14.Уява

Ключові поняття теми: уява, довільна уява, мимовільна уява, ви­переджальне відображення, репродуктивна уява, творча уява, мрія, дисоціація, аглютинація, акцентування, гіперболізація, схематизація, типізація

Поняття про уяву

Відображаючи дійсність, людина не лише сприймає те, що на неї впливає певної миті, а й уявляє те, що на неї впливало раніше. Жит­ія вимагає від людини створення образів і таких предметів, яких во­на ше не сприймала, уявлення подій, свідком яких вона не була, пе­редбачення наслідків своїх дій та вчинків, програмування своєї ді­яльності тощо.

Уява — це специфічно людський психічний процес, що виник і сформувався під час праці. Будь-який акт діяльності обов'язково включає уяву. Не уявивши результат праці, не можна приступити до роботи. Саме в цьому й полягає важлива функція уяви як специфіч­но людської форми випереджального відображення дійсності.

Перщ ніж щось робити, людина уявляє кінцевий результат своєї діяльності й ті шляхи, якими його буде досягнуто. Ще до того як ви­готовити певну річ, вона подумки створює її образ у своїй уяві.

У житті людина створює образи таких предметів, яких у природі не було, немає й бути не може. Такими витворами людської уяви є фантастичні казкові образи русалки, килима-літака, Змія Горинича, в яких неприродно поєднані ознаки різних предметів. Проте якими б дивовижними не здавалися продукти людської уяви, в усіх випад­ках підґрунтям для їх появи є попередній досвід людини, ті вражен­ня, що зберігаються в її свідомості.

Уява - це процес створення людиною на основі досвіду образів предметів, яких вона ніколи не сприймала.

До створення нових образів людину спонукають різноманітні потреби, які постійно породжує діяльність, які з'являються з розвит­ком знань, ускладненням суспільних умов життя, потрібністю прог­нозувати майбутнє.

Створення образів уяви завжди пов'язане з певним відхиленням від реальності, виходом за її межі. Це значно розширює пізнавальні можливості людини, забезпечуючи їй здатність передбачувати та витворювати новий світ як середовище свого існування.

Діяльність уяви тісно пов'язана з мисленням.

Орієнтуючи людину під час діяльності, уява створює психічну мо­дель кінцевого та проміжних результатів праці і таким чином спри­яє втіленню ідеального образу в матеріальний або ідеальний витвір.

253

Вибір способу дій, комбінування елементів в образах уяви здій­снюються шляхом логічних міркувань, виконання різних розумових операцій, завдяки чому зберігається зв'язок між продуктами людсь­кої фантазії і дійсністю, їх дійовий характер. Специфічність випе­реджального відображення реальності в процесі діяльності уяви ви­являється в конкретно-образній формі як яскраві уявлення.

Мислення цю функцію здійснює шляхом оперування поняттями, внаслідок чого в образах уяви забезпечується опосередковане та уза­гальнене відображення дійсності, що й робить їх реалістичними, життєвими.

Цінність образів уяви полягає в тому, що уява допомагає людині орієнтуватися в проблемних ситуаціях, приймати правильні рішення, передбачати результат своїх дій за умов, коли наявних знань виявля­ється недостатньо для безпосередньої реалізації потреби пізнання.

Завдяки уяві стають можливими результативна поведінка і ді­яльність особистості за умов отримання неповної або непевної ін­формації.

Зв'язок уяви з об'єктивною дійсністю

В уяві людини завжди є певний відхід за межі безпосередньо дано­го, певне «відходження» від дійсності. Проте як би далеко не сягало це «відходження», у ньому завжди зберігається зв'язок з реальністю. Не­має фантазії, основою якої не було б реальності. Зв'язок з дійсністю можна легко зрозуміти, проаналізувавши різноманітні витвори уяви.

Уявляючи, наприклад, свого майбутнього героя, письменник на­діляє його рисами людей, яких він сприймав колись, синтезуючи ці риси в новий образ. Таке саме використання попередніх вражень трапляється й тоді, коли людина уявляє собі описані іншими людь­ми краєвиди або події, свідком яких вона не була.

За висловом І.М. Сеченова, «витвори уяви — це небачені в світі сполучення бачених вражень». Так, І. Котляревський у своїй «Ене-їді» опис пекла подає через предмети і явища, взяті з дійсності (кип­ляча смола, вогонь, юрбища людей). Небаченим тут є лише сполу­чування цих елементів.

Без потрібного чуттєвого досвіду, зафіксованого пам'яттю, ство­рення нових образів неможливе.

