Activity 6. Talk about the situation with gender equality in Muslim countries.

1. Express your opinion concerning the prohibition for a woman in Arab world to drive a car or to travel unaccompanied.

2. Do the non-Muslim nations have the right to impose their own values on the Arab nations? Could it be considered as the objective to destroy Islamic basis.

3. Is it worth changing traditions and beliefs?

4. Highlight the basic laws of the Koran for women according to the article.

5. Should state and church be separated or closely connected?

Activity 7. Familiarize yourself with the interview suggested and discuss the burden issues of a woman in contemporary society involved.

Жінка в Україні: особистість чи річ?

Інколи цікаво подивитися на себе збоку. Очима людини з іншого світу з іншими нормами життя. Йтиметься про становище жінки в Україні. І, напевно, це інтерв’ю викличе в когось смуток, а в когось навіть роздратування. Хоча будуть і такі, хто погодиться з інтерв’юйованим хоча б у головному. Мені хотілося б, щоб їх було якнайбільше.

Жан-Франсуа Бужан — директор Французького методико-інформаційного центру в Києві, де він організовує також громадські дискусії на різноманітні теми під егідою Французького культурного центру. На одній з останніх обговорювалося становище жінки в українському суспільстві.

- Чому ви звернулися до теми «Жінка: особистість чи об’єкт?»

- Ми підготували цю дискусію разом із моєю співвітчизницею Жоанною Шикрун, яка, проживши тут кілька років, написала цікаву працю про феміністичний рух в Україні і його особливості. Гадаю, сьогодні тема нашої дискусії дуже актуальна, бо в жінок тут сила-силенна проблем. За кордоном, дізнавшись, що дівчина з України, її часто сприймають або як топ-модель, або як повію.

- Дивно, я не згадаю, щоб хтось за кордоном сприймав мене в одній із цих іпостасей…

- Я розумію, що це звучить наївно. Але такий імідж української жінки за кордоном. Навіть багатих нових українок так сприймають. Багато іноземців упевнені, що в Україні їм легше буде знайти собі дівчину або дружину: українки покладистіші і хочуть заміж за іноземців, оскільки ті матеріально краще забезпечені. Зрештою, все упирається в економічну ситуацію. Але не тільки. Під час дискусії українські жінки говорили, що віддають перевагу іноземцям, бо ті уважніші до них, відповідальні, більше цікавляться їхньою думкою, не випивають так багато, як українські чоловіки. Ставляться до жінки як до партнера, допомагають виховувати дітей. Багато українок не вірять, що чоловік-українець може зрозуміти їхні проблеми чи зберегти їм вірність.

- Мені здається, українському чоловікові коханка потрібна для підвищення самооцінки, це для нього ніби атрибут «справжнього чоловіка». Бо ж що скажуть друзі, колеги?

- У Франції так було приблизно років 40 тому. Але зараз це малопоширене явище. Якщо все гаразд, навіщо змінювати? В Україні ж я знаю багато чоловіків, які кажуть, що щасливі в шлюбі, люблять дружину і дітей, і при цьому мають коханку, часто не одну. Гадаю, це йде від невпевненості в собі не лише в сексуальному плані, а й у кар’єрі, і залежить також від виховання. Український чоловік ніколи не розповість про свою поразку. Людина ж упевнена в собі не боїться зізнаватися в тому, що в житті буває всяке.

- Бути жінкою і бути особистістю – це різні речі?

- Сімона де Бовуар сказала: «Ми не народжуємося жінками, ми ними стаємо». Жінкою можна стати різними шляхами. Найхарактерніший шлях в Україні — через заміжжя, коли жінка несподівано виявляє, що не на чоловіку, а на ній тримається сім’я: вона працює нарівні з чоловіком, виховує дітей, готує, прибирає, пере, веде господарство. І зрештою усвідомлює свою самодостатність, свою силу. Тоді це може призвести до розлучення, бо жінка починає обстоювати свої права й автономію.

- Жіноча незалежність — це добре, але в одному з інтерв’ю французький психолог Жак Пужоль сказав мені, що сьогодні у Франції існує величезна проблема — розлучення: дедалі більше незалежних жінок не хочуть жити зі своїми чоловіками.

- Так, це стосується жінок, які брали участь у феміністичних рухах 60—70-х років. Молода генерація дивиться на життя інакше: ми хочемо мати сім’ї, бо вирощувати дитину повинні двоє — і батько, і мати однаково необхідні в її ментальному і фізичному дозріванні. Але ми хочемо рівності у взаєминах.

- Ви хочете сказати, що французькі чоловіки мріють бігати по магазинах, мити підлогу, готувати їжу?

