25 Структуризація генеральної мети. Дерево цілей.

Дерево цілей - це структурований ієрархічний перелік цілей організації, в якому цілі більш низького рівня підпорядковані і служать для досягнення цілей більш високого рівня. Відповідно, нагорі знаходиться головна, генеральна мета організації. Як правило, термін «дерево цілей» використовується для ієрархічних структур, що мають відношення строго деревоподібного порядку, але сам метод іноді застосовується і в разі «слабких» ієрархій. Даний метод широко застосовується для прогнозування можливих напрямів розвитку науки, техніки і технологій. Таким чином, так зване дерево цілей тісно пов'язує між собою перспективні цілі та конкретні завдання на кожному рівні ієрархії. При цьому мета вищого порядку відповідає вершині дерева, а нижче в кілька ярусів розташовуються локальні цілі (завдання), за допомогою яких забезпечується досягнення цілей верхнього рівня. АЛГОРИТМ МЕТОДУ Дерево цілей власне може бути спрямоване на досягнення ефективності інформаційного забезпечення процесів управління, тобто процесу розробки, прийняття і контролю реалізації управлінських рішень.

Алгоритм побудови «дерева цілей» наступний: 1. Визначення генеральної (загальної) мети; 2. Поділ загальної мети на підцілі (підцілі 1-го рівня); 3. Поділ підцілей 1-го рівня на підцілі 2-го рівня; 4. Поділ підцілей 2-го рівня на більш детальні складові (Підцілі 3-го рівня); Види цілей: • гнучкі, досяжні, конкретні, прийнятні, спільні, вимірні

Таким чином, «дерево цілей» власне може бути направлено на досягнення ефективності інформаційного забезпечення процесів управління, тобто процесу розробки, прийняття і контролю реалізації управлінських рішень.

Пример дерева целей: генеральная цель — удовлетворение потребностей человека в пище, подцели первого уровня — удовлетворение потребностей в белках, жирах, углеводах, витаминах, подцели второго уровня — удовлетворение потребностей в хлебе, молоке, масле, овощах, фруктах и т.д.

26 Оптимальність за Парето.

Оптимальність за Парето - такий стан системи, при якому значення кожного приватного критерію, що описує стан системи, не може бути покращено без погіршення становища інших елементів. Принцип, за словами самого Парето говорить так: «Будь-яке зміна, яка не приносить збитків, а яке деяким людям приносить користь (за їх власною оцінкою), є поліпшенням». Таким чином визнається право на всі зміни, які не приносять нікому додаткової шкоди. Безліч станів системи, оптимальних за Парето, називають «множиною Парето», «безліччю альтернатив, оптимальних в сенсі Парето», або «безліччю оптимальних альтернатив». Ситуація, коли досягнута ефективність за Парето - це ситуація, коли всі вигоди від обміну вичерпані. Ефективність за Парето є одним з центральних понять для сучасної економічної науки. На основі цього поняття будуються перша і друга фундаментальні теореми добробуту. Оптимум по Парето говорить, що добробут суспільства досягає максимуму, а розподіл ресурсів стає оптимальним, якщо будь-яка зміна цього розподілу погіршує добробут хоча б одного суб'єкта економічної системи. Згідно з критерієм Парето (критерію росту суспільного добробуту), рух у бік оптимуму можливо лише при такому розподілі ресурсів, що збільшує добробут принаймні однієї людини, не наносячи збитку нікому іншому.

В задачах раціонального вибору – властивість альтернатив, яка звичайно визнається необхідною для розв’язання у разі багатокритеріальності, тобто при виборі з урахуванням декількох паритетних функцій цілі. Альтернатива називається оптимальною за Парето, якщо будь-яка інша альтернатива, більш приваблива за якою-небудь функцією цілі, виявляється хоча б за однією з інших функцій менш привабливою, ніж дана. Тобто, покращання за якимось критерієм стосовно альтернативи, оптимальної за Парето, може бути досягнуто тільки за рахунок погіршання за деяким іншим критерієм із обраної множини критеріїв.

Нехай А - деяке множина операцій, кожна операція а має дві числові характеристики Е (а), r (а) (ефективність і ризик, наприклад) і різні операції обов'язково розрізняються хоча б однією характеристикою. При виборі найкращої операції бажано, щоб Е було більше, а r менше. Будемо говорити, що операція а домінує операцію b, і позначати а> b, якщо Е (а) ≥ Е (b) і r (а) ≤ r (b) і хоча б одне з цих нерівностей, суворе. При цьому операція, а називається домінуючою, а операція b - домінованих. Ясно, що ні при якому розумному виборі найкращої, операції домінованих операція не може бути визнана такою. Отже, найкращу операцію треба шукати серед недомініруемих операцій. Безліч цих операцій називається безліччю Парето або безліччю оптимальності за Парето. Має місце надзвичайно важливе твердження: На множині Парето кожна з характеристик Е, r - (однозначна) функція іншої. Іншими словами, якщо операція належить множині Парето, то по одній її характеристиці можна однозначно визначити іншу.