Чим різноманітніші сприйняття людини, чим багатший її життє­вий досвід, тим яскравішими, повнішими й точнішими бувають ви­творені нею уявлення про предмети, які вона безпосередньо не сприймає.

Важливим у зв'язку уяви з дійсністю є те, що витвори уяви — це не довільна комбінація окремих елементів, взятих з досвіду. Створюю­чи з цих елементів образи нових об'єктів, людина зважає на відомі

закономірні зв'язки між предметами. Так, прогнозуючи розвиток подій на підставі аналізу соціальної ситуації, політик враховує логі­ку та зв'язок чинників, що взаємодіють між собою, об'єктивні тен­денції, які вони виявляють.

Створювані письменником персонажі діють так, як вони діяли б і в житті за тих обставин, в які їх поставив автор.

Фантазія, позбавлена рис реальної дійсності, стає безсилою, про­дукти такої фантазії перетворюються на порожні мрії, прожектерс­тво і можуть завдати шкоди.

Перевтілення образів уяви в дійсність залежить від реальних пот­реб, спромог та соціального запиту суспільства, що потребує їх. На­явність потрібних умов прискорює втілення образів уяви в життя. Прикладом цього може бути потреба в постійному вдосконаленні за­собів обміну інформацією між країнами, континентами, що зумови­ло появу Інтернету - світової комп'ютерної мережі.

Важливу роль для реалізації образів уяви відіграє те, правдиво чи спотворено відображається дійсність у свідомості людини, в її пере­конаннях, вольових якостях. Уява тісно пов'язана з практичною ді­яльністю людей, з їх працею. Співвідносячи витвори своєї фантазії з дійсністю, особистість має можливість пересвідчитися в їх реаліс­тичності, при потребі вдосконалити, зробити більш чіткими, збага­тити новими рисами.

Практика завжди є критерієм правильності та суспільної значу­щості продуктів людської уяви.

Отже, уява - це своєрідна форма відображення людиною дійснос­ті, в якій виявляється активний випереджальний характер пізнання нею предметного світу.

Уява і органічні процеси

Як і всі інші психічні процеси, уява — це функція кори великих півкуль головного мозку. Фізіологічним підґрунтям уяви є утворен­ня нових сполучень тих нервових зв'язків, які виникали раніше в процесі відображення людиною об'єктивної дійсності.

Для виникнення нового образу потрібно:

1. щоб раніше утворені системи зв'язків, їх структура були детер­ міновані характером раніше сприйнятих предметів;

2. щоб вони розпалися (дисоціація) і утворили нові сполучення відповідно до нових потреб, що актуалізуються в діяльності людини.

Багатство образів фантазії залежить від оригінальності поєднан­ня в новому її продукті рис відомих об'єктів, новизни, нестандар­тності цих поєднань.

Діяльність уяви тісно пов'язана з емоціями, невіддільними від творення нового образу. Це дає підстави припустити, що механізми

254

255

процесу уяви відбиваються не лише в корі великих півкуль головно­го мозку, а і в підкоркових центрах, зокрема в гіпоталамо-лімбічній системі, ушкодження якої призводить до порушення регулятивної функції психіки, пов'язаної з програмуванням поведінки людини.

Експериментальне доведено, що імпульси, які надходять з під­коркових відділів мозку, активізують діяльність кори великих пів­куль, сприяють створенню плану та програми дій, що має важливе значення для створення нових образів предметів.

Створюючи образи предметів, які виявляються безпосередньо пов'язаними з емоційною сферою особистості, її почуттями, людсь­кий мозок може справляти регулювальний вплив на периферійні частини організму, змінювати їх функціонування.

Ще в стародавні часи було помічено, що в деяких людей, пере­важно в тих, що страждають на істерію, після роздумів про муки, яких за євангельськими текстами зазнав Христос, з'являлися «зна­ки розп'яття» на долонях, ступнях ніг у вигляді кривавих плям, ви­разок. Такі сліди мають назву «стігма» (у перекладі з грецької «ру­бець», «знак»).

Відомі випадки, коли люди, маючи яскраву фантазію, могли змі­нювати температуру руки, усього тіла, уявляючи в ній (на ньому) кригу або розпечений предмет. Необережно сказане лікарем слово може викликати у вразливого пацієнта реальне відчуття хворобли­вого стану і вияв відповідних симптомів захворювання.

Хвороби такого походження називаються «ятрогенія». Нетактов­не слово вчителя травмує психіку учня, породжує фантастичні стра­хи, іноді може викликати нервові розлади - дидактогенії.