- Я не хочу жити з кимось, хто є моєю річчю, кому я даю гроші і вимагаю за це повного підпорядкування. Я віддаю перевагу незалежним жінкам. Мені подобається, коли жінка може помірятися силами з чоловіком, ніби говорячи: «Я виживу і без тебе в цьому житті, мені для цього досить себе. Але якщо хочеш, ми можемо спробувати разом».

- Та насправді будь-яка жінка виживе сама, навіть якщо вважає, що не зможе. Виживе й українка, яка боїться залишити чоловіка, що її кривдить. То в чому різниця?

- У тому, що одна жінка не усвідомлює цього і боїться, а друга — не боїться бути незалежною. Це основна різниця між типовою українкою і типовою француженкою.

- Ви говорите про незалежність матеріальну чи психологічну?

- Я маю на увазі і те, й те. Коли забезпечуєш себе самостійно, то відчуваєш свою незалежність і самодостатність.

- На жаль, проблема полягає часто в самих жінках. Нехай чоловік її б’є, зраджує — вона терпітиме, бо ніби пишається своїм статусом заміжньої жінки. Без чоловіка вона в очах нашого суспільства неповноцінна. Навіть у магазині, якщо жінка чимось обурюється, їй можуть відповісти: «У вас, напевно, чоловіка немає. Ось ви й незадоволені». Другий момент: чоловіка, що має коханку, практично не засуджують. Але якщо заміжня жінка завела коханця — проти неї виступають усі.

- Ось це й свідчить про ставлення до жінки як до речі, об’єкта — вона ні на що не має права. Це виявляється навіть у звертанні: «Жінко, дівчино». Дуже грубо. Адже звертання «жінка» ще більше підкреслює ставлення до неї як до сексуального об’єкта.

- Є французька приказка: «Красива жінка — це впевнена у собі жінка, а впевнена у собі жінка — це добре одягнена жінка».

- Мені здається, українці ніби ховаються за одяг. Вони шукають у ньому впевненості, якої насправді не мають. Може, тому ваші народні депутати їздять у «Мерседесах». Українці насправді багато думають про одяг і вдягаються елегантніше, ніж, скажімо, французи.

- Якось одна шведка-дипломат сказала мені, що наші жінки вдягаються ніби в часи «Паризького шику», ходять удень на високих каблуках. Вона не вважала це розумним.

- Це правда. І для нас така манера вдягатися — минуле. Хоча, може, ваша манера і правильніша в сенсі норми. Ви шукаєте в одязі впевненість, ми — зручність. З другого боку, одяг французів більше відповідає їхньому внутрішньому світу. У Франції більше розмаїття і легше зберегти індивідуальність. В Україні жінки набагато частіше носять спідниці, ніж у Франції. Українські чоловіки віддають перевагу жінкам у спідницях.

- У нас заведено вважати, що жінка все ж таки має відрізнятися від чоловіка. Ви хіба не віддасте перевагу жінці, що схожа на жінку?

- Яка не схожа, а є жінкою. Зовнішність — це не все, у більшості випадків вона оманлива. Я не стану одружуватися з жінкою лише тому, що в неї гарний вигляд.

- Однак чоловік усе ж таки помічає в натовпі вміло нафарбовану, добре одягнену жінку, чи не правда?

- Так, це нормально. Але коли вона так виглядає, то стає для чоловіка об’єктом зваби. Хоча це не означає, що вона сама себе так сприймає. Під час дискусії українки пояснювали, що вони роблять макіяж і вдягаються передусім для себе, потім — для інших. Щоб почуватися впевненими. Француженці, щоб бути упевненою в собі, не потрібні косметика й вишуканий одяг. Іноземці, що приїжджають в Україну, інколи молодих українських дівчат сприймають за повій: багато косметики, коротка спідниця, чорні панчохи, як у дешевих американських фільмах. Ще одна модель із цих фільмів, яку вони беруть на озброєння і яка потім згубно позначиться на їхньому житті, — «бімбо»: дівчина симпатична в усіх питаннях і дуже агресивна, яка використовує свою молодість і красу для забезпечення свого життя. А коли спливають молодість і краса, тоді що? Чи не варто розвивати інтелект і здібності? Не краща, на мій погляд, і традиційна українська кіномодель: усі жінки-дівиці в білих сукнях, із вінками на головах тиняються в полях і лісах. Або гарують у домівці, годують дітей, доглядають чоловіків. Як на мене, першою феміністкою в Україні була Мавка з поеми Лесі Українки.

Так, українські жінки дуже гарні. Але в нас на дискусії була американка, яка сказала: «Краса — не головне в жінці, головне — шарм». І я з нею згоден. Красу мати легше, ніж шарм — її можна намалювати, а шарм йде зсередини.

Алла Феофанова

www.day.kiev.ua

Activity 8. Read the text and do the assignments suggested.

Russia’s lost gentlemen

This is the first of two articles on women in Russia. "Stop and Smell the Flowers," by Yelena Kochkina and Louise Grogan, of the Moscow Center for Gender Studies, will appear Saturday.

March 8 is soon upon us. Few remember that this was marked as the day of inter­national solidarity of women in the fight for social and political equality at the second Inter­national Conference of Socialists Copenhagen in 1910. March 8 is simply known to everyone as a women's holiday. For many women, it is the only day of the year when they are liberated from any kind of work, includ­ing housework, when men take care of them, give them flowers, pay them compliments and give up their seats on public transport.

Especially ardent western feminists would con­sider such signs of attention to be insulting. In their opinion, allowing a man to help a woman on with her coat or to offer her a hand when getting off the bus, to carry a heavy bag for her or to pay for dinner in a restaurant, much less to kiss her hand, means demonstrating her weakness and inequality.

Under conditions in which men and women are still paid different wages for similar work and in places like Peru, where women citizens acquired the right to vote only in 1979, such a position is justified. But in Russia, women have different problems.Western society was urged on toward feminism by World War If, when women replaced the men who left for the front at factories. In Russia, this oc­curred much earlier. The feminist revolution fol­lowed m the wake of the proletarian revolution.

In accordance with communist ideology and be­cause of the need to improve the destroyed econ­omy, Lenin gave an order to "draw the woman into socially productive labor, tear her away from 'domestic slavery’, free her from deadening and humiliating subjection to the eternal and exclusive cir­cumstance of the kitchen and children's room." This was to be done not by redividing up obligations be­tween the sexes, but through communal buildings that would free every person from housework.

Communal apartment buildings arose in Moscow and Leningrad, which were later called by their inhabitants "tears of socialism." One such house, the House of the People's Commissariat of Finance, later turned out to be a neighbor of the U.S. Embassy on Novinsky Bulvar. The apartments, according to the wishes of their revolutionary dwellers, had no kitchens or places to dry diapers. But when food-ration coupons were done away with and life got back into a peaceful routine, the common dining room could not satisfy every taste, the laundry service left much to be desired, and small children were better raised at home.

Society could not take domestic chores on itself, and men did not want to do so either. Therefore, exactly half of Lenin’s order was carried out: Women were drawn into industrial work while not freed from housework. Put on one level with their "com­rades" of the "stronger sex," they took upon them­selves all the burdens of collectivization, industrial­ization, Stalinist repressions and monstrous wars, during which most of the good, strong, educated and hard-working men died.

Women learned the most difficult of trades, worked indefatigably, risking ending up in a labor camp if they were even a minute late, raised children on their own and took care of their invalid hus­bands. “Ya I loshad, ya I byk, ya I baba, I muzhik, went a well-known folk verse, known as a chastushka. During the war, on liberated ter­ritories where no domes­tic livestock remained, women harnessed them­selves to plows. In the '60s and '70s the demographic situa­tion began to improve, but the war in Afghanistan broke out, followed by perestroika with its local mil­itary conflicts, systemic crises and criminalized economy. Then came the war in Chechnya. As a re­sult, the majority of the population is still now made up of women, whose average life expectancy is 72 years, against 57.4 years for men. Russia's social plague — alcoholism — is also a reason for this.

Even the inferiority-complex-stricken, unedu­cated, aggressive, hard-drinking Russian muzhik is a "deficit item." In predominantly women s regions, such as the textile center in Ivanovo, and in the unpopulated countryside, any buck sells like hot cakes. From the-moment Soviet power was established, women formally had equal rights with men and equal pay for equal work. But virtually all the rou­tine work and a significant part of physically heavy labor fell to them. Until quite recently, for example, women were charged with laying asphalt on the roads or looking after the animals on the kolkhozy, where there is not enough mechanization and men occupy the management positions. “Baby seyut, baby zhnut, muzhiki uchyot vedut” went another famous chastushka. Add to this practically all the ev­eryday work at home, which in Russia is also hard because of a lack of development. Consumer ser­vices and appliances that make housework easier are still too expensive for most families. What emerges is a portrait of a woman who is not equal to a man, who is a workhorse and whose only dream is to take a rest and feel like a person.

What happiness if she finds a man who recognizes her not in words, but in deeds, as a representative of the weaker and especially fairer sex. For such a real gentleman, you could go to the ends of the earth. And he would hardly be asked about his bank account or whether he had a villa in the Canary Islands. For, as the saying goes, “a cottage is a castle for those in love”. If , of course, you don’t have to wash the dirty pans there on your own.

by Tatyana Matsuk

The Moscow Times April 11, 2003

Points for discussion:

1. Origin of the women’s day.

2. Express your attitude towards the feminists’ reaction as for the signs of attention.

3. Dwell on the feminism development in the Soviet society.

4. Do you agree with the author’s viewpoints concerning the model of a woman happiness?