Умисне вбивство, вчинене способом небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115 кк)

За своїм кримінально-правовим змістом умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, характеризується такими особливостями:

а) суб’єкт, діючи з прямим умислом, прагне позбавити життя одного або кількох потерпілих;

б) обраний ним спосіб реалізації задуманого створює небезпеку для життя не лише осіб, вказаних в пункті “а”, але й принймні ще для однієї особи;

в) ставлення суб’єкта до смерті потерпілого (-их), вказаного у пункті “б”, характеризується непрямим умислом.

З огляду на вищесказане не повинні оцінюватись як умисне вбивство, вчинене способом небезпечним для життя багатьох осіб, ситуації, коли обраний суб’єктом спосіб спричинення смерті потерпілому\-им створює небезпеку для певного обмеженого кола інших осіб і при цьому винний усвідомлює неминучість настання їхньої смерті (наприклад, суб’єкт вбиває свою дружину, підриваючи літак, на якому вона перебуває, над відкритим морем).

Кваліфікація умисного вбивства, вчиненого способом небезпечним для життя багатьох осіб, характеризується рядом проблем:

1) суб’єкт помилково вважає обраний ним спосіб небезпечним для життя потерпілого та інших людей – відповідно до абз. 2 п. 8 ППВСУ такі дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК (у даному випадку Пленум віддав перевагу не традиційному для правозастосовчої практики підходу до кваліфікації – інкримінуванню замаху на вбиство і закінченого вбивства, – а теоретичному підходу щодо впливу факту помилки на кваліфікацію дій суб’єкта);

2) досить неоднозначними є ситуації, коли при вчиненні умисного вбивства способом небезпечним для життя багатьох осіб, потерпіла особа, яку винний хотів позбавити життя з прямим умислом залишається живою, а гине потерпілий, до смерті якого суб’єкт ставився з непрямим умислом. При оцінці таких ситуацій постає традиційна проблема вибору між правозастосовчим (п. 5 ч. 2 ст. 115; ч. 2(3) ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115) та теоретичним (п. 5 ч. 2 ст. 115) підходами. Видається, що подібні ситуації мають кваліфікуватися лише за п. 5 ч. 2 ст. 115 КК, а кваліфікація за сукупністю злочинів виглядає більш-менш обґрунтованою лише у випадках, коли потерпілий що залишився живим характеризується спеціальними ознаками (малолітня дитина, заручник тощо) або кваліфікація дій суб’єкта лише за п. 5 ч. 2 ст. 115 КК не дозволить повноцінно врахувати мотиви винного (потерпілого, який лишився живим, суб’єкт хотів позбавити життя з метою приховання раніше вчиненого злочину);

3) ситуації, коли внаслідок дій способом небезпечним для життя багатьох осіб гинуть всі потрепілі, які опинилися в сфері дії цього способу, білоруський криміналіст М.А. Бабій пропонує не розглядати як умисне вбивство, вчинене способом небезпечним для життя багатьох осіб. Його основний аргумент – у даному випадку важко говорити про „небезпеку для життя”, оскільки вона є категорією можливого, а не дійсного. Такий підхід видається недостатьо обґрунтованим - питання про те, чи загинули всі потерпілі, що опинилися в „зоні ураження”, в даному разі не повинно бути вирішальним, оскільки специфіка цього різновиду умисного вбивства полягає, в т.ч. й в особливостях суб’єктивного ставлення суб’єкта до смерті різних потерпілих (див. вище).