4. Журналістська етика, її специфіка та завдання

Журналістську етику можна схарактеризувати як набір правил і норм поведінки, яких мають дотриматися всі, хто збирає, опрацьовує та поширює масову інформацію. Насамперед, це внутрішні переконання тих, хто займається журналістським ремеслом, їхнє розуміння того що можна, а чого не можна робити.

Журналісти мають враховувати не тільки свої особисті та корпоративні інтереси, а передусім інтереси суспільства загалом та окремих соціальних груп зокрема.

Для чого потрібна (завдання): проблеми журналістських кадрів визначаються не тільки кількісною потребою в журналістах, але й якісними характеристиками. Зниження рівня професіоналізму журналістів зумовлено численними факторами. Це і приплив значної кількості непрофесіоналів на початку 90-х років, коли українські ЗМІ переживали період стрімкого зростання кількості нових видань, приватних теле- й радіокомпаній, і зниження рівня редакційних вимог у зв’язку із загальним “пожовтінням” преси.

5. Предмет, об*єкт і структура журналістської етики

Об*єкт: відносини журналістики і суспільства (влади і журналістики, журналістів і читачів, журналістів з колегами), а також поведінку, вчинки журналістів.

Структура журн. етики:

• кодекс журналіста (офіційний, неофіційний);

• наукова журн. етика;

• корпоративна журн. етика;

• журн. етика в надзвичайних ситуаціях.

6. Актуальність гуманізму

Відтворюючи дійсність за законами людяності, журналіст повинен віддавати перевагу загальнозначущим гуманістичним цінностям як вищим. Панівною в журналістиці має бути гуманістична ідея справедливості. У своїй творчості журналіст зобов’язаний спиратися на  гуманістичні засади, сприйняття й відтворення всіх явищ життя з погляду їх значення для людини й людства, ставити у матеріалах загальнолюдські проблеми, бачити людське начало в кожній людині.

Гуманíзм — визнання людини найвищою цінністю у світі, повага до гідності та розуму людини; право на щастя в житті, і вільний вияв природних почуттів і здібностей.

Для соціально-комунікаційних досліджень поняття гуманізму є надзвичайно актуальним, оскільки саме людина є об’єктом і суб’єктом соціальних комунікацій.

Основне призначення засобів масової комунікації, з одного боку, впливати на формування громадської думки, з іншого –відображати життя суспільства, сформованого за їхньої участі, гуманізм з його категоріями й цінностями має бути основою функціонування мас-медіа. Отже, виходячи з цього, стає зрозумілим, що питання гуманізму в сучасній журналістиці є досить актуальним.

С. Корконосенко вважає за потрібне розглядати журналістську діяльність як «служіння людині і навіть обслуговування її». На практиці це означає задоволення потреб щодо тематики й форм виступів, врахування інтелектуального рівня споживачів журналістської продукції та здатності сприймати матеріал, уникати відчуження людини від світу мас-медіа. Як приклад учений наводить результат дослідження, який показав, що у США глядачі теленовин не розуміють близько двох третин змісту нічних випусків. І цей показник не змінюється протягом десяти років .

Гуманізм В. Шкляр називає одним із головних принципів журналістики й аргументує своє твердження тим, що ЗМІ забезпечує право народу висловлювати думки, що є характерною рисою демократичного суспільства, в якому пріоритетною щодо суспільства і держави є самоцінність особистості. Щодо нівелювання цього принципу вчений висловлюється досить гостро: “У журналістиці, як і в будь-якій гуманітарній сфері діяльності, зрада критерію гуманізму – зрада самої сутності професіоналізму” . Щодо реального стану сьогоднішньої журналістики, дослідник стверджує, що засоби масової інформації перестали бути творцями та регуляторами позитивних відносин у суспільстві.