9. Формування понять інформатики.

Зміст шкільного курсу інформатики базується на трьох фундаментальних поняттях: інформація, алгоритм, ЕОМ. Поняття “інформація” вчитель вводить конкретно-індуктивним методом (пояснює на прикладах). Перші приклади має навести вчитель, інші можна запропонувати привести учням. Приклади: спілкування між двома людьми, читання людиною друкованого джерела тощо. Метою наведення подібних прикладів є виділення суттєвих і несуттєвих ознак поняття “інформація”. Учні мають з’ясувати, що у процесі сприймання суттєвими є три ознаки:

1. система, що породжує інформацію;

2. канал зв’язку (середовище через яке передається інформація);

3. система, що отримує інформація.

Несуттєвими ознаками є: спосіб передавання інформації, структура систем сприймання та передавання інформація.

Поняття “алгоритм” також є неозначуваним. Зміст цього поняття вчитель пояснює на прикладах. Наприклад, рецепт приготування деякої страви, розв’язування квадратного рівняння, побудова середини відрізка. Під алгоритмом розуміють деяку послідовність кроків, яку необхідно виконати для отримання результату.

З кожним днем інформації стає щораз більше. Вона надходить із різних джерел: газет і книжок, радіо і телебачення, учителів та родичів, датчиків та інших технічних пристроїв. Її ми отримуємо, перетворюємо і пересилаємо. Основним технічним засобом обробки інформації є комп’ютер.. За допомогою комп’ютерів нараховують зарплату, виконують банківські операції, контролюють виробничі процеси, діагностують хворобу тощо.

Особливості методики введення нових понять інформатики при ознайомленні учнів з поняттям інформації доцільно ввести поняття мови. Розповідь учителя можна побудувати так. Повідомлення подають певною мовою. При цьому повідомлення може мати вигляд деякої послідовності знаків, жестів, нотного запису, живописного твору, музичного твору, звукозапису, відеозапису, кіно­фільму. Існує досить багато різних мов — мови різних народів, мова глухонімих, мова сигнальників на кораблях, мова спілкування двох людей, які не знають рідної мови один одного. Поняття мови не обмежується випадком спілкування між людьми, воно використовується і у випадку порівняно високо розвинених форм спілкування між іншими живими істотами

Можливість переходу від одного способу подання інформації до іншого необхідно проілюструвати на конкретних прикладах. Подання однієї і тієї самої інформації за допомогою різних наборів символів та переходу від одного набору до іншого, наприклад від текстового пові­домлення до графічного тощо.

Важливим є розуміння того, від чого залежить подання інформації саме обраною мовою і в яких випадках одне і те саме повідомлення подається різними мовами.

Як правило, подання повідомлення добирається так, щоб його пе­редавання було якомога швидшим і надійнішим, а його опрацювання було якомога зручнішим для адресата. Тому часто до текстів додають уточнюючі малюнки, схеми, фотографії, і навпаки, до малюнків, схем, фотографій — пояснювальні тексти.

Важливо також, щоб повідомлення за можливості було коротшим, тобто його можна було якомога швидше прийняти і опрацювати, і, ра-юм з тим, за його допомогою можна було передати якомога більше ін­формації. До такого типу повідомлень відносяться, як правило, графічні образи з відповідними короткими текстовими поясненнями — геогра­фічні карти, схеми, креслення, таблиці, діаграми, спеціальні коди тощо.

Шкільний курс інформатики повинен формувати в учнів:

1) навички грамотної постановки задач, які виникають у практичній діяльності, для їх розв'язування за допомогою комп'ютера;

2) вміння будувати прості інформаційні моделі поставлених задач;

3) знання основних прикладних програм загального та навчального призначення та їх використання в своїй навчальній і практичній діяльності;

4) навички кваліфікованого використання основних типів сучасних інформаційних систем і пакетів прикладних програм загального і спеціального призначення для розв'язування за їх допомогою практичних задач

5) знання основних алгоритмічних структур і вміння застосовувати ці знання для побудови алгоритмів розв'язування задач за їх інформаційними моделями;

6) уміння грамотно інтерпретувати результати розв'язування прак­тичних задач з використанням комп'ютера і застосовувати ці результати в практичній діяльності;

7) розуміння принципів будови і функціонування комп'ютера та елементарні навички складання програм для комп'ютера за по­ будованим алгоритмом.

11. Методичний аналіз задач, які розв’язуються на уроках інформатики.

На уроках інформатики розв’язують різні задачі: на обчислення, на побудову, з програмування.

У розв’язанні задач є загальні етапи:

1. Постановка задачі, де аналізуються вихідні умови (те, що дано в умові задачі), уточнюється, що саме необхідно отримати в результаті розв’язання ).

2. Будується модель задачі. Модель – це опис, зображення якогось об’єкта. Моделі можуть бути різних видів і форм: словесний опис природною мовою; за допомогою різних графічних зображень (схем, графіків, діаграм тощо); за допомогою математичних співвідношень, рівнянь, залежностей.

