21. Прийоми, що подібні до визначень

Визначення понять не можна змішувати з різноманітними засобами, схожими з визначеннями, такими як опис, характеристика, порівняння, показ.       Опис предмета полягає в зазначенні ряду якихось особливих зовнішніх ознак, на основі котрих описуваний предмет відрізняють від інших предметів. Описуються звичайно індивідуальні предмети і явища, наприклад особа розшукуваного злочинця, речовий доказ, місце події тощо.       Опис не дає відповіді на запитання про те, що таке даний предмет, не розкриває його суті, але дає змогу виділити предмет із навколишніх предметів і впізнати його. Тому опис досить широко використовується у слідчій практиці. Він застосовується, наприклад, при розшуку майна. Опис не є визначенням, тому там, де є потреба дати визначення поняття, не можна обмежитися описом предмета.       Характеристика - це перелік найважливіших у певному відношенні ознак предмета, явища, особи.      Характеристикою часто користуються в судових промовах, даючи оцінку обвинувачуваного, потерпілого, свідків, інших осіб.       Порівняння - наочне роз'яснення предмета або явища за допомогою порівняння його з чимось іншим.      Показ - це демонстрація предмета, унаслідок якої відбувається ознайомлення з предметом за допомогою безпосереднього його сприймання, або з'ясування класу (роду), до якого належить предмет, котрий нас цікавить.

22. Загальна характеристика суджень та його структура

Судження - це одна із форм мислення. Існує декілька її визначень. Наведемо найвживаніші з них:

"Судження - це думка, у якій стверджується наявність або відсутність властивостей у предметів, відношень між предметами, зв'язків між ситуаціями";

"Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмети дійсності і яка об'єктивно є або істинною, або хибною і при цьому неодмінно однією із двох";

"Судження - це думка, у якій стверджується або заперечується зв'язок між об'єктами і ознаками";

"Судження - це думка, що виражається розповідними реченнями і є істинною або хибною".

Фактично всі ці визначення при їх різних мовних відмінностях - ідентичні.

Надалі будемо користуватися такою дефініцією судження: "С у д ж е н н я - це така форма мислення, яка розкриває зв'язок між предметом і його ознакою".

Наприклад, "Конфіскація майна є додатковим видом покарання"; "Грабіж не є посадовим злочином" тощо.

Те, про що говориться у судженні називається "предметом думки у судженні" або "логічним підметом судження", або "суб'єктом судження" і позначається буквою латинського алфавіту "S".

Те, що говориться у судженні про предмет думки називається "ознакою предмета думки" або "логічним присудком судження", або "предикатом судження" і позначається буквою латинського алфавіту "Р".

Відношення між предметом думки і ознакою предмета думки фіксується логічною ознакою "є/не є", "суть /не суть".

Отже, логічна структура судження складається із суб'єкта Б, предиката Р і логічної зв'язки "є/не є".

"S" і "Р" називаються термінами судження. У наведених прикладах суб'єктами будуть поняття "конфіскація майна" і "грабіж", предикатами - "додатковий вид покарання", "посадовий злочин", а логічною зв'язкою слова "є" і "не є".