- •1.Економічна освіта і виховання в процесі учбової і позакласної освіти.
- •2. Економіна теорія: предмет і особливості методу дослідження.
- •4. Типологія і структура сучасного уроку.
- •5. Макроекономічна рівновага в моделі ad – as.
- •6. Оцінка, класифікація та структура основних фондів.
- •7. Структура уроку засвоєння нових знань.
- •8. Виробництво як процес суспільної праці.
- •9. Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів.
- •10. Структура уроку засвоєння навичок і вмінь.
- •11. Концепція еластичності попиту і пропозиції.
- •12. Показники ефективності основних фондів.
- •13. Структура уроку засвоєння навичок і вмінь.
- •14. Модель кругообороту ввп, доходів та витрат. Загальні умови макроекономічної рівноваги.
- •15. Рентабельність як узагальнюючий показник ефективності діяльності підприємства.
- •16. Структура уроку застосування навичок і вмінь.
- •17. Суспільне виробництво. Матеріальне і нематеріальне виробництво.
- •18. Суть і завдання фінансової діяльності підприємства.
- •19.Структура уроку перевірки, оцінювання і корекції знань, навичок і вмінь.
- •20. Основні фактори суспільного виробництва та їх взаємодія.
- •21.Міжнародна економічна інтеграція. Головні інтеграційні угруповання світу
- •22. Структура комбінованого уроку
- •1. Організаційний момент.
- •2. Актуалізація опорних знань учнів.
- •3. Перевірка домашнього завдання.
- •4. Мотивація вивчення нової теми. Виклад нового матеріалу.
- •5. Узагальнення й закріплення вивченого на уроці.
- •6. Висновки й підсумки роботи на уроці.
- •7. Домашнє завдання.
- •23. Відтворення, його види та типи
- •24. Номінальний і реальний внп. Індекс цін. Дефлятор внп
- •25. Методи навчання основам економічних знань: види і характеристика
- •26. Економічне зростання та його типи
- •27. Циклічність економічного розвитку. Фази економічного циклу. Потенційний внп
- •28. Методи організації і здійснення учбово-пізнавальної діяльності
- •29. Економічні системи, їх діалектика і типи
- •30. Форми безробіття та його природний рівень. Розрахунок рівня безробіття
- •31. Методи стимулювання і мотивації навчання
- •33. Фінансова система і фінансова політика. Необхідність і сутність фінансів
- •35.Суть підприємництва та умови його існування. Види підприємництва
- •36. Ринок цінних паперів. Фондова біржа
- •37. Форми і засоби навчання основам економічних знань
- •38. Теорії поведінки споживача
- •39. Виробнича функція з одним змінним фактором
- •40. Лекція як традиційна форма викладання економічних дисциплін
- •1. Пізнавальні функції лекції:
- •2. Особливості змісту лекції:
- •3. Помилки лекторів:
- •4. Методичні засади читання лекції:
- •5. Види лекцій:
- •6. Міні лекція
- •41. Ринок: структура і функції
- •42. Витрати фірми в короткостроковому і довгостроковому періоді.
- •43. Особливості змісту лекцій.
- •44. Ринкове середовище господарювання підприємств та організацій
- •Види ринків з урахуванням поведінки їх суб’єктів
- •Інфраструктура ринку
- •8) Принципи поведінки суб’єктів господарювання на ринку
- •45. Сутність і функції процесу управління підприємством.
- •46. Особливості підготовки вчителя до лекції в загальноосвітній школі
- •48. Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання.
- •49. Методичні особливості читання лекції.
- •61. Гра як форма і метод активного навчання основам економічних знань
- •62. Фінансові інвестиції та оцінка їх ефективності
- •Приведення до теперішньої вартості майбутніх грошових потоків від інвестицій.
- •63. Структура підприємства і принципи організації виробництва
- •2. За формою спеціалізації основних цехів розрізняють :
- •64. Гра як особливий вид діяльності людини
- •65. Форми суспільної організації виробництва
- •66. Принципи і методи планування та прогнозування діяльності підприємства
- •67. Гра як засіб засвоєння наукових знань і учбових вмінь
- •68. Гроші – сутність і функції
- •69. Стратегічне планування на підприємстві
- •1. Визначення місії підприємства.
- •2. Встановлення цілей підприємства
- •3. Аналіз і оцінка зовн.Та внутр.Середовища.
- •71. Інфляція – типи і шляхи подолання
- •72. Доходи підприємства і шляхи їх формування
- •73. Учбові задачі – особливості змісту і розв’язання
- •74.Продуктивність, мотивація та оплата праці
- •75. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства
- •76. Засоби економічної освіти школярів у процесі вивчення математики
- •77. Трудові відносини і заробітна плата. Доходи населення
- •78. Прямі і непрямі податки. Їх види і роль в економіці
- •79. Форми економічної освіти школярів у процесі вивчення математики
- •80. Витрати підприємства. Собівартість продукції
- •81. Засоби економічної освіти школярів у процесі вивчення фізики.
