12. Мета оборони. Вимоги, що висуваються до оборони, характеристика видів оборони і умови переходу до неї. Тактичні нормативи мб в обороні.

Оборона має на меті відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони місцевості і створити сприятливі умови для переходу в наступ. Оборона повинна бути стійкою й активною, а також протитанковою, протиповітряною, протидесантною, глибоко ешелонованою, готовою до тривалого ведення бою.

Оборона може бути позиційною і маневреною. Це залежить від бойового завдання, наявності сил і засобів та характеру місцевості.

Позиційна оборона – основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає головній меті оборони і ведеться шляхом завдання максимальних втрат противнику в ході наполегливого утримання підготовлених до оборони районів місцевості. Застосовується на більшості напрямів, і перше за все там, де втрати території недопустима.

Маневрена оборона застосовується з метою завдання противнику втрат, виграшу часу і збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на завчасно намічених і ешелонованих в глибину рубежах у поєднанні з короткими контратаками. Вона допускає залишення деякої частини території.

Залежно від положення противника й отриманого завдання механізований батальйон може переходити до оборони в умовах безпосереднього зіткнення або поза зіткненням з ним.

Батальйону в обороні призначається - район оборони, а роті й взводу - опорний пункт.

Район оборони батальйону – це ділянка місцевості, що обмежена з флангів розмежувальними лініями, з фронту – обрисом переднього краю, а з тилу – розташуванням тилових підрозділів.

Наведені нижче нормативи не є постійними. Вони можуть змінюватися залежно від обстановки. На них у першу чергу будуть, впливати: бойове завдання батальйону, його склад і можливості, угруповання противника й характер його дій, місцевість й інші фактори, узяті в сукупності.

Ширина батальйонного району оборони - 3-5 км, глибина 2-2,5 км. Рота займає опорний пункт 1-1,5 км по фронті й до 1 км у глибину (з проміжками між опорними пунктами рот до 1000 м), а взвод - до 400 м по фронті й до 300 м у глибину (з проміжком між взводними опорними пунктами до 300 м).

КСП роти обладнується в глибині опорного пункту на відстані до 800 м від свого переднього краю.

КСП батальйону обладнується за ротами першого ешелону (резерву) батальйону на відстані до 2 км від переднього краю оборони батальйону.

13. Побудова оборони мб (тб)

Побудова оборони батальйону включає:

- бойовий порядок батальйону;

Бойовий порядок - угруповання сил і засобів, розгорнуте для ведення бою. Бойовий порядок батальйону будується у два або один ешелон. При одноешелонній побудові бойового порядку виділяється резерв у складі не менше підсиленого взводу. Резерв розташовується на найважливішому напрямку в глибині батальйонного району оборони, де підготовляє опорний пункт і маневр на загрожувальному напрямку.

Залежно від завдання, яке виконується, та характеру місцевості батальйон може мати різне розташування рот. Одна з рот може бути висунута вперед або назад, утворюючи вогневий мішок, а на відкритому фланзі розташовуватися уступом.

- систему опорних пунктів і вогневих позицій;

- позицію бойової охорони (створюється в батальйоні);

- опорні пункти рот (взводів), об'єднані в батальйонний район оборони;

- вогневі позиції танків, БМП (БТР), протитанкових керованих ракетних комплексів та інших штатних і приданих вогневих засобів;

- траншеї й ходи сполучення.

- систему вогню;

- ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню артилерії мінометів, підготовлені на підступах до оборони, перед переднім краєм, на флангах, у проміжках між ротними опорними пунктами і в глибині оборони;

- зони вогню протитанкових засобів і суцільного багатошарового вогню всіх видів зброї перед переднім краєм, у проміжках, на флангах та у глибині оборони для знищення в першу чергу танків та інших броньованих машин противника;

- підготовлений маневр вогнем з метою його зосередження в короткі терміни на будь-якому загрозливому напрямку чи ділянці.

Готовність системи вогню визначається:

- заняттям вогневими засобами позицій,

- підготовкою даних для стрільби,

- наявністю ракет і боєприпасів.

- систему інженерних загороджень.

Система інженерних загороджень включає мінні поля, групи мін, вузли загороджень, завали, інші протитанкові та протипіхотні перешкоди і підготовлені до зруйнування (замінування) об'єкти, створені перед позицією бойової охорони, переднім краєм у проміжках і на флангах батальйону на всю глибину батальйонного району оборони згідно задуму бою в поєднанні з системою вогню, природними перешкодами і з урахуванням маневру своїх підрозділів і сусідів. Основу системи загороджень складають мінно-вибухові загородження, які встановлюють придані інженерно-саперні підрозділи і призначені для цієї мети механізовані підрозділи.