Література

Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні: 20 – 30 роки. –К., 1991.

Єфименко Г.Г. Радянська модернізація 1920 – 1930 рр. (До постановки проблеми у світлі аналізу досліджень сучасних російських істориків). // УІЖ. -2002. -№5.

Комаров В. Радянська модернізація України (1928 - 1938). Проблеми економічної освіти десятикласників. (з досвіду роботи). // Історія в школі. – 2002. -№10.

Кульчицький С.В. Ціна „великого перелому”. –К., 1991.

Кульчицький С.В. Особливості індустріалізації народного господарства в УРСР. // УІЖ. – 1989. - №10.

Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921 – 1941). // УІЖ. – 1991. - №8.

Тема №6. Заняття №2. Колективізація сільського господарства в Українській срр. ( 2 години).

П л а н

1. Проголошення ВКП (б) курсу на суцільну колективізацію сільського господарства.

2. Здійснення „суцільної колективізації” в українському селі в 1929-1931.

3. Колективні господарства у системі командної економіки УСРР середини – другої половини 1930 – х рр.

4. Голодомор 1932-33 рр., його соціальні та ментальні наслідки в історичній долі українського народу.

Методичні рекомендації до теми

Курс на суцільну колективізацію, проголошений листопадовим 1929 р. Пленумом ЦК ВКП(б), в Україні набув прискореного та насильницького характеру. При розгляді цієї теми необхідно з’ясувати, якими були основні причини тотальної колективізації, визначити закономірності та обґрунтувати виокремлення головних періодів її здійснення.

Не менш важливим завданням є аналіз змісту політики соціального розколу українського села, до якого вдалися більшовики, розділивши селян на три категорії: учасники антирадянських виступів, ті хто чинив “пасивний опір” розкуркуленню та ті, що не чинили ніякої протидії колективізації.

Обов’язковим є розгляд документальної бази, яка засвідчує відправні параметри становища індивідуального селянського господарства та його економічну трансформацію внаслідок проведення колективізації в артільній формі усуспільнення господарств. При цьому потрібно пам’ятати, що в офіційних документах передбачалася колективізація саме у формі впровадження артілі, тобто із залишенням селянам присадибної ділянки, а на практиці низка супровідних документів визначала головною формою усуспільнення фактично – комуну.

Не можна вважати ґрунтовними знання даної теми без вивчення протестних рухів українського селянства у різні періоди проведення колективізації. Тому нагальною і своєчасною є рекомендація звернутися до розгляду його різноманітних форм: від пасивного не сприйняття колективізації до багаточисленних збройних виступів українського селянства. Потрібно визначити також місце і роль каральних органів у придушенні руху опру в Україні.

Із другої половини 1930-х рр. колгоспи стають складовою частиною соціалістичної економіки УСРР та поступово витісняють дрібного товаровиробника на селі. Тому потрібно комплексно підходити до аналізу становища в сільському господарстві із врахуванням місця колгоспів та радгоспів у командно-адміністративній системі СРСР. Потрібно мати на увазі, що саме у цей період відбувається становлення бригадно-ланкової системи структурування колективних господарств, остаточно формується система планування організації сільгоспвиробництва та відбувається процес закріпачення українського селянина.

Вивчення теми має завершитися констатацією становища колективних господарств в системі соціалістичної планової економіки кінця 1920 – початку 1930-х рр., визначенням причин голодомору 1932 – 33 рр. в Україні.

Важливим аспектом вивчення голодомору в 1932-33 рр. є залучення до обговорення на семінарі місцевого краєзнавчого матеріалу, зокрема спогадів тих хто пережив терор голодом.