3. Метод розв’язання. Це етап відшукання потрібних формул. Наприклад, якщо моделлю було квадратне рівняння, то метод – це формула обчислення коренів рівняння з використанням дискримінанта тощо.

4. Алгоритм. Методи розв’язання задач в інформатиці подають у вигляді алгоритмів. Алгоритм описують словесно, графічно, послідовністю формул чи у вигляді програми.

5. Розробляється програма. Програма – це опис алгоритму розв’язування деякої задачі засобами мови програмування. Програма має бути зрозумілою, правильною, результативною.

6. Виконання програми на комп’ютері.

7. Аналіз результатів.

Методика навчання учнів загальних методів розвязування задач з інформатики. задачі можна поділити на групи за методом розвязання:-задачі,що розвяз. за допомогою ППЗ;-задачі ,для яких складають програми.

Етапи розвязання задач:

-формулювання задачі в термінах певної предметної галузі-постановка задачі;

-побудова моделі;

-вибір методу розвязання задачі;

-розробка алгоритму розвязання;

-добір складання програми мовою програмув.;

-налагодження програми;

-застосування до задачі;

• аналіз результатів.

12. Контроль навчальних досягнень учнів на уроках інформатики. Мета і роль контролю навчальних досягнень учнів. Види контролю. Форми, методи і засоби контролю.

Перевірка і оцінка результатів навчання з інформатики.

Об 'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів з інформатики є знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності учнів, досвід емо­ційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.

Можна виділити ряд важливих функцій оцінювання: контролюючу, навчальну, діагностико-коригуючу, стимулюючо-мотиваційну, розви-вальну, виховну та функцію управління.

Розглянемо більш детально кожну з них.

Контролююча передбачає визначення рівня досягнень окремого учня (класу, групи), виявлення рівня готовності до засвоєння нового матеріалу, що дає змогу вчителеві відповідно планувати і подавати навчальний матеріал.

Навчальна полягає в акцентуванні уваги учнів на головних елементах знань і умінь, спонукає глибоко з'ясовувати суть явищ, що вивчаються. Навчальна функція зумовлює таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів, коли його проведення сприяє повторенню, уточненню і систематизації навчального матеріалу, вдосконаленню підготовки учня (класу, групи).

Діагностико-коригуюча функція допомагає виявленню рівня оволо­діння знаннями, вміннями і навичками; прогалин у них і встановленню причин труднощів, які виникають в учня під час навчання; коригуван­ню навчальної діяльності учнів, яка спрямована на усунення виявлених недоліків.

Стимулюючо-мотиваційна функція визначає таку організацію оці­нювання навчальних досягнень учнів, коли проведення оцінювання стимулює бажання покращити свої результати, розвиває відповідаль­ність та сприяє змагальності учнів, формує мотиви навчання.

Розвивальна функція оцінювання полягає у цілеспрямованому залу­ченні учнів до здійснення цілого ряду розумових операцій. Щоб відпо­вісти на поставлене запитання або розв'язати задачу, учневі необхідно швидко проаналізувати умову, активізувати знання, вибрати потрібні факти і поняття, певним чином їх систематизувати і логічно подати.

Виховна функція передбачає формування вміння відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми оцінювання і самоконтролю, розвиток якостей особистості: працелюбності, активності, акуратності та інших. Виховна функція оцінювання полягає у сприянні вихованню в учнів старанності, почуття обов'язку і відповідальності за і результати своєї праці, вміння цінити час.

Оцінювання виконує і функцію управління процесом навчання, оскільки перевірка знань є не лише засобом активізації пізнавальної і діяльності учнів, а й засобом активного управління процесом навчання і з боку вчителя.

Доцільно виділяти такі елементи оцінювання: 1) оцінюється знання певного мінімуму основного матеріалу — і його формальне засвоєння;

2) оцінюються вміння виконувати практичні завдання на комп'ютері (за зразком, за алгоритмом чи вибираючи для розв'язування задач відповідні засоби);

3) перевіряється здатність учнів самостійно мислити;

4) оцінюється вміння перекласти питання на формальну (зокрема, інформаційну) мову, виразити його в спеціальних термінах і символах;

5) фіксуються навички правильного запису відповіді;

6) оцінюється вміння вибирати найбільш ефективний програмний засіб для розв'язування поставленого завдання.

При навчанні інформатики застосовуються такі види оцінювання: попереднє, поточне, повторне, періодичне, тематичне, підсумкове.

Попереднє оцінювання має діагностичні задачі і здійснюється на початку вивчення курсу. Мета попереднього оцінювання — зафіксува­ти початковий рівень підготовки учня, його фактичні знання, вміння і навички, які пов'язані з майбутньою навчальною діяльністю. Попере­дня діагностика потрібна для визначення прирощення навченості учня за певний період часу.

