3. Великий Лувр. Історія створення музею.

1964р. – абат Ж.Б. Буазо пожертвував монастирю св.. Вінсента в Безансоні своє зібрання книг, картин, монет та медалей за умовою, що воно буде доступне всім, хто за бажанням буде використовувати його в процесі навчання. Так з’явився перший французький музей, створений на благо суспільства. Публічний музей національного масштабу – музей Лувра – було створено лише через сто років. Перша письмова згадка про Лувр віднайдена в письмовому джерелі за 1204 рік, де сповіщається про Вежу-донжон. Вежу побудували ще за короля Філіпа-Августа у 1190 році.У 1317 році сюди перевезли королівську скарбницю. З 1725 року сюди перевели щорічні виставки художників. Від назви Квадратний салон палацу Лувр походить і назва виставок Паризький салон, що отримали світову славу. Але палац Лувр почав занепадати. У 1750 році його навіть запропонували зруйнувати. Пожвавленя прийшло несподівано в роки французьої революції 1789-1793 рр. Прийнято рішення створити в ньому національний музей мистецтв. В пусті зали занепавшого палацу почали звозити твори мистецтва з покинутих і реквізованих садиб і палаців аристократів -вимушених емігрантів, що рятували своє життя. Визначну збірку малюнків старих і счасних майстрів зібрав художник Жан-Оноре Фрагонар . Значні мистецькі надходження почались з початком воєн Наполеона, коли він та його оточення почали систематично вивозити витвори мистецтва з пограбованих країн ( Египет, Італія, Іспанія, Росія тощо). Більша їх частина осіла в Луврі і стала надбанням Франції. У вересні 1792 р. Конвент, вищий законодавчий орган влади, прийняв постанов про створення в Луврі музею Франції, відкриття якого було приурочено до річниці оголошення республіки – 10 серпня 1793р.

4. Пам'яткознавство як наукова дисципліна.

Основні напрями пам’яткознавства

- вивчення – дослідження пам’ятки, об’єкта історико-культурної спадщини (історичне, культурне, художнє значення)

- облік – після дослідження пам’ятки, на її складають облікову документацію (паспорт, облікова картка, коротка історична довідка, акт технічного стану, вносять до списку об’єктів культурної спадщини)

- охорона – існують категорії охорони:

А) пам’ятки національного значення, які вносяться до державного реєстру національного культурного надбання;

Б) пам’ятки місцевого значення (за радянського часу – пам’ятки Всесоюзного значення);

В)пам’ятки світового значення.

5. Британський музей в Лондоні: історія комплектування і структура колекцій.

Британський музей-головний історичний музей Великобританії. Заснований у 1753 р., відкритий в 1759 (будівля побудована в 1823-1847, архітектор Р. Смерк; читальний зал - в 1854-1857, архітектор С. Смерк). Спочатку був відкритий як збірка старовини з Давнього Єгипту, Стародавньої Греції, Ассірії і інших країн(зберугаються Розеттський камінь і портлендського ваза).

На даний момент в музеї також є безліч малюнків, гравюр, медалей, монет та книг відносяться до античності, середньовіччя і епохи Відродження.

Має у своєму складі велику бібліотеку з читальним залом. У бібліотеці Британського музею знаходиться понад 7 млн. друкарських книг, близько 105 тис. рукописів, близько 100 тис. хартій та грамот, понад 3 тис. папірусів.

Британський музей у Блумсбері (Лондон) був створений у 1753 на основі трьох колекцій - колекції відомого британського лікаря і натураліста Хенсен Слоуна, колекції графа Роберта Харлі, а також бібліотеки антиквара Роберта Коттона, яка стала основою Британської Бібліотеки. Вперше був відкритий у Монтегю-хаусі, в Блумсбері в 1759. У 1772 році були куплені грецькі та римські вази, що належали серові Вільяму Гамільтону, в 1810 році - колекція мінералів Гревіля. У 1814-1815 роки парламент купив у лорда Ельджіна шедеври з афінського Парфенона. Музей містить 10 розділів (доісторичний, єгипетський, грецький, римсько-британський, середньовічний, Ренесансу, східний, нумізматичний та ін) і Британської бібліотеки.

Розділ Нумізматика включає монети і медалі різних країн та епох, в тому числі давньогрецькі, давньоримські і перські, а також колекцію короля Георга IV.

Музеї: зоологічний, ботанічний, геологічний і мінералогічний переведені в 1845 в особливу приміщення в Південному Кенсінгтоні.

Великі етнографічні колекції Британського музею містять пам'ятники культури народів Африки, Америки, Океанії та ін.