51. Правове регулювання моральної шкоди.

Закони України встановлюють право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це важлива гарантія захисту прав, свобод громадян і законних інтересів юридичних осіб, коли винними є засоби масової інформації. Нині за позовом до суду потерпілої сторони спори про відшкодування моральної шкоди розглядають у випадках, коли право на її відшкодування передбачено ст. 7 і 440 Цивільного кодексу України, ст. 49 Закону України "Про інформацію", ст. 44 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Якщо в складі злочину немає злого умислу, справу розглядають як цивільну, а якщо є — у порядку кримінального судочинства.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуально), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків".

52. Журналістські права та обов"язки у світлі Європейської конвенції з прав людини.

Засобам масової комунікації присвячена насамперед стаття 10 Європейської конвенції:

"1. Кожний має право на свободу висловлення своєї думки. Це право включає свободу дотримуватися своєї думки, отримувати і розповсюджувати інформацію та ідеї без втручання з боку державних органів і незалежно від державних кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вводити ліцензування радіомовних, телевізійних чи кінематографічних підприємств.

2. Здійснення цих свобод, яке накладає обов'язки та відповідальність, може бути пов'язано із формальностями, умовами, обмеженнями і штрафними санкціями, які передбаченні законом та необхідні у демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності чи громадського спокою, з метою запобігання безпорядків та злочинності, захисту здоров'я і моральності, захисту репутації чи прав інших осіб, запобігання розголошенню інформації, яка отримана конфіденційно, чи забезпечення авторитету та безпристрасності правосуддя".

Права журналіста =

1) Журналісти не зобов'язані доводити істинність своїх оціночних суджень

2. Не можна забороняти публікувати відомості, які вже були оголошені чи надруковані, навіть якщо вони порушують національну безпеку

3. Право на інформацію має пріорітет над правом збереження таємниці судочинства

4. Журналіст має право утаємничувати джерело своєї інформації

5. Людина має право отримувати будь-яку інформацію, що їй хочуть повідомити

За статтею 10 Конвенції = Громадські діячі мають право користуватися гарантіями справедливого судового розгляду, встановленими статтею 6, яка в кримінальному судочинстві включає право на неупереджений суд, на тих самих підставах, що будь- яка інша особа. Журналістам, коментуючи кримінальний процес, що триває, слід пам'ятати про це, оскільки межі дозволеного коментаря не повинні сягати тверджень, які можуть, навмисно чи ні, зменшити шанси особи отримати справедливий судовий розгляд, та не повинні підривати віру громадськості у роль судів у здійсненні кримінального судочинства.

-У справі «Торгейрсон проти Ісландії» Європейський суд постановив, що питання, які викликають громадську зацікавленість, мають такий високий ступінь захисту, як і питання, що торкаються політики.

-Європейська комісія визнала, що образа релігійних почуттів може бути визнана злочином, а закони, що охороняють тільки 1 релігію, не порушують Європейську конвенцію.

-звинувачений у наклепі не має доводити істинність своєї точки зору. неможливо вимагати від журналіста доказів правдивості оціночних суджень, оскільки це "є обмеженням свободи самовираження"

-межі припустимої критики на адресу урядів ширше, ніж на адресу приватної особи чи навіть політичного діяча. У демократичній системі поступки та помилки уряду мають контролювати не тільки законодавчі та судові органи, але й преса, й громадськість"

При подачі заяв до Європейського Суду слід мати на увазі, що за положенням справа буде прийнята до розгляду тільки якщо вичерпані усі засоби судового захисту, які передбачені законодавством відповідних країн. Крім того, скарга не може бути анонімною. Не допускається також повторний розгляд справи Судом, якщо він вже приймав по ній рішення. Причому Суд розглядає тільки ті справи, які прийняла до розгляду Європейська комісія з прав людини.