Специфічним виявом впливу образів уяви на рухову сферу осо­бистості є ідеомоторні акти. Дослідження доводять, що коли люди­на уявляє рух якоїсь частини свого тіла (руки, ноги, тулуба), але не виконує самої дії, то в м'язах, які повинні цей рух здійснити, фіксу­ються слабкі імпульси, аналогічно тим, які реєструються при реаль­ному виконанні рухів.

На принципі розшифрування ідеомоторних актів грунтується ефект «читання думок», коли завдяки надзвичайно тонкій чутливос­ті деякі люди здатні, перебуваючи в контакті з іншою людиною, сприймати слабкі сигнали її ідеомоторних актів і «вгадувати», який предмет та в кого з присутніх сховав реципієнт. Ідеомоторними ак­тами як засобами ідеального моделювання дій, що належить вико­нати, широко користуються спортсмени, танцюристи та інші.

Тренери рекомендують своїм вихованцям перед виконанням вправи виконати її подумки, уявивши її від початку до кінця. Таке «програмування» поліпшує результати її реального виконання.

Регулювальний вплив мозку на всі органи людського тіла є зако­номірним явищем. Образи уяви, що формуються в процесі діяльнос-

256

ті людини, можуть посилювати цей вплив. У випадках патології моз­кової діяльності спостерігаються зміни функції уяви.

Найчастіше такі зміни виявляються в галюцинаціях, коли хворий бачить неіснуючий предмет. При цьому образ, який виникає, є настільки яскравим, що людина абсолютно впевнена, що він на­справді існує.

Тимчасовий стан галюцинацій викликають наркотики. Надмірне вживання алкоголю може викликати хворобливий стан - білу гаряч­ку, коли в людини починаються фантастичні марення, що не узгоджу­ються з будь-якою життєвою логікою.

Процес створення образів уяви

Створення людиною образів нових об'єктів зумовлене потреба­ми її життя та діяльності. Залежно від завдань, що постають перед нею, активізуються деякі залишки попередніх вражень і утворю­ються нові комбінації асоційованих зв'язків. Цей процес набуває різної складності залежно від мети, змісту та попереднього досвіду людини.

Найбільш елементарною формою синтезування нових образів є аглютинація (від латинського aglutinare — «склеювання»). Це ство­рення образу шляхом поєднання якостей, властивостей або частин різних об'єктів. Такими є, наприклад, казкові образи русалки - на-півжінки, напівриби, кентавра - напівчоловіка, напівконя; в техніч­ній творчості це тролейбус — сполучення рис трамваю та автомобі­ля, танк-амфібія, що поєднує риси танка і човна, тощо.

Прийомом створення нових образів є аналогія.

Суть прийому аналогії полягає в тому, що новостворений образ, який вибудовується, схожий на реально існуючий предмет, але в ньому проектується принципово нова модель явища або факту.

На основі принципу аналогії виникла нова галузь інженерної справи - біоніка. Біоніка виокремлює деякі властивості живих орга­нізмів, які стають засадовими при конструюванні нових технічних систем. Так було створено багато різноманітних приладів - локатор, «електронне око» тощо.

Нові образи можуть створюватися за допомогою наголошування — акцентування. Цей прийом полягає в навмисному посилюванні в об'єкті певних ознак, які виявляються домінуючими на фоні інших. Малюючи дружній шарж або карикатуру, художник віднаходить у ха­рактері або зовнішності людини щось неповторне, притаманне тіль­ки їй і наголошує на цьому художніми засобами.

Створення нових образів може бути досягнуте шляхом перебіль­шення (або применшення) усіх характеристик предмета. Цей прийом широко використовується в казках, народній творчості, коли герої

257

наділяються надприродною силою (Микита Кожум'яка, Котигорош-ко) і здійснюють подвиги.

Найбільш складним способом утворення образів уяви є створен­ня типових образів. Цей спосіб вимагає тривалої творчої роботи. Ху­дожник створює попередні ескізи, письменник - варіанти твору. Так, малюючи картину «З'явлення Христа народові», художник Іва­нов зробив близько 200 ескізів.

Уяву в художній творчості можна проілюструвати висловлюванням К.Паустовського: «Кожна хвилина, кожне кинуте мимохіть слово та погляд, кожна глибока або жартівлива думка, кожний непомітний рух людського серця, так само як і літаючий пух тополі або вогонь зірки в нічній воді, — все це крихти золотого пилу. Ми, літератори, видо­буваємо їх протягом десятиріч, ці мільйони крихт, збираємо непоміт­но для самих себе, перетворюємо на сплав і потім із цього сплаву ви­ковуємо свою «Золоту троянду» - повість, роман або поему».

Творчий процес пов'язаний з виникненням багатьох асоціацій, їх ак­туалізація підпорядкована меті, потребам і мотивам, які домінують в актах творчості.