- •82. Загальна характеристика методу конкретних ситуацій («кейс-стаді»)
- •83. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства
- •84. Виробництво, якість і конкурентоспроможність продукції
- •85. Техніко-технологічна база виробництва
- •Структурна характеристика техніко-технологічної бази підприємства
- •86. Форми економічної освіти школярів у процесі вивчення фізики
- •87. Методи розрахунку внп (ввп)
- •88. Поняття і види прибутку підприємства
- •89. Види і форми контролю в процесі засвоєння економічних знань
- •90. Банкрутство, реструктуризація, санація підприємств.
63. Структура підприємства і принципи організації виробництва
Розрізняють виробничу й загальну структури підприємства
Класифікація виробничих структур.
1. Залежно від підрозділу:
- За цехової ВС основним виробничим підрозділом є цех, тобто адміністративно відокремлена частина підприємства, що в ній виконується певний комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації. Розрізняють: Основні цехи виготовляють продукцію, призначену для реалізації. Допоміжні цехи виготовляють продукцію для забезпечення власних потреб самого підприємства. Обслуговуючі цехи забезпечують необхідні умови для нормального перебігу основних і допоміжних виробничих процесів. Побічні цехи займаються, як правило, утилізацією, переробкою та виготовленням продукції з відходів. Експериментальні цехи, які займаються випробуванням нових виробів, розробкою нових технологій.
На невеликих підприємствах застосовується безцехова ВС. Основною одиницею є виробнича дільниця — це сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні роботи або виготовляється однотипна продукція.
Корпусна ВС. На великих підприємствах кілька однотипних цехів можуть бути об’єднані в корпус.
- На підприємствах, де здійснюються багатостадійні процеси виробництва використовується комбінатська ВС (чавун, сталь, прокат).
2. За формою спеціалізації основних цехів розрізняють :
- Ознакою технологічної структури є спеціалізація цехів підприємства на виконанні певної частки технологічного процесу.
- Ознакою предметної структури є спеціалізація цехів на виготовленні певного виробу або групи однотипних виробів,
- Переважна більшість підприємств використовує змішану структуру.
3. Залежно від наявності основних і допоміжних процесів розрізняють:
Підприємства з комплексною ВС мають усю сукупність основних та допоміжних цехів, а зі спеціалізованою ВС — лише частину. Підприємства зі спеціалізованою: підприємства складального типу; підприємства заготовочного типу; підприємства, спеціалізовані на вироб. окремих деталей.
Загальна структура
Підприємство очолює директор (здійснює керівництво підприємством у цілому).
Перший заступник директора – головний інженер (відповідає за вдосконалення техніки і технології виробництва).
Економічну службу на підприємстві очолює головний економіст (заступник директора з питань економіки). Він відповідає за організацію планової роботи на підприємстві. У його компетенції є також питання фінансів, організації праці та заробітної плати.
Головне завдання начальника виробництва — забезпечення виконання планів підприємства. Начальник виробництва та підпорядкований йому виробничий відділ розробляють плани випуску продукції для кожного цеху, здійснюють контроль перебігу виробничого процесу.
Безпосередньо директору підпорядковані: бухгалтерія (облік виробництва, складання балансів, розрахунки з робітниками); відділ технічного контролю (контроль якості продукції, запобігання браку); канцелярія (приймання вхідної документації, організацію документообігу, відправлення та зберігання документів).
Маркетингові функції вивчення попиту, ринків збуту, реклами, просування товарів, а також матеріально-технічного забезпечення виробництва покладено на заступника директора з комерційних питань.
Заступник директора з кадрових соціальних питань відповідає за реалізацію кадрової політики підприємства (відбір персоналу, його навчання, звільнення).
Директору підприємства також безпосередньо підпорядковано начальники цехів, які здійснюють технічне та господарське керівництво відповідним цехом.
Принципи організації виробництва
Принцип диференціації: поділ виробн. процесу на окремі технологічні процеси. Проте надмірна диференціація підвищує стомлюваність робітників за рахунок монотонності і високої інтенсивності процесів виробництва.
Принцип спеціалізації: виділення на підприємстві цехів, дільниць, які виготовляють продукцію обмеженої номенклатури.
Принцип прямої точності. Це забезпечується відповідним плануванням розстановки обладнання по ходу технологічного процесу.
Принцип безперервності означає, що робітник працює без простоїв, обладнання працює без перерв.
Принцип паралельності передбачає одночасне виконання аналогічних деталей на різних робочих місцях.
Принцип ритмічності забезпечує випуск однакових або зростаючих обсягів продукції за рівні періоди часу і відповідно повторення через ці періоди виробничого процесу на всіх його стадіях.
Принцип автоматичності передбачає максимальне виконання операцій виробничого процесу автоматично, тобто без безпосередньої участі в ньому робочого або під його наглядом і контролем.
Принцип профілактики передбачає організацію обслуговування обладнання, спрямовану на запобігання аварій і простоїв технічних систем.
Принцип гнучкості дає можливість мобільно перейти на випуск іншої продукції, що входить у виробничу програму підприємства, або на випуск нової продукції при освоєнні її виробництва.
Принцип оптимальності. Оптимальність обумовлена законом економії часу.
Принцип стандартизації передбачає широке використання при створенні і освоєнні нової техніки і нової технології стандартизації.