- •1. Поняття цивільного процесуального права, його система і предмет.
- •2. Правила доказування в цивільному судочинстві.
- •1.Субєкти, які здійснюють правосуддя в цивільних справах і діяльність яких пов’язана з ним:
- •2. Особи, які беруть участь у справі:
- •3. Особи, які залучаються до участі у справі для сприяння у здійсненні правосуддя:
- •Принцип процесуальної рівності сторін.
- •Поняття факультативної співучасті.
- •Складові частини судового засідання та їх характеристика.
- •Підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення в апеляційній інстанції.
- •Поняття принципу безпосередності судового розгляду і винятки з дії цього принципу.
- •Форми захисту відповідача проти позову.
- •Межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
- •Поняття осіб, які беруть участь у справі. Їх характерні риси.
- •Поняття доказів. Класифікація доказів. Характеристика окремих засобів доказування.
- •Процесуальний порядок розгляду справи судом касаційної інстанції.
- •Форма і зміст апеляційної скарги.
- •Процес доказування. Роль суду в процесі доказування. Чи може суд за власною ініціативою витребувати докази по справі?
- •Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
- •Участь прокурора у цивільному процесі. Форми участі та процесуальне становище прокурора.
- •Поняття доказів. Засоби доказування.
- •Поняття договірного представництва. Підстави договірного представництва.
- •3Міст судового рішення. Порядок ухвалення та проголошення судового рішення.
- •Форма і зміст касаційної скарги.
- •Поняття та види судових витрат. Розподіл витрат між сторонами. Звільнення від сплати судових витрат.
- •Процес доказування та його стадії. Роль суду в процесі доказування.
- •Поняття та суть касаційного перегляду судових рішень.
- •Поняття осіб, які сприяють здійсненню правосуддя.
- •Порядок пред’явлення позову. Позовна заява та її реквізити.
- •Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
- •3Міст судового рішення.
- •Процесуальний порядок допиту свідків. Особливості допиту неповнолітніх свідків. Чи може свідок відмовитись від давання показань? Чи можна свідкові заявити відвід?
- •Приюдиційність судового рішення.
- •Реалізація принципу диспозитивності в цивільному процесі України.
- •Попереднє судове засідання: мета і зміст.
- •Процесуальний порядок виправлення описок та явних арифметичних помилок у судовому рішенні
- •Поняття процесуальних строків. Види процесуальних строків. Продовження та поновлення процесуальних строків. Закінчення та зупинення процесуальних строків.
- •Поняття та підстави зупинення провадження у справі.
- •Підготовка розгляду справи апеляційним судом.
- •Поняття сторін у цивільному процесі України. Їх права та обов’язки.
- •Порядок відкриття провадження у справі у суді першої інстанції. Підстави відмови у відкритті провадження.
- •Роз'яснення судового рішення. При порушенні якої вимоги, що ставиться до судового рішення, можливе роз’яснення рішення? Який суд роз’яснює рішення і в які строки це можливо?
- •Поняття обов’язкової співучасті. Правовідносини, що лежать в основі обов’язкової співучасті. Чи можна притягнути до справи співпозивача, якщо він не бажає вступати в процес?
- •Форми ускладнень цивільного процесу.
- •Процесуальний порядок розгляду справ про визнання громадянина обмежено дієздатним та оголошення громадянина померлим.
- •100. Зміст судового рішення
- •101. Предмет доказування, факти, що не входять до предмету доказування.
- •Зміст принципу безпосередності судового розгляду в цивільному процесі. Фіксування судового засідання.
- •104. ( Ст. 87 цпк) Фіксування судового процесу
- •Підстави для скасування рішення із закриттям провадження у справі або залишення заяви без розгляду судом в апеляційної інстанції.
- •106 Поняття принципів цивільного процесуального права та їх система.
- •107. Особливості пояснень сторін і третіх осіб як засобів доказування.
- •Процесуальні строки у цивільному процесі.
- •1. Перебіг процесуального строку починається з наступногодня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
- •110 Правила доказування в цивільному судочинстві.
- •111. Презюміруємі факти, тобто які припускаються встановленими законом (правові презумпції).
- •Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції.
- •112 Підсудність справ за вибором позивача.
- •113. Судове засідання та його складові частини. Завдання кожної складової частини судового засідання.
