73. Учбові задачі – особливості змісту і розв’язання

В трактуванні Д. Б. Эльконина і В. В. Давидова учбова діяльність - це один з видів діяльності  (школярів і студентів), направлений на засвоєння теоретичних знань і сприяючий інтенсивному розвитку мислення. 

Розвиток поняття "задача" відбувався з розвитком теорії діяльності, відповідно до основних положень теорії діяльності кожна дія людини спрямована на розв'язання задачі.

Важливим компонентом учбової діяльності є учбова задача. Учбова задача може вважатися вирішеною тільки тоді, коли відбулися наперед задані зміни в суб'єкті.

Учбова діяльність має наступну загальну структуру:

потреба — задача — мотиви — дії — операції.

Найважливішим елементом структури учбової діяльності є учбова задача, вирішуючи яку, учень виконує певні учбові дії і операції. 

Учбові задачі – це задачі, які мають розв'язуватись учнями для того, щоб оволодіти новими знаннями, уміннями, формами поведінки.

Різновидами задач є: 

• пізнавальні (сприяють розширенню кола знань),

• комунікативні (на розвиток комунікативних здібностей, вміння переказувати прочитане тощо),

• проблемні (без надання алгоритму розв'язання) та інші.

Задачі за їх відношенням до суб'єкта поділяються на зовнішні і внутрішні. Автор зазначає, що перехід від зовнішньої задачі до внутрішньої відбувається під час сприйняття навчальних задач учнями, супутником якого є перевизначення задачі. Перевизначення задачі означає заміну її іншою особливо тоді, коли вчитель належним чином не керує процесами їх сприйняття й розв'язування.

Систему здійснюваних суб'єктом операцій, яка забезпечує розв'язання певної задачі, називають способом її розв'язання. Коли модель способу розв'язання задачі передбачає виконання чіткої послідовності операцій, її називають алгоритмом. Задачу, яку можна розв'язати, оволодівши відповідним алгоритмом, називають непроблемною. Якщо цій задачі не відповідає алгоритм, вона називається проблемною. Серед проблемних задач виокремлюють чіткі і нечіткі. Нечіткою слід вважати - таку, коли учень не розуміє її вимогу.

У процесах учіння широко використовуються пізнавальні задачі. Специфічність цих задач полягає у тому, що вони сприяють розширенню кола знань учня, уточненню його, засвоєнню ґрунтовної інформації (таблиця множення, граматичні правила).

В учінні велику роль відіграють комунікативні задачі. Вони вимагають передачі інформації одним суб'єктом іншому.

Крім вищезгаданих задач є й інші учбові задачі, наприклад, такі, що вимагають переходу від знання способу дії до відповідного уміння або від уміння до навички. Пізнавальні та комунікативні задачі можуть бути закритими і відкритими. При розв'язуванні закритої задачі суб'єкт володіє інформацією про можливі варіанти розв'язку, а коли розв'язує відкриту задачу, він не має такої інформації. Відкриті й закриті задачі слід відрізняти від відкритих і закритих запитань. Запитання, як компонент задачі, це, в першу чергу, логічне, а не граматичне поняття, наприклад, питальне речення. Воно означає вимогу задачі. Характер самої задачі може не співпадати з вимогою. Так, задача може бути відкритою, а запитання закритим. До закритих запитань належать такі, що вимагають відповіді "так" або "ні". Вчителеві потрібно мати на увазі, що пошук відповіді на закриті запитання може відбуватися шляхом вгадування, а тому для розвитку творчих здібностей учнів більшу цінність складає розв'язування відкритих задач та пошук відповідей на відкриті запитання.

На думку І.Я. Лернера, складність задачі залежить від трьох факторів:

1) від складу даних умов;

2) від відстані між запитанням задачі і відповіддю на неї;

3) від складу розв'язання, тобто від кількості та характеру висновків, які необхідно зробити.

Учні повинні усвідомлювати задачу, її структуру та засоби її розв'язання.