I. Наш погляд на націю.

Центральне місце в нашій ідеології займає вчення про націю. І не тільки вчення. Всевіддане служіння українському народові, українській нації – це священний обов’язок, це найвищий наказ для нас. Тому, ми ставимо ідею нації на найвищий п’єдестал і тому, що ідею нації ставимо понад усе, тому й називаємо себе націоналістами.

Націю ми уважаємо окремим твором природи, з окремими, відмінними від других духовними прикметами. Нація – це живі, мертві й ненародженні покоління нашого народу. Бо всі ці покоління пронизувала і пронизує одна засаднича думка – ідея: почуття спільноти і єдності між самими собою, а окремішности по відношенню до других націй; почуття жертовності для добра цілого свого суспільства; спільна боротьба за своє існування (оборона і напад); спільне пережите горе; спільні жертви; спільна радість успіхам:, а на кінець – спільна мова, звичаї, обичаї, традиції, заповіти предків. Все це – головні прикмети, що відрізняють один народ від другого, одну націю від другої.

Нації повстали з первісних суспільних груп: родин, родів, племен. Час, коли всі ці почуття просякли в кров і кість певних споріднених суспільних груп – це, власне, початок народження і формування нації. В подальшому суспільному житті, в пережиті спільної історичної долі і не долі, в спільній боротьбі проти зовнішніх ворогів, усі ці почуття робились сильнішими, виразнішими, більш палкими і доходили до все вищого розвитку. Кожне живуче покоління (народ) почувало себе зв’язане сильними духовними і кровними нитками з попереднім поколінням. Кожне живуче покоління користало зі здобутків попереднього, з його надбань і досвіду. Наприклад: наша українська нація: вона оформилась з різних племен, які замешкували в давнині нашу територію (поляни, древляни, уличі, дуліби, тиверці, хорвати, сіверяни). В спільнім пожитті і боротьбі ці споріднені суспільні первні злялись в одне ціле і в горнилі боротьби з різними кочовими ордами та пізнішими наїзниками – так і оформився і викристалізувався український народ, українська нація. Кожне нове українське покоління відчувало свою кровну і духовну зв’язаність з попереднім. Так і наше покоління. Ми знаємо і відчуваємо спільненість і спорідненість з усіми українськими поколіннями, що були перед нами. Одні з них першими відкраяли мечем і плугом оцю землю, на якій ми тепер живемо, обороняли її перед різни наїзників; другі побудували на цій землі державу; треті позвивали могутність цієї держави; четверті втрачали її і попадали в неволю; дальші ж покоління знову піднімалися на борню за визволення і т.д. і т.д.. Кожне з цих поколінь щось внесло в нашу загальну скарбницю. І ми кладемо собі за взір усіх борців за волю України, усіх її героїв, вони дають нам силу, віру і приклад. Так само наше відношення до наступних поколінь не є байдуже. Ми, напр., кидаємо в бій ціле наше покоління не тільки для цього, щоб для нього здобути УССД, але і для слідуючих поколінь. Ми знаємо, що нашими ділами, нашою геройською боротьбою дамо могутню духовну поживу для цілого ряду майбутніх поколінь. Ми будемо моральним хребтом української нації на віки.

Усе це показує нам, які нитки в’яжуть покоління живих, мертвих і ненароджених, як ці покоління одне в одному вкорінене, які живучі сили черпає одне з одного. Тому і нація являється найвищою, найширшою і найповнішою формою життя народу. Одне живуче покоління – є тільки представником нації на час свого життя Не може бути подібним до нації твором одна суспільна кляса (робітництво, чи селянство, чи ітелігенція), бо кожне суспільство не складається тільки з однієї кляси. Також не можуть творити однієї суспільної цілости, напр., Самі робітники кількох країн. Бо ж в одному суспільств можуть бути такі, що орють, сіють – продукують харчові продукти; другі працюють у фабриках – виробляють машини, різні знаряддя, мануфактуру і інші речі, потрібні для широкого вжитку; треті пишуть книги, вчать дітей і молодь; ще інші вишколюють армію, конструюють нову зброю, щоб було з чим стати в обороні свойого народу, коли хтось зі зовні нападе і т.д.. Щойно всі ці кляси разом творять одну гармонійну цілість, взаємно собі допомагають, себе доповняють і тим самим уможливлюють одні другим життя. Щоб так було, щоб одні других не кривдили, не грабили, не експлуатували – до цього і покликана національна держава, яка зобов’язана обороняти і гармонієзувати інтереси всіх суспільних верств.

Уся дотеперішня історія, а зокрема сучасність підтверджують, що нема в світі інших тривких суспільних формацій, крім націй. Все життя поодиноких суспільств обертається тільки на осі ідеї нації. Докази цього бачимо її внутрішньому житті кожного суспільства, і в міжнародному укладі сил та відносин.

Нації не є явище історично перехідне, тобто таке, що виникло в час капіталістичного періоду і в пізнішому часі мало б відмерти (так твердять большевики). Нації – з розвитком цивілізації, культурних умов життя, з ровитком економіки тільки зміцніли, а не послабили. Ми не бачимо ніде в світі ані найменших познак, щоб нації, як окремі суспільні твори, зникали, а їм на зміну приходили, напр., інтернаціональні формації.

Приклади:

1. В СССР при владі большевицка партія, яка називає себе представником соціалістичних і комуністичних ідей, але практична політика цієї партії – це найвищого і найчорнішого видання російська імперіалістична політика; большевики побудували не соціялістичну – інтернаціональну державу, а відреставрували російську імперію, де не російський народ гнобиться, русифікується і все спрямовується на те, щоб їх знищити як окремі твори в користь російської нації; російська мова, культура, звичаї, обичаї накидуються силою другим народам. Правда, в СССР гноблені і російські народні маси, але російські народи знаходяться в тім кращім становтщі від неросійських народів, що його не знищують духовно і фізично як окремі національні одиниці, бо ж фактично існує російська держава, росіяни розставляються на командні становища в поневолених країнах.

2. У Франції і Англії знаходяться при владі соціалістичні партії. Але вони керуються тільки національними інтересами своїх народів.

3. Серед цілого ряду чесних комуністів, які колись вірили в інтернаціональність большевиків наступив гострий зворот при безпосередній зустрічі з російською імперіалістичною політикою. Зворот наступив якраз тому, що російські большевики намагалися накинути комуністам різних народів свою волю й інтереси російської імперії.

4. Ще наш хвильовий стрілив собі демонстративно в голову, бо зрозомів і переконався, що большевицька партія перекинулась у звичайного “Собірателя земель русскіх” (його слова у Вальдшнепах), Югославські комуністи були в кращім становищі і, маючи в руках владу та силу, просто розірвали з російськими большевиками, бо переконалися, що це звичайні імперіалісти і то “імперіалісти”, які більше загрожують Югославії, ніж капіталістичні держави (слова Тіто).

І так зробили б не одні в новоокупованих країнах, але бракує їм або сили, або відваги. Не зробили так і не зроблять тільки люди раби, без чести, совісти й ума, люди, що стали вірними наймитами Москви, зрадниками свого народу.

5. Вся визвольна боротьба народів в Азії, яка повна так героїчних моментів, ведеться, власне, в ім’я ідеї нації, в ім’я свого національного визволення, а не за якісь інтернаціоналістичні ідеї.

Приклади можна помножувати в безконечність, але й цих вистарчить.

Якщо поміж одинокими націями наступає зближення, то воно випливає не з інтернаціоналістичних ідей, а з інтересