- •1. Роль колекціонерів у формуванні музеїв України.
- •2. Види нерухомих об'єктів культурної спадщини.
- •3. Великий Лувр. Історія створення музею.
- •4. Пам'яткознавство як наукова дисципліна.
- •5. Британський музей в Лондоні: історія комплектування і структура колекцій.
- •6. Класифікація музейних експозицій.
- •7. Конвенція юнеско „Про охорону підводної культурної спадщини" (2001р.).
- •8. Національна галерея у Лондоні.
- •9. Дрезденська картинна галерея. Історія створення та структура музею.
- •10. Загальна характеристика положень Конвенції Ради Європи „Про охорону архітектурної спадщини" (1975 р.).
- •11. Музеєфікація пам’яток архітектури.
- •12. Місце музеєзнавства в системі наук.
- •13. Поняття „реставрація", „консервація".
- •14. 0Сновні етапи наукового проектування музейної експозиції.
- •15. Загальна характеристика положень Венеціанської Хартії (1964 р.).
- •16. Археологічні джерела трипільської культури.
- •17. Еволюція поняття „музей".
- •18. Роль наукових товариств у створенні музеїв України /XIX ст./.
- •19. Науково-фондова робота як напрям музейної діяльності.
- •20. Епоха бронзи і заліза на території України. Пам'ятки матеріальної культури.
- •21. Петровська Кунсткамера - перший публічний музей Росії.
- •22. Види наукових музеєзнавчих досліджень.
- •23. Міфологія та язичницькі вірування східних слов'ян.
- •24. 0Сновні тенденції розвитку музейної справи в Україні.
- •25. Джерела та процес комплектування музейних фондів.
- •26. Визначення поняття "музейний предмет".
- •27. „Застосування сили чи примусу" як критерій здійснення реституції історико-культурних цінностей.
- •28. Соціальні функції музеїв.
- •29. Втрати історико-культурних цінностей в Україні у 1920-30-х роках.
- •30. Основні напрями музейної діяльності.
- •31. Знищення пам’яток архітектури в Україні у роки Другої світової війни.
- •32. Козацтво як одна з культуротворчих сил нації.
- •33. Класифікація екскурсій.
- •34. Визначення поняття „компенсація".
- •35. Українська культура в умовах козацької державності на Лівобережжі України.
- •З6. Домузейні форми нагромадження культурних цінностей.
- •37. 3Акон України. Про ввезення, вивезення та переміщення культурних цінностей (1999 р.).
- •38. В.Тарновський - видатний український колекціонер.
- •39. Вимоги до транспортування творів живопису.
- •40. Музеєзнавча діяльність м-Бартрама.
- •41. Умови збереження музейних предметів у фондосховищах.
- •42. Соціальна структура скіфів.
- •43. Місце музеїв в системі охорони та збереженні національної культурної спадщини.
- •44. Пам’ятки України у Списку Всесвітньої культурної і природної спадщини юнеско.
- •45. Форми культурно-освітньої роботи музеїв.
- •46. Ювелірне мистецтво Київської Русі.
- •47. Поняття "дитячий музей".
- •48. 0Блікова документація на пам’ятки історії та культури.
- •49. Поняття „музейна аудиторія".
- •50. Типи музейних джерел.
- •51. Причини руйнації та старіння пам'яток.
- •52. Структура станкового й монументального живописного твору.
- •53. Міграційні процеси за доби бронзи на Україні.
- •54. Поняття „об'єкт культурної спадщини". „пам'ятка історії та культури".
- •55. Художня експозиція як феномен культури.
- •56. Елліно-скіфське мистецтво іv ст. До н.Е.
- •57. Проблема „неолітичної революції".
- •58. Етапи розвитку давнього світогляду (за археологічними матеріалами).
- •59. Спеціальні історичні дисципліни в системі історичної науки.
- •60. Сучасні тенденції архітектурно-художніх рішень побудови музейних експозицій.
9. Дрезденська картинна галерея. Історія створення та структура музею.
Дре́зденська карти́нна галере́я або Галерея старих майстрів (нім. Gemäldegalerie Alte Meister) в Дрездені — всесвітньо відоме зібрання картин від Відродження до бароко і класицизму.
Колекція створювалася в першій половині XVIII століття при саксонських курфюрстах — королях Польщі Августі II Сильному (1670—1733) і Августі III (1696—1763). Зібрання картин швидко збільшувалося, в 1746 році для Галереї, за посередництва Франческо Альґаротті, було придбано одночасно 100 шедеврів мистецтва. Галерея стала відомою у Європі вже у 1747 році.
У XIX столітті Готфрідом Земпером (нім. Gottfried Semper) (1803-1879) було запроектоване нове приміщення галереї, яке увійшло в архітектурний ансамбль Цвінґера, хоча відрізняється від нього за своїм стилєм неоренесансу. Галерея Земпера була зведена у 1855 році. Будівлю зі сторони курдонера — парадного двору, прикрасили статуями Рафаеля, Мікеланджело, Данте, Джотто, Ганса Гольбейна Молодшого та Альбрехта Дюрера, Гьоте та Пітера Корнеліуса.
В часи Другої світової війни будова Галереї одержала сильні пошкодження у 1945 році під час американських бомбардувань. Більшість картин була вивезена до Києва та Москви і не постраждала. Після війни колекція картин Галереї була перевезена до СРСР. 3 червня 1956 року мистецькі шедеври були повернуті у Дрезден. Цвинґер було відновлено і відкрито для відвідувачів у 1960 році. З 1988 по 1992 рік будівля Галереї реконструювалася.
Перлиною дрезденської збірки творів мистецтва є «Сікстинська Мадонна» (нім. Sixstinische Madonna) Рафаеля Санті.
Відділи галереї:
Арраси (або гобелени-килими з фігурами чи орнаментами). Назва походить від француького міста Аррас, де жінки-ткалі робили подібні килими. Виробництво килимів перенесли в інші міста, та назва закріпилася. Пізніше брати Гобелен заснували свою мануфактуру з їх виробництва, звідки й пішла сучасна назва. Тепер усі ткані килими помилково називають гобеленами, хоча ця назва істинна лише для продукції мануфактури братів Гобелен.
Збірка Дрезденської галереї утримує арраси XVII століття та два давньонімецькі килими анонімних майстрів. Назва «давньонімецькі» вносить плутанину. Необов'язково такі килими вироблені суто німцями. Килими Дрезденської галереї походять з Брюсселю, коронованої столиці аррасів та гобеленів. Аррас з сюжетом «Розп'яття Христа» (близько 1515 року) пов'язують з творчим надбанням нідерландця Яна Госсарта (близько 1478—1532) або його послідовника. Аррас з «Вознесінням» йде від ксилографії Альбрехта Дюрера «Страсті Христа» в нідерландському розумінні сюжету.
Пастелі (роботи кольоровою крейдою).
Використовувались різні матеріали: олія, крейда, віск.
Дрезденська збірка пастелей добре знана в світі ще й через те, що пастелі ніколи не перевозять з одного музею до іншого ні на які виставки. Бо з крейдяних пастелей осипаються фарби і вони швидко псуються. Спроби фіксувати крейдяний пилок в XX столітті удосконалили. Але ніхто не буде ризикувати творами XVIII століття заради гучного успіху однієї виставки.
Пастельна збірка Дрезденської галереї має твори Розальби Кар'єри, Моріса Кантена де ла Тура (1704—1788), Рафаеля Менгса, Терезії Констанції Марон. Добре знана в світі та й в Україні «Шоколадниця» Жана-Етьена Ліотара.
Мініатюри.
Мініатюра, як різновид мистецтва, виникла давно і спочатку виключно слугувала світлинами середньовічних рукописів. Головні матеріали мініатюр: пергамент, папір, кістка, метал, дерево, XVIII століття додало порцелян. Відділ мініатюр Дрезденської галереї пишається роботами художниці-італійки Розальби Кар'єри, Рафаеля Менгеса, Терезіі Конкордії Марон, Даніеля Каффе, Феліції Гофман, Йозефа Дарбеса.
Відділ живопису, так званих, старих майстрів Західної Європи.
Німецькі майстри: Альбрехта Дюрера, Ганса Гольбейна старшого (близько 1479—1543), Лукаса Кранаха, Ганса Бальдунга Гріна (близько 1485—1545)
Майстри Голландії: Мистецтво Голандії можна вивчати на зразках Рембрандта («Автопортрет з дружиною Саскією»), Франса Галса, Терборха, Метсю, Доу, «Дівчина читає листа» Яна Вермера.
Майстри Іспанії: Хосе де Рібера. «Cв.Інеса у в'язниці», 1641 р, Ель Греко. «Христос лікує сліпого», 1567 р., Хосе де Рібера. «Філософ Діоген», 1637 р.,
Майстри Фландрії:
Твори уславлених художників XVII століття представлені без винятків. Натюрморти Франса Снейдерса, портрети Антоніса Ван Дейка, твори Пітера Пауля Рубенса доволі добре характеризують бароко Фландрії. П.П. Рубенс. «Меркурій і Аргус», Аноніс ван Дейк.«Ейнес Гехарнішен в лицарських обладунках», Якоб Йорданс.« Філософ Діоген шукає справжню людину».
Інфа взята з http://uk.wikipedia.org/wiki/Дрезденська_картинна_галерея