- •Глава 2. Складові частини судового засідання
- •2.2 Розгляд справи по суті
- •2.4. Постанова і оголошення рішення
- •Глава 3. Протокол судового засідання
- •Глава 4. Мирова угода
- •114 Спеціаліст в судовому процесі
- •115. Джерела цивільного процесуального права. Дія цивільного процесуального закону в часі, просторі та щодо кола осіб.
- •116. Порядок дослідження письмових та речових доказів.
- •117. Підстави для скасування судового рішення апеляційної інстанції і передачі справи на новий розгляд.
- •118 Суд як суб'єкт цивільних процесуальних правовідносин.
- •119. Забезпечення доказів. Підстави, способи забезпечення доказів.
- •120. Вимоги, які пред'являються до судового рішення.
Приюдиційність судового рішення.
Преюдиціальність фактів ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини (ч. 2 ст. 223 ЦПК України). Тому факти, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доводяться знову при розгляді інших цивільних справ, у яких беруть участь ті самі особи. Але факти, встановлені вироком суду в кримінальній справі, що набрав законної сили, або постановою суду у справі про адміністративні правопорушення є обов'язковими для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, щодо якої відбувся вирок суду, лише з двох питань: чи мали місце ці дії та чи вчинені вони даною особою (ч. 4 ст. 61 ЦПК України). Наявні у кримінальній справі інші матеріали про факти, що складають предмет доказування у цивільній справі, підлягають дослідженню при розгляді судом спору про право цивільне. Тому при розгляді позову про стягнення завданої майнової шкоди, яка випливає з кримінальної справи, суд не має права обговорювати вину відповідача. Але якщо на підтвердження розміру відшкодування збитків, які випливають з кримінальної справи, були подані, крім вироку, й інші докази, то вони включаються у сферу доказової процесуальної діяльності у справі.
Реалізація принципу диспозитивності в цивільному процесі України.
Диспозитивність полягає в наданій заінтересованим особам, які беруть участь у справі (статті 3, 27 ЦПК України), можливості вільно здійснювати свої права (матеріальні і процесуальні), розпоряджатися ними, виконуючи процесуальні дії, спрямовані на відкриття, розвиток і припинення справи у суді, а також використовувати інші процесуальні засоби з метою захисту суб'єктивних майнових і особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів, державних і громадських інтересів. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, не порушуючи при цьому прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Таким правом користуються і особи (за винятком недієздатних і обмежено дієздатних), в інтересах яких заявлені вимоги (ч. 2 ст. 11, ст. 46 ЦПК України).
Право громадян на звернення до суду за захистом і на судовий захист закріплене у статтях 55, 56 Конституції України, отже, принцип диспозитивності має конституційну основу. Його положення відтворені в п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України, яким закріплена свобода сторін в доказовій діяльності.
Диспозитивний характер мають права сторін, визначені ст. 31 ЦПК України, за якою позивач може протягом усього розгляду справи по суті змінити підставу чи предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від позову. Відповідач має право визнати позов повністю або частково. Сторони можуть закінчити справу мировою угодою на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання рішення, ухвали, постанови суду. Отже, принцип диспозитивності характеризується такими положеннями:
1) хто хоче здійснити свої права, повинен сам потурбуватися про це
2) особа, якій належить право, може від нього відмовитись
3) нікого не можна примушувати пред'явити позов проти своєї; немає судді без позивача
4) суд не повинен виходити за межі вимоги, за винятками, встановленими законом;
5) правом розпоряджатися об'єктом процесу
Диспозитивністю визначаються також права інших осіб, які беруть участь у справі. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають усі права позивача (ст. 34 ЦПК України). Прокурор може відмовитись від заявленої ним вимоги або змінити її. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші особи — профспілки, підприємства, установи, організації і окремі громадяни, які захищають права інших осіб, мають права сторони, за винятком права закінчувати справу мировою угодою (ст. 46 ЦПК України). Зміст принципу диспозитивності закріплений в інших правах осіб, які беруть участь у справі, та визначаються системою цивільних процесуальних правовідносин у наступних стадіях розвитку цивільного судочинства у справі. Особи, які беруть участь у справі, повинні користуватися належними процесуальними правами сумлінно, не спрямовувати їх на шкоду інших осіб, державних і громадських інтересів.