VII. Ідея безклясового суспільства в уссд.

1. Ідея безклясового суспільства в УССД означає, що обстоюємо такий державний і суспільний устрій, в якому всі українці (селяни, робітники, інтелігенти) будуть рівні в правах і обов’язках і жодна з цих суспільих верств не матиме упревілейованого становища. Бо таке упривілейоване становище в УССД, напр., українського селянства, як найчисельнішої частини нашого народу, означало б дати селянству панівне становище над рештою українського народу – над робітниками і інтелігентами. Такий поділ і така розв’язка срави підривала б єдність і силу українського народу, силу нашої держави і вироджувало б селянство в панівну експлуататорську клясу. Це було б не справедливо, не розумно і, накінець, привелоб нашу державу до упадку.

2. Безклясове суспільство – це не значить, що в нашому суспільстві не буде селян, робітників, інтелігентів. Бо ж, як згадано вже в одній з точок, усе так буде в суспільстві, що різні люди виконують різні функції. Безклясове суспільство – це значить, що всі ці верстви будуть мати рівні права і обов’язки, це значить, що інтерси одних не будуть розвиватись коштом других, що всі матимуть одинакові можливості розвивати свої сили та здібності, що відноситимуться один до одного як до брата, а не як до ворога. Українська держава однаково буде дбати про те, щоб мав незалежне життя і український селянин, і український робітник, і український інтелігент.

3. Ми виходимо з того заложення, що всі люди, чи то в нашому народі, чи в кожному іншому, родяться рівними і з морально-суспільного пункту бачення однаково вартісними. Звихає поодиноких одиниць, скочує до нужди, а відтак до злочинів становище й атмосфера, в яких формуються і живуть. Найкращою школою, що випускала б у життя людей з добрими моральними якостями – це справедливий соціальний, суспільний і політичний лад в національній державі та належно поставлене виховання.

4. Основним Законом в УССД, який впливає з засади безклясового суспільства, - буде забезпечення кожного українця і українки рівним правом у життєвому старті. Тобто забезпечення законом того, що кожна новонароджена і підростаюча людина з сім’ї українця – селянина, робітника, інтелігента – буде мати однаково широкі можливості і рівне право, без огляду на своє походження, розвиватись так, щоб у дитинстві недоїданням, важкою працею матері і гризнею в рідні вона не була підірвана фізично і морально; щоб кожна українська дитина мала однакове право і можливості до здобуття освіти і бажаних нею кваліфікацій; щоб опісля мала однакове право і можливості створити собі свій варстат праці та жити вільно, культурно, заможно і щасливо.

5. Безклясовість українського суспільства в УССД забезпечують не тільки закони, але й цілісна побудова ладу української держави і кожночасні корективи державних законних органів, як також відповідно поставлене виховання.

VIII. Концепція власних сил у нашій боротьбі.

1. Концепція власних сил є основою нашої революційної стратегії і тактики. Вона протиставляється орієнтації на чужі сили в нашій визвольній боротьбі, визнавцями якої були і є різні українські опортуністичні угрупування. Ми опрокидуємо орієнтацію цих елементів, бо вона не реальна.

Вона звела б наш рух до агентури зовнішніх сил, а в найкращому випадку здала б справу нашого визволення на волю і примхи зовнішніх чинників (тої чи іншої держави – ворога СССР).

2. Концепція власних сил у нашій боротьбі – це будування нашого визволення на силах українського народу, бо тільки український народ може всевіданно, до останнього віддиху постояти за себе. Постановка на власні сили уможливлює ясно бачити спроможність в досягненні мети, бачити і розуміти всі шанси та тягарі, які в цій боротьбі матимемо; така постановка творить віру в себе, у свої сили, показує народові ве5личину і тягар завдань. Народ з такою постановкою не чикатиме, як заспаний і лінивий кіт, поки хтось принесе йому визволення, а кинеться, як лев, на свого окупанта і мечем відрубає собі те, що йому природньо належить. Це ж одночасно взагалі єдина постановка, на якій поневолений народ може мати реальні вигляди на виграну. Бо чи ж знає історія випадки, щоб хтось дав визволення і державу і державу другому. Опортуністи думають, що “культурний світ” змилосердиться над нами і буде битися проти нашого ворога, щоб допомогти нам визволитись. Це безгранична наївність. Цей світ занадто самолюбний, занадто він лбить себе, щоб думати про наше горе і визволення.

3. Концепція власних сил – це побудова нашої визвольної політики на таких силах, які готові активно боротися і гинути за УССД, боротися до загину. Такі сили ми можемо знайти тільки в українському народі. Бо ж УССД – це його справа, це питання життя нашого і слідуючих поколінь. Для чужинців – ворогів нашого ворога – справа нашого визволення менше або більше байдужа. Не бракує й таких, що хочуть шукати в Україні колонії. Чи можна на такі сили покладатися.