Великий вплив на створення образів уяви чинить практична ді­яльність. Доки створений образ існує тільки «в голові», він не зав­жди зрозумілий до кінця. Втілюючи цей образ у малюнок або мо­дель, людина перевіряє реальність його існування.

Засадовою щодо створення образів уяви є взаємодія двох сиг­нальних систем. Співвідношення чуттєвого та мовного, образу та слова набуває різного характеру в різних видах уяви, залежно від конкретного змісту діяльності, в яку включається створення образів.

Різновиди уяви

Діяльність уяви може бути охарактеризована щодо участі в цьо­му процесі спеціальної вольової регуляції, залежно від характеру ді­яльності людини та від змісту створюваних нею образів. Залежно від участі волі в роботі уяви її поділяють на мимовільну та довільну.

Мимовільною є така уява, коли створення нових образів не спря­мовується спеціальною метою уявити певні предмети або події. По­треба в мимовільному створенні образів постійно актуалізується різ­ними видами діяльності, до яких залучається особистість.

У процесі спілкування співрозмовники уявляють ситуації, події, про які йдеться. Читаючи художню або історичну літературу, люди­на мимоволі спостерігає реальні картини, що породжує її уява під впливом прочитаного. Мимовільне виникання уявлень тісно пов'язане з почуттями людини. Почуття є потужним генератором яскравих образів уяви в тих випадках, коли вона стривожена через невизначеність очікуваних подій або, навпаки, переживає емоційне

258

піднесення через участь в урочистих подіях, що мають життєво важ­ливе значення для неї.

Почуваючи страх, тривогу за близьких для неї людей, людина ма­лює собі образи небезпечних ситуацій, а готуючись до приємної події, уявляє атмосферу доброзичливості, пошани з боку колег, присутніх.

Прикладом мимовільного виникнення образів уяви є сновидін­ня. У стані сну, коли свідомий контроль за психічною діяльністю відсутній, залишки різноманітних вражень, що зберігаються в моз­ку, легко розгальмовуються і можуть сполучатися неприродно і не-визначено.

Процес уяви може тривати довільно, коли він спрямовується спе­ціальною метою створити образ певного об'єкта, можливої ситуації, уявити або передбачити сценарій розвитку подій.

Залучення довільної уяви до процесу пізнання зумовлено потре­бою свідомої регуляції побудови образу відповідно до завдання та характеру виконуваної діяльності. Довільне створення образів має місце головним чином у творчій діяльності людини.

Залежно від характеру діяльності людини її уяву поділяють на творчу та репродуктивну.

Уява, яка супроводжує творчу діяльність і допомагає людині ство­рювати нові оригінальні образи, називається творчою.

Уява, яка супроводжує процес засвоєння вже створеного та опи­саного іншими людьми, називається відтворювальною, або репро­дуктивною.

Так, у конструктора-винахідника, який створює нову машину, уява — творча, а в інженера, який згідно з усним описом або крес­ленням створює образ цієї машини, уява — репродуктивна.

Творча уява активізується там, де людина віднаходить щось нове — нові способи діяльності, створює нові, оригінальні, вартісні для сус­пільства матеріальні та духовні витвори.

Продукти творчої уяви, їх багатство і суспільна значущість без­посередньо залежать від знань і життєвого досвіду особистості, її ставлення до діяльності, її соціальної позиції тощо. Важливу роль для творчої уяви відіграє мова, яка є засобом усвідомлення творчо­го задуму та інструментом аналітико-синтетичної діяльності.

Репродуктивна уява - це процес створення людиною образів но­вих речей на підставі їх усного опису або графічного зображення.

Потреба в репродукуванні образів дійсності - постійна і актуаль­на в житті та діяльності людини як свідомої суспільної істоти. Дуже важлива роль репродуктивної уяви для спілкування людей, яке знач­ною мірою зумовило її розвиток. Мовне описування явищ завжди вимагає від людини створення відповідних образів.

Репродуктивна уява потрібна під час читання художньої літера­тури, роботи з підручниками з географії, біології, анатомії тощо. Об-

259

рази предметів формуються також на підставі їх графічного опису, наприклад в інженерній справі, при користуванні схемами, картами.

Творча уява і репродуктивна уява тісно пов'язані між собою, пос­тійно взаємодіють і переходять одна в одну. Цей зв'язок виявляєть­ся в тому, що творча уява завжди грунтується на репродуктивній уя­ві, включає її елементи. З другого боку, складні форми репродуктив­ної уяви містять елементи творчої. Наприклад, у праці актора вті­лення сценічного образу є результатом діяльності творчої і водночас репродуктивної уяви.