Поточне оцінювання — це систематична перевірка і оцінювання освітніх результатів учня з конкретних тем та на окремих заняттях. До поточного оцінювання належать: опитування; використання тестів; розв'язування задач; робота з комп'ютерною програмою; взаємоконт­роль учнів в парах або групах; самоконтроль учня.

Повторне оцінювання передбачає перевірку знань паралельно з вивченням нового матеріалу, що сприяє міцності і системності знань учнів.

Періодичне оцінювання здійснюється щодо цілого розділу або моду­ля. Мета — діагностування якості засвоєння учнем структурних основ і взаємозв'язків розділу, його особистих освітніх прирощень. Завдання періодичного оцінювання — навчаюче, оскільки учні навчаються систематизації, узагальненню, цілісному баченню крупного блоку навчальної інформації і пов'язаної з нею діяльності.

Підсумкове оцінювання проводиться в кінці вивчення навчального курсу. Воно може мати форму: контрольної роботи, заліку, екзамену, захисту творчої роботи. Даний тип контролю передбачає комплексну перевірку освітніх результатів з усіх ключових цілей і напрямів.

Тематичне оцінювання навчальних досягнень учня обов'язкове і основне, його результати відображаються в класному журналі в окремій колонці.

Форми оцінювання. На уроках інформатики використовуються різні форми оцінювання знань:

• усна форма перевірки знань або усне опитування;письмова форма перевірки знань або письмова робота;лабораторна або практична робота на комп'ютері;інтерв'ю;тестування;самооцінка;ігрові методи оцінювання.

При визначенні рівня знань тестування може розглядатись як метод вимірювання, який, на відміну від вже розглянутих методів усного опитування та письмової роботи, задовольняє основним дидактичним критеріям якості.

Форми оцінювання. На уроках інформатики використовуються різні форми оцінювання знань:

• усна форма перевірки знань або усне опитування;

• письмова форма перевірки знань або письмова робота;

• тестування;

Методика проведення тематичного контролю з інформатики.

Основною одиницею оцінювання є навчальна тема.Тематичне оцінювання навчальних досягнень учня обов'язкове і основне, його результати відображаються в класному журналі в окремій колонці.. Перед початком вивчення теми всі учні мають бути ознайомлені з тривалістю вивчення теми, з кількістю і тематикою лаб і прак робіт, терміном і формою проведеня тематичної атестації; умовами оцінювання.

Тематична атестащя може проводитися в різних формах. Основною умовою при їх виборі вчителем є забезпечення об'ективного оцінюваня навчальних досягнень учнів. Кожну оцінку рівня досягнень учнів вчитель повинен аргументовано умотивовувати, доводити до відома учня та оголошувати перед класом (групою).Перед учнями, які не засвоїли матеріал теми і одержали бали на початковому рівні, ставиться вимога обов'язкового його доопрацювання; їм надається для цього необхідна допомога, визначаеться термін повторної атестації. Учень має право на переатестацію також для підвищення атестаційного балу.

Положенням Міністерства освіти і науки України про Державну підсумкову атестацію учнів загальноосвітніх навчальних закладів ви­значено, починаючи з 2002 p., такий порядок проведення атестації з ін­форматики в 11(12)-х класах:

- усно за білетами, затвердженими Міністерством освіти і науки

України;

- у вигляді захисту учнівських робіт зі створенням прикладного програмного забезпечення навчального процесу (прикладні про­грамні засоби, інструментальні середовища, комп'ютерні на­вчальні системи).

Форму проведення Державної підсумкової атестації з інформатики вибирає учень.

Білети з інформатики включають основний теоретичний матеріал курсу (перші два запитання) та практичне завдання або задачу (третє запитання). Теоретичні відповіді учнів можуть супроводжуватись демонстраціями на комп'ютері. До білетів Державної підсумкової ате­стації пропонується включити практичні завдання, зміст яких має від­повідати тому варіантові програми, за яким здійснюється навчання ін­форматики у навчальному закладі.

Оцінювання навчальних досягнень учнів пропонується проводити за такою схемою:

• правильно виконане тільки одне із запропонованих завдань, оці­нюється 5 балами;

• правильно виконані 1 і 2, 1 і 3 або 2 і 3 завдання оцінюються 8 балами;

• правильно виконані 1, 2, 3 завдання — 12 балами.

Білети для загальноосвітніх класів та профільних класів однотипні, однак практичні завдання для профільних класів можуть відрізнятися вищим рівнем складності. Зміст цих завдань узгоджується з тим варіантом програми, за яким здійснюється навчання в конкретному навчальному закладі.

Державну підсумкову атестацію у формі захисту учнівських робіт зі створенням прикладного програмного забезпечення навчального про­цесу можуть обирати учні, які виявили особливий інтерес до предмета, мають глибокі знання інформаційних технологій та навчальні досяг­нення високого рівня (10, 11, 12 балів) з інформатики за підсумками річного оцінювання.