- •Спеціальні різновиди вбивства через необережність:
- •Деякі загальні застереження щодо спеціальних різновидів умисного вбивства та вбивства через необережність
- •Загальні зауваження:
- •Питання для самостійної роботи
- •Питання для самостійної роботи
- •Умисне вбивство, вчинене способом небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115 кк)
- •Умисне вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 кк)
- •Питання для самостійної роботи
- •Питання для самостійної роботи
- •Умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115 кк)
- •Умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п. 10 ч. 2 ст. 115 кк)
- •Питання для самостійної роботи
Загальні зауваження:
1) у ч. 2 ст. 115 передбачено не 14 окремих ЮСЗ, а один ЮСЗ з багатьма альтенативними обтяжуючими обставинами;
2) таким чином, декілька умисних вбивств при обтяжуючих обставинах не можуть утворювати таку форму множинності злочинів, як сукупність;
3) непослідовною є позиція законодавця, який в межах одного пункту „фіксує” одну обтяжуючу обставину, а в іншому пункті – декілька обтяжуючих обставин. Очевидно з точки зору законодавчої техніки кожній обтяжуючій обставині мало б бути присвоєне своє “ім’я”, тобто кожна обставина – повинна була б нумеруватися окремою буквою;
4) окремі обтяжуючі обставини, передбачені ч. 2 ст. 115 КК, „фіксують” зв’язок умисного вбивства зі злочинами інших видів. Такий зв’язок може виражатись в очевидних формулюваннях закону (п. 10 ч. 2 ст. 115 КК) або в прихованих (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК); носити суб’єктивний (п. 9 ч. 2 ст. 115 КК) або об’єктивний (п. 3 ч. 2 ст. 115 КК); узагальнений (п. 9 ч. 2 ст. 115 КК) або конкретизований (п. 10 ч. 2 ст. 115 КК) характер.
Спрощений алгоритм кваліфікації
кількох закінчених та (або) незакінчених умисних вбивств при обтяжуючих обставинах:
1) кожне закінчене чи незакінчене умисне вбивство при обтяжуючих обставинах має одержати самостійну кваліфікацію з урахування послідовності вчинення злочинів (при кримінально-правовій оцінці всіх умисних вбивств, починаючи з другого, має бути вирішене питання про інкримінування суб’єкту п. 13 ч. 2 ст. 115 КК);
2) на рівні проміжної кваліфікації слід визначити злочини з однаковим ЮСЗ (технічно це можна зробити, підкреслюючи такі злочини однаковими лініями);
3) написати остаточну ФК дій суб’єкта, в якій всім умисним вбивства при обтяжуючих обставинах та \ або незакінченим умисним вбивством при обтяжуючих обставинах одного виду (готуванням, закінченим або незакінченим замахам) відповідає лише один ЮСЗ.
Приклад.
Суб’єкт вчинив (за епізодами):
1 – умисне вбивство з корисливих мотивів;
2 – закінчений замах на умисне вбивство з корисливих мотивів на замовлення;
3 – умисне вбивство дитини, яку помилково вважав малолітньою.
Проміжна ФК:
1) п. 6 ч. 2 ст. 115;
2) ч. 2 ст. 15 п. 6, 11, 13 ч. 2 ст. 115;
3) ч. 2 ст. 15, п. 2, 13 ч. 2 ст. 115; п. 13 ч. 2 ст. 115
Остаточна ФК:
п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115;
ч. 2 ст. 15, п.п. 2, 6, 11, 13 ч. 2 ст. 115;
Пункти
не
позначають
окремі ЮСЗ
(!): п.
6 ч. 2 ст. 115; п. 11 ч. 2 ст. 115
(дуже
груба помилка!)
Особливості кримінально-правового змісту окремих обтяжуючих обставин умисного вбивства при обтяжуючих обставинах та проблеми кваліфікації окремих різновидів умисного вбивства при обтяжуючих обставинах
Умисне вбивство двох або більше осіб (п. 1 ч. 2 ст. 115 КК)
У п. 1 передбачений особливий різновид одиничного злочину, який охоплює наслідок у вигляді смерті декількох людей. Інкримінування п. 1 ч. 2 ст. 115 КК можливе лише у випадку коли смерть кількох потерпілих охоплювалася єдиним умислом суб’єкта. Окремі науковці допускають, що умисел на життя другого (та інших) потерпілого (-их) може виникнути у суб’єкта до завершення позбавлення життя першого потерпілого (М.А. Бабій) або взагалі після позбавлення його життя, якщо умисел виникає без розриву в часі та супроводжується тим самим мотивом (О.М. Попов). Обидва підходи видаються недостатньо переконливим – очевидно, про єдиний умислу можна говорити лише тоді, коли відповідне психічне ставлення суб’єкта до своєї поведінки, існує в нього на момент початку виконання об’єктивної сторони злочину. У наведених вище ситуаціях слід говорити про виникнення у особи нового умислу на вчинення умисного вбивства, що повинно кваліфікуватись, як мінімум, за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК.