Тема. Особливості формування та функціонування світової валютної системи

В темі розглядається сутність валютної системи, яка представляє собою форму організації і регулювання валютних відносин, закріплених національним законодавством та міжнародними угодами. В основі світового валютного ринку лежить розвиток міжнародних валютних відносин. Виділяється три рівні валютної системи, що діє у світовому співтоваристві: національний; світовий; міжнародний (регіональний):

• Національна валютна система - складова частина даної системи країни, що закріплена національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права.

• Основні функції:

1. Формування механізмів взаємодії національних і світових грошей (спосіб їхньої конвертованості; котирування; регулювання валютних курсів).

2. Формування і використання міжнародної ліквідності (ліквідні — це кошти, цінні папери, що можуть використовуватися для погашення боргових зобов'язань).

3. Формування золото-валютного запасу країни.

4. Формування кредитних ресурсів.

До органів національної валютної системи відносять: банківські і кредитно-фінансові установи; біржі; спеціальні органи валютного контролю; приватні комерційні інститути.

• Світова валютна система - це форма організації світових валютних відносин, що закріплюється міждержавними угодами. Основні функції:

1. Формування міжнародних ліквідних ресурсів (золото і платіжні кошти).

2. Забезпечення дії механізму регулювання валютних курсів.

3. Забезпечення функціонування валютних ринків і ринків золота.

4. Розвиток міжнародного кредитування і міжнародних розрахунків.

Основні органи світової валютної системи: міжнародні валютні організації; міжнародні банківські установи .

• Міжнародна (регіональна) валютна система - це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн. Основні функції:

1. Формування і використання міжнародної грошовий одиниці.

2. Розробка і закріплення заходів для регулювання валютних відносин в інтеграційному об'єднанні.

3. Підтримка взаємозв'язків національної та світової валютної системи.

4. Узгодження режиму регулювання валютних курсів.

Основні органи: міжнародні валютні фонди; міжнародні кредитно-розрахункові установи.

Сучасний валютний ринок являє розгалужену систему механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю та продаж національних грошових одиниць та іноземних валют з метою їх використання для обслуговування міжнародних платежів.

На валютному ринку здійснюється широке коло операцій, пов`язаних із зовнішньоторгівельними розрахунками, міграцієй капіталу, туризмом, а також із стахуванням валютних ризиків і проведенням інтервенційних заходів. Залежно від обсягу, характеру валютних операцій та кількості валют, які використовуються, розрізняють: світові, регіональні, національні (місцеві) валютні ринки. Світові валютні ринки зосереджені у світових фінансових центрах:

• Європейський (Лондон, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюрих);

• Американський (Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анжелес, Монреаль);

• Азиатський (Токіо, Гонконг, Сингапур, Бахрейн).

На світових валютних ринках банки проводять операції з ключовими валютами, які широко використовуються у світовому платіжному обігу (резервні валюти).

Валюта представляє собою грошові знаки іноземних держав та міжнародні розрахункові засоби. Розрізняють вільно конвертовану, частково конвертовану та неконвертовану валюту. Резервна валюта є найбільш стабільною вільно конвертованою валютою, в якій здійснюються міжнародні розрахунки та міжнародні кредити. До міжнародної валюти відносять СДР (спеціальні права запозичення), що використовуються у МВФ і існують як безготівкова розрахункова грошова одиниця, та EURO.

Валютний курс, тобто ціна грошової одиниці однієї країни виражена в грошових одиницях іншої, визначається шляхом котирування: прямого або непрямого. Валютний курс використовується при купівлі-продажу валюти у зв`язку з експортом та імпортом товарів чи послуг, надходженням до країни капіталів та їх вивозом за кордон, при наданні кредитів та здійсненні інших зовнішньоекономічних операцій.

До валютних цінностей відносяться:

• Іноземна валюта (в т.ч. насамперед вільно конвертована валюта та міжнародна валюта)

• Платіжні документи в іноземній валюті (чеки, перекази, акредитиви, векселя)

• Цінні папери в іноземній валюті (акції, облігації, сертифікати)

• Дорогоцінні метали в сирому та переробленому вигляді за винятком ювелірних та побутових виробів та лому з них. До них відносять: золото, платина, срібло, метали платинової групи (іридій, родій, рутеній, осьмій, паладій).

• Дорогоцінне каміння в сирому та переробленому вигляді за винятком ювелірних та побутових виробів та лому з них. До них відносять: діаманти, смарагди, рубіни, сапфіри, перлини, олександрити).

Суб’єкти валютного ринку

Функції та структура валютних ринків