6. Класифікація музейних експозицій.

Експозиція:

- Частина музейного зібрання, що виставлена на огляд;

- Цілісна предметно-просторова сис-ма в якій експозиційні матеріали об’єднані концептуальним науково-художнім задумом.

Всі частини експозиції взаємопов’язані і складають її тематичну структуру. У відповідності до неї експозиційні матеріали поділяються на структурні одиниці – експозиційні комплекси.

Експозиції поділяють на:

- Тематичні;

- Ландшафтні;

- Ансамблеві;

- Систематичні.

Крім постійних експозицій музей створює й тимчасові – виставки. В сучасний час в музейній практиці створено три основних типу музейних виставок:

- Тематичні (основа – тема, сюжет)

- Фондові (знайомлять відвідувачів з малодоступними колекціями)

- Звітні (створюються за результатами реставраційних робіт, за підсумками комплектування фондів – так звані виставки нових надходжень).

7. Конвенція юнеско „Про охорону підводної культурної спадщини" (2001р.).

Прийнята на 31 сесії ООН 2 листопада 2001р. Україна ратифікувала 02.01.2009.

Метою цієї Конвенції є забезпечення й зміцнення охорони підводної культурної спадщини.

Визнає важливе значення підводної культурної спадщини як складової частини культурної спадщини людства. Враховує сучасні тенденції у суспільстві щодо зацікавленості у вивченні підводної культурної спадщини та її охорони. Об’єднує, на міжнародному рівні, зусилля по збереженні підводної культурної спадщини, та мінімізації шкідливого впливу людської діяльності на такі об’єкти.

"Підводна культурна спадщина" означає всі сліди людського існування, які мають культурний, історичний або археологічний характер і частково або цілком, періодично або постійно знаходяться під водою протягом не менше 100 років, як-от:

1) об'єкти, споруди, будинки, артефакти й людські останки разом з їхнім археологічним і природним оточенням;

2) судна, літальні апарати, інші транспортні засоби чи будь-які їхні частини, їхній вантаж або інший вміст, разом із їхнім археологічним і природним оточенням;

3) предмети доісторичного характеру.

b) Трубопроводи й кабелі, прокладені по дну моря, не вважаються підводною культурною спадщиною.

c) Інші установки, що не є трубопроводами або кабелями, що розміщені на дні моря й продовжують використовуватися, не вважаються підводною культурною спадщиною.

(підготував Семен Березюк)

8. Національна галерея у Лондоні.

Національна галерея у Лондоні є одним з найбільших зібрань західноєвропейського мистецтва у світі.

Національна галерея була відкрита за рішенням британського парламенту. У квітні 1824 року Палата громад погодилась виділити 57 тисяч фунтів стерлінгів на придбання колекції живопису банкіра Джона Джуліуса Ангерстейна. До зведення окремого будинку для галереї картини демонструвались у домі Ангерстайна на вулиці Пел Мел.

У числі перших благодійників галереї був художник-пейзажист та колекціонер предметів мистецтва Джордж Бомон (1753-1827). Його приклад наслідував Холуел Карр. Найбільш відомими полотнами в їх колекціях були картини Рубенса, Каналетто, Рембрандта, Тінторетто. До сих пір колекції галереї на дві третини складаються з дарувань приватних осіб. У 1831 році парламент погодився на будівництво будинку для Національної галереї.

Будівництво Національної галереї тривало чотири роки (1834-1838).

Добудоване нове крило у 1876 році.У 1907 році розпочались роботи зі спорудження п’яти нових галерей. У 1928 році керівництво Національної галереї доручило відомому мозаїсту Борисові Анріпу викласти мозаїкою підлогу вестибюлю головного входу. Перша тимчасова експозиція їх робіт відкрилась для публіки 30 березня 1940 року. Добудоване північне крило галереї, котре було відкрите у 1975 році.

Найбільший розділ зібрання Національної галереї складає італійський живопис. Італійська колекція має картини Фра Беато Анжеліко, прекрасні роботи Антоніо Пізанело та Філіпо й Філіпіно Ліппі. Серед експонатів колекції заходяться такі відомі полотна як: «Мадонна у гроті» (близько 1506), «Мадонна зі Святою Анною» (1508), Рафаеля Санті; «Звернення Марії Магдалини (близько 1550), «Поклоніння волхвів» (1573) Паоло Веронезе; «Зустріч в Емаусі» (1601), «Соломея з головою Іоанна Хрестителя» (1607-1610) Мікеланджело та Караваджо.

Серед картин із серії нідерландського живопису найбільш відомими є картини Яна Ван Ейка, Рогіра ван дер Вейдена.

Колекцію німецького живопису Національної галереї прикрашають полотна відомих майстрів кінця XV – XVI століття: Лукаса Кранаха Старшого; Ганса Гольбейна Молодшого.

До шедеврів фламандського та голландського живопису відносяться картини Пітера Пауля Рубенса: Якоба Йорданса: Антоніса ван Дейка: Рембрандта ван Рейна.

Зібрання національного британського живопису представлене полотнами Вільяма Хогарта. Еволюцію англійських пейзажистів можна прослідкувати за картинами Джона Вільяма Тернера.

У галереї зберігається декілька робіт Вінсента Ван Гога.