4. Концепція власних сил – це розбудова в українському народі найперше сил духовних, а дальше – фізичних і моральних до боротьби за УССД. Ми зможемо створити кількамільйонну армію яка не знатиме слів “полон” і “взад”, зможемо зробити фронт і запілля одною могутньою бойовою машиною тільки тоді, коли попередньою підготовкою піднесемо якнайвище духовні якості українського народу. Пам’ятаймо, що люди з рабською психологією глухі на зов бойових сурм. На їхній зов спішать в ополчення ті люди, які мають виношену в серці свою ідею, за яку треба тепер іти боротися і вмирати, люди, яких кров, свідомість і ціла істота просякнута лицарським духом, мужністю. Якщо ми хочемо, щоб у відповідний момент кожний українець, що опиниться у ворожій армії, обернув дану йому ворогом зброю проти окупанта України, то ми мусимо вже тепер вложити в серце й ум кожного українця нашу українську державницьку Правду. Це, власне, і робить наша Організація.

5. Власні сили потрібні не тільки для ведення визвольної війни в остаточному бою, але й для організування оборони перед нищенням народу з боку окупантів вже тепер. Треба й тепер вчити народ оборонятися перед наступом ворога, щоб він вмів не тільки ловити за боляче місце, але щоб вмів віддати. Це революціонізує народ, робить його лицарським, перетворює в армію з найвищими бойовими спроможностями. А сьогодні, коли окупант хоче нас знищити як окрему націю, така боротьба необхідна.

6. Для розбудови власних сил в остаточному ж моменті, в час, коли весь народ піде на боротьбу, треба мати поневоленому народові ядро сил, від яких почнеться розбудова й армії, і державного апарату. Такий народ мусить мати провідну силу, яка вже має ясні і викристалізовані плани дій, яка провела вже відповідну підготовку до остаточного акту боротьби. Ми бачимо на прикладі своєї історії, як трагічно відбилась відсутьність цих сил напередодні і в початках Визвольних Змагань у 1917-20 рр., а якою спасенною була ця сила в постаті Запоріжської Січі в час повстання Богдана Хмельницького. Власне, Запорожська Січ була тим ядром, з якої повстала могутня армія Хмельницького і цілий державний апарат, це, власне, тих “десять тисяч іскор”, які, за словами Івана Франка, запалили пожежу визвольної революції в цілій Україні. Таким ядром керівних революційних сил, з якого розбудується вся бойова потуга України в момент всенародного зриву, є, власне, наша ОУН. Наша ОУН – це ті “десять тисяч іскор”, це мозок Української Національної Революції. ОУН дасть початок народженню української армії (так як дала УПА), ОУН дасть початок українському урядові, ОУН дасть приклад і почин геройської боротьби та взір всевідданого служіння Україні. Єдина ОУН має в своїх руках ключі до визволення України.

7. Неправдою є, що еміграція може відіграти ролю організатора Української Національної Революції. Досвід учить, що еміграція, відірвавшися від рівного грунту і народу, по якомусь часі деморалізується, не знає болів і сил свойого народу, затрачує віру в його спроможності. А дуже часто – ради здобуття засобів прожитку – скочується до вислужництва чужим силам. Еміграція може відіграти корисну ролю у визвольній боротьбі тільки тоді, коли вона являється одним зі звен довгого ланцюга боротьби, якої база і головне ядро є на рідних землях. Без такої боротьби в краю лише поодинокі чесні і активні люди на еміграції можуть у відповідний час прийти на рідні землі і розпочати працю над усвідомленням народу та організувати власні сили, які колись могли відіграти свою ролю. У нас, на щасття, є і керівне революційне ядро, і вирішена та ясно виложена вся постановка відносно сил, концепції і способів боротьби за УССД.

8. Концепція власних сил, звичайно, не відкидає допомоги союзників. Навпаки, вона дає всі підстави до того, щоб таких союзників знайти. Бо хто ж схоче йти з нами на союз, коли ми не будемо представляти собою серйозної організованої сили. Якщо не будемо цією силою і як народ, і як політичний рух, то не знайдемо союзників ані серед малих, ані серед великих народів. Щоб не бути іграшкою в руках других, в руках “сильних цього світу”, ми маємо бути самі сильні, бо щойно тоді ми зуміємо бути партнером у міжнародному житті. Ми однак проти такої допомоги зі зовні за яку треба платити волею. Ми в цьому випадку стоїмо на становищі, що в кого сила, в того й союзники будуть. Тому основою нашої визвольної стратегії є розбудова сил власних, а щойно в дальшу чергу шукаємо союзників і приготовляємось використати всі зовнішні сприятливі обставини для нас. Звичайно, не передчасні повстання і в таких обставинах, коли і зовнішня ситуація, і внутрішня, і сили, якими диспонуємо ми і ворог – коли все це стоїть на стороні ворога і ми не маємо ніяких виглядів на успіх, ми в таких випадках збройного зриву не піднімемо. В такій ситуації ми все будемо продовжувати працю і боротьбу над тим, щоб всі ці шанси привернути до наших рук, щоб створити собі таку обстановку, в якій ми з певністю зуміємо здобути перемогу.