57. Етичні вимоги в процесі роботи з фактами та джерелами інформації

Плітки, чутки, "дружні" зізнання людей, які "щось бачили" не можна використовувати при підготовці новин.

Намагаючись отримати інформацію неофіційним шляхом, будьте готові до того, що отримана вами інформація також є неофіційною.

Межа між етичними і неетичними методами в журналістиці (за умови дотримання в обох випадках чинних законів), на жаль, залишається дуже розмитою.

Зі зростанням потреби отриманя інформації зростає також і роль етичних норм у роботі мас-медіа.Саме тому журналісти прагнуть виробити принципи, які регулюватимуть їхню поведінку в процесі збирання інформації. За сучасного стану демократичних засад в українському суспільстві журналістика як ніколи потребує регулювання щодо дотримання моральних настанов у діяльності як окремих працівників, так і інформаційної сфери загалом. Етичні проблеми журналістики ускладнюються ще й тим, що від тоталітарного режиму вона успадкувала принципи, які підміняли мораль, ставлячи приватні чи кланові інтереси вище за загальнолюдські цінності.

Недотримання етичних норм у роботі з джерелами інформації деякі власники пояснюють тим, що конкуренція за своєю природою містить елемнт неетичності, тому не варто дотримуватися правил, виконуючи журналістські завдання. Чимало редакторів нової формацї ввавжає, що зовсім не шахраювати не можна, якщо так чинять їхні конкуренти. Це питання - одне з найскладніших для вирішення, оскільки змінюється суспільна практика, а отже, і етичні норми. Однак ці зміни не повинні перетворити суспільство на спільноту, в якій заохочується злодійство чи шахрайство.

58. Мораль і влада. Проблеми політичної журналістики

Журналістика і влада є взаємозалежними, хоча у кожного свої інтереси. Журналістам влада потрібна як джерело офіційної інформації, а владі журналісти - щоб орієнтуватися в настроях населення та інформувати його про свої дії. Водночас влада і мас-медіа є природними опонентами, адже одне з головних завдань журналістики - пильно стежити за діями влади аби не допустити зловживань і проявів авторитаризму. Журналісти мають бути "сторожовими псами" демократії, тому концепція "гарного уряду", тобто такого уряду , який журналісти повинні одностайно підтримувати, позбавлена сенсу.

Процес розвитку сучасної журналістики в Україні доволі своєрідний у порівнянні зі ЗМІ Європи чи США. Після доби «темників» у нас з’явилась свобода слова, якою ми лише вчимося користуватися. Вже зараз можна виокремити три доволі небезпечні тенденції в політичній журналістиці: недотримання професійних стандартів журналістами, поява джинси та перехід провідних або відомих журналістів з лав четвертої влади до списків кандидатів у народні депутати або помічників політичних партій чи блоків.

У порівнянні з двома першими тенденціями, найбільш загрозливою видається третя, згідно з якою новини, соціально й політично важливі ток-шоу, формат гостей в студії, за рішенням топ-менеджменту деяких ЗМІ і через пасивність окремих журналістів, перетворюються на інформаційну "джинсу". За політичну "джинсу" несе моральну відповідальність кожен з авторів, редакторів й менеджерів.І це на сьогоднішній день найбільш небезпечна й соціально шкідлива тенденція. Власники деяких ЗМІ, зокрема на телебаченні, за неофіційною інформацією, сприяють продажу не лише новини посюжетно чи місця гостя в студії. Продаються навіть "потрібні" політику запитання в ток-шоу та інших програмах задля покращення іміджу респондента. Загроза такої тенденції очевидна: ЗМІ можуть створити невиправний ефект викривленого інформаційного дзеркала.