Залежно від змісту діяльності уява поділяється на технічну, на­укову, художню та інші різновиди, зумовлені характером праці людини.

Художня уява має переважно чуттєві (зорові, слухові, дотикові та інші) образи — надзвичайно яскраві та детальні. Так, І. Репін, малю­ючи картину «Запорожці пишуть листа турецькому султану», писав: «Голова обертом іде від їхнього гумору та галасу». Флобер говорив, що він гостро відчував у себе в роті присмак миш'яку, коли опису­вав сцену самогубства мадам Боварі. Художнику, письменнику зав­дяки яскравості чуттєвих образів здається, що вони безпосередньо сприймають те, що зображують у своїх творах.

Для технічної уяви характерними є створення образів просторо­вих відношень у вигляді геометричних фігур і побудов, їх легке ди­соціювання та об'єднання в нові сполучення, уявне перенесення їх у різні ситуації. Образи технічної уяви найчастіше об'єднуються в кресленнях, схемах, на підставі яких потім створюються нові маши­ни, нові предмети.

Наукова уява знаходить свій вияв під час створення гіпотез, про­ведення експериментів, узагальнень для створення понять. Фанта­зія відіграє важливу роль під час планування наукового досліджен­ня, побудови експериментальної ситуації, передбачення ходу експе­рименту. При побудові наукової системи уява потрібна, щоб допов­нити відсутні, не визначені ще ланки в ланцюжку фактів.

Фантазія має велике значення для плідної творчої діяльності вче­ного. Без фантазії його праця може перетворитися на нагромаджен­ня наукових фактів, акумулювання своїх і чужих думок, а не на ре­альний поступ до нових винаходів, ідей, створення принципово но­вого в науці.

Особливою формою уяви є мрія.

Мрія — це процес створення людиною образів бажаного майбут­нього.

Мрія — необхідна умова втілення творчих задумів, коли образи уя­ви не можуть бути реалізовані негайно з об'єктивних або суб'єктив­них причин. За таких обставин мрія стає реальною спонукою, мо­тивом діяльності, завдяки яким стає можливим завершення розпо-

260

матої справи. Без мрії, зауважував Д.І. Писарев, неможливо було б зрозуміти, яка спонукальна сила змушує людину започатковувати і доводити до кінця великі і виснажливі за обсягом роботи в галузі мистецтва, науки та практичного життя.

Мрія є елементом наукового передбачення, прогнозу та плану­вання діяльності. Ця її функція переконливо виявляється в худож­ній, творчій діяльності, державотворенні, розвитку суспільства. Яс­кравою ілюстрацією цього є твори Жуля Верна, в яких він геніаль­но передбачив витвори майбутньої технічної думки - підводний чо­вен, гелікоптер.

Мрії можуть бути реальними, дійовими та нереальними, безплід­ними. Дієвість мрії — потрібна умова втілення творчих задумів лю­дини, спрямованих на реальне перетворення дійсності. Такі мрії в певному розумінні є рушійною силою дій та вчинків людини, нада­ють їй більшої цілеспрямованості в житті, допомагають боротися з труднощами, протистояти несприятливим впливам.

Мрії можуть бути пустопорожніми, безплідними, «маніловськи-ми». Тоді вони дезорієнтують людину, позбавляють її бачення реаль­них життєвих перспектив, штовхають на шлях примарного задово­лення своїх мрійницьких уподобань, роблять нездатною протистоя­ти негараздам реального буття.

Позитивний вплив на життя людини чинить лише активна, твор­ча мрія, вона збагачує життя людини, робить його яскравішим і ці­кавішим.

Уява і особистість

Діяльність уяви залежить від загальної спрямованості особистос­ті, від усього її психічного життя. Особлива роль у створенні обра­зів уяви належить зацікавленням, потребам, світогляду особистос­ті, що наповнюють її духовний світ. З діяльністю уяви пов'язане формування ряду морально-психологічних якостей особистості -гуманності, чуйності, почуття обов'язку тощо. Зрозуміле, що ви­явити чуйність може людина, яка, знаючи життя та особливості рис характеру іншої людини, здатна уявити її душевний стан у певний момент.

У потужності та яскравості образів уяви виявляються типологіч­ні особливості вищої нервової діяльності. Уява — один із показни­ків, за якими І.П.Павлов поділяв людей на художній або миєли-тельний типи. Художник має справу з образами (зоровими, рухови­ми, слуховими тощо), що свідчить про переважання в його діяль­ності першої сигнальної системи, образного відображення світу.

Отже, уява не лише впливає на хід психічного життя людини, а й зумовлює формування важливих якостей її особистості.

261