Питання для самостійної роботи

У чому полягає некоректність інкримінування ч. 1 ст. 115 КК з теоретичної точки зору?

б) якщо суб’єкт не знав про стан вагітності потерпілої особи, його дії кваліфікуються лише за ч. 1 ст. 115 КК (у даному разі ключову роль відіграє слово “завідомо”);

в) якщо суб’єкт не знав про малолітній вік потерпілої особи, хоча міг та повинен був про нього знати, його дії кваліфікуються за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК (орієнтир – абз. 1 п. 6 ППВСУ №2 від 07.02.2003);

г) якщо суб’єкт не знав про малолітній вік потерпілої особи, не міг і не повинен був знати про нього, його дії кваліфікуються за ч. 1 ст. 115 КК

Звернути увагу – з огляду на підходи теорії кримінального права ситуація зазначена в п. “а”, може кваліфікуватися лише за ч. 2 ст. 15, п. 2 ч.2 ст. 115 КК;..

Питання для самостійної роботи

Подумати, яке теоретичне правило кваліфікації може бути орієнтиром у даному випадку?

...а ситуації, зазначені в п.п. “в” та “г”, можуть кваліфікуватись однаково (за ч. 1 ст. 115 КК), без врахування характеру (сумлінного чи несумлінного) фактичної помилки, оскільки винний не усвідомлював наявність відповідних об’єктивних обставин, вона не повинна ставитися йому у вину.

Умисне вбивство заручника або викраденої людини (п. 3 ч. 2 ст. 115 КК)

Виходячи з буквального змісту обтяжуючих осбставин, передбачених у цьому пункті, вони не поширюється на випадки, коли умисно позбавляється життя особа, яку було незаконно позбавлено волі (див. ст. 146 КК).

Звернути увагу на варіанти „зв’язку” умисного вбивства і злочину, ЮСЗ якого передбачені ст. 147 КК, в абз. 2 п. 7 ППВСУ №2 від 07.02.2003.

Достатньо проблемним є підхід до кваліфікації, передбачений у абз. 3 п. 7 цієї постанови. Проблемність пов’язана з необхідністю інкримінування ознаки “тяжкі наслідки” на рівні ст. 147 КК. У зазначеному орієнтирі це питання вирішується позитивно, однак, з теоретичної точки зору такий підхід видається некоректним, оскільки в його основі лежить відверто некоректна теза про те, що ознака „тяжкі наслідки” у ч. 2 ст. 147 охоплює смерть людини, ставлення до якої було умисним. Більше того, наведений правозастосовний орієнтир фактично суперечить п. 14 ППВСУ №7 від 04.06.2010, хоча в ньому, на жаль, прямо не вказано на те, що суб’єкту не повинна ставитись у вину ознака „тяжкі наслідки”.

Таким чином, на сьогодні можна говорити про два підходи до вбивства заручника (якщо сам суб’єкт захоплював або тримав заручника):

а) п. 3 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 147 - традиційний підхід

б) п. 3 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 147 - підхід ППВСУ про повторність, сукупність, рецедив

При вирішенні навчальних задач та завдань можна орієнтуватися на будь-який із цих підходів, але вказана вище проблема обов’язково має бути відображена в обґрунтуванні вирішення.

Умисне вбивство викраденої людини за відсутності спеціального роз’яснення ППВСУ №2 від 07.02. 2003, очевидно, має кваліфікуватися за п. 3 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 146 КК (якщо відсутністі інші обтяжуючі обставини).

Умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК)

З огляду на зміст абз. 1 п. 8 ППВСУ №2 від 07.02.2003, умисне вбивство з особливою жорстокістю характеризується певними особливостями способу вчинення злочину та/або його обстановки. Таким чином, особлива жорстокість є об’єктивною обставиною, яка, у свою чергу, повинна охоплюватись свідомістю суб’єкта.

Питання для самостійної роботи

Подумати, коли ознака вчинення злочину з особливою жорстокістю характеризує спосіб вчинення злочину, а коли – обстановку?

Звернути увагу на некоректність визнання проявом особливої жорстокості глумління над трупом. Очевидно, у подібних випадках некоректно говорити про „умисне вбивство, вчинене..”, оскільки на момент глумління людина, яку прагнув вбити суб’єкт, вже померла, а тіло неживої людини потерпілим не може бути за жодних умов. З теоретичної точки зору, подібні ситуації слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 115 (але без інкримінування п. 4 ч. 2 ст. 115 КК), та відповідною частиною ст. 297 КК. При вирішенні навчальних задач та завдань все ж слід орієнтуватись на правозастосовчий підхід, але вказана вище проблема обов’язково має бути відображена в обґрунтуванні вирішення

В абз. 3 п. 8 ППВСУ №2 від 07.02. 2003 знайшло відображення теоретичне правило подолання конкурнеції норм з обтяжуючими та пом’якшуючими обставинами.

При кваліфікації умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю, дії винного не повинні додатково кваліфікуватись за ст. 127 КК. Спрощено кажучи, ч. 2 ст.115 КК (в частині п. 4) є спеціальною нормою по відношенню до норм ст. 127 КК. Разом з тим, якщо суб’єкт катував потерпілого без наміру вбити його і лише згодом у нього виникає такий намір, поведінку винного слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 115 та 127 КК. При цьому не виключений варіант, коли кваліфікація за ст. 115 КК може здійснюватись без інкримінування п. 4 ч. 2 ст. 115 КК – коли позбавлення винного життя відбувалось за відсутності особливої жорстокості.