. рівновага : все ліворуч ЕВ – Nx > 0 (позитивне сальдо торгового балансу)
праворуч - Nx < 0 (від’ємне сальдо).
1
3
2 ЕВ
G
Nx = Ex (q-) – Im (Y+).
Y = Y (G+)
Nx = Nx (q-, G-)
Діаграма Свона: формування 4 квадрантів при перетині зовн. і внутр. рівноваг
І: U > U*; Nx < 0 (безробіття вище природного, від’ємне сальдо торгового балансу);
ІІ: AD > Y*; Nx < 0 (інфляція, від’ємне сальдо);
ІІІ: AD > Y*; Nx > 0 (інфляція, позитивне сальдо);
ІV: U > U*; Nx > 0 (безробіття вище природного, позитивне сальдо).
qn ІВ
І
ІV ІІ
ІІІ
ЕВ
G
1-ше правило поєднання ролей: щоб правильно визначити заходи політики регулювання, треба точно визначити місце знаходження екон6оміки за цими квадрантами. (Україна – І кв.)
Власне правило розподілу ролей (передумова): для моделі Свона принципово важливим є чутливість внутр. і зовн. рівноваг до фін. і грош. інструм-в. Ця чутливість відображ-ся кутом нахилу: чим більший кут, тим вища чутливість.
Приклад 1: біль чутлива до фін. ін струм-в внутр. рівновага.
qn ІВ <α > <β , тобто ІВ чутлива до ∆G.
2 3 т. А в ІІІ кв.: AD > Y*; Nx > 0 (інфляція, позитивне сальдо)
Оск. до фін. інстр-тів більш чутлива внутр. рівновага, то
почин-ся вплив на внутр. рівновагу ↓G (бо інфляція).
1 А в т.1: AD = Y*; U = U*; Nx > 0. Позбавляємось Nx > 0
ЕВ збільшенням qn. В т.2: Nx = 0; U > U*; стимулюємо ек-ку
) α β ( додатковими держ. витратами. Т. 3: У=У*; Nx < 0, тому
G зменшуємо qn (девальвація, МS↑) і т.д., доки не наблиз. до
точки заг. рівноваги
П риклад 2: біль чутлива до фін. ін струм-в зовн. рівновага.
<α < <β , тобто ЕВ чутлива до ∆G.
qn Оск. до фін. інстр-тів більш чутлива зовн. рівновага, то
ІВ почин-ся вплив на зовн. рівновагу додатк. ∆G :
3 2 G ↑→↑У→Іт↑→ Nx = 0, але в т.1 інфляція (AD > Y*).
Від т.1 до т.2: боротьба з інфляцією ч-з ревальвацію:
4 М↓→ q↑, У=У*, але Nx < 0. Від т.2 до т.3: боротьба з
А 1 ЕВ Nx < 0: G ↓→У↓→Іт↓→ Nx = 0, але У<У* (U > U*) і т.д.
) α β ( G
2 -ге правило поєднання ролей: якщо ігнорувати принцип чутливості, то поєднання політик лише розбалансовує ек-ку. Поєднання ролей фін. та грош. ін струм-в залежить від того, хто мусить виявити ініціативу. Нехай ініціатором має бути ЦБ (грош. політика), тоді логіка подій має відбуватися так:
q n ІВ <α > <β. (ІВ – чутливіша)
Спочатку ЦБ забезпечить зовн. рівновагу:
М↓→ q↑→ Nx = 0, але AD > Y* (інфляція) – т.1
G ↓→У=У*, але Nx > 0 – т.2
М↓→ q↑→ Nx = 0, але U > U* (У<У*) – т.3
G ↑→У=У*, але Nx < 0 – т.4
) α β( ЕВ G НБ ЕВ
МінФін ІВ
Висновки: для заг. рівноваги потрібне покрокове чергування 2-х політик; на яку рівновагу має бути спрямована яка із політик залежить від чутливості; послідовність залежить від ініціатора дій.
Модель Свона у координатах G – і та правила поєднання ролей, що з неї випливають
Сутність моделі Свона: перша з динамічних, покрокових моделей, що дає можливість пояснити поєднання фінансових і грошових політик у такий спосіб, щоб ситуація рухалася у бік загальної рівноваги (одночасного досягнення зовн. і внутр. рівноваги).
Умови моделі:
будується в координатах «курс валюти – державні видатки»;
сама діаграма Свона є перетином 2-х функцій: 1-ша функція (лінія) – внутр.рівновага (таке поєднання q i G, коли немає ні безробіття, ні інфляції), 2-га функція – зовн. рівновага (поєднання q i G, коли ТВ, а потім ВР=0);
у якості інструменту грошової політики розглядається девальвація чи ревальвація за рахунок зміни пропозиції грошей. Інструмент фін. пол.-ки – зміна обсягів держ. витрат;
модель може бути представлена в 3-х варіантах координат: qr - G; qn - G; і – G.
І ІІ варіант: і – G: q = const, тому вплив має зміна «і». тут мова йде не просто про торговий баланс, а про платіжний. Зовн. рівновага чутлива до змін «і», обидві функції мають позитивний нахил. ІВ
І ІІ 3 ЕВ <α > <β , тобто ЕВ чутлива до і.
2 1 2 Пояснення висхідного нахилу функції ЕВ: якщо G ↑ (т.1→т.2),
4 3 то в т.2 - ВР<0, якщо в цій ситуації грош. заходами і↑→КАВ↑→ВР=0
α (т.3).
ІV А
β ІІІ І: U > U*; ВР > 0 (безробіття вище природного, позитивне сальдо платіжного балансу);
ІІ: AD > Y*; ВР > 0 (інфляція, позитивне сальдо);
ІІІ: AD > Y*; ВР < 0 (інфляція, від’ємне сальдо);
ІV: U > U*; ВР < 0 (безробіття вище природного, від’ємне сальдо).
Правило розподілу ролей: за умовою цього варіанту моделі більш чутлива до зміни «і» зовн. рівновага, тому саме вона регул-ся НБ через монетарну сферу.
Рух від т. А до т.1: М↓→ і↑→ КАВ↑→ВР = 0, але AD > Y* (інфляція) – т.1
G ↓→У↓→У=У*, але ВР > 0 – т.2
М↑→ і↓→ КАВ↓→ВР = 0, але AD > Y* (інфляція) – т.3
G ↓→У↓→У=У*, але ВР > 0 – т.4 і т.д.
Висновки: для заг. рівноваги потрібне покрокове регулюв. 2-х політик; за ЦБ (грош. політика) закріплено регулюв. зовн. рівноваги; за Мінфіном (фін. пол.-ка) – внутр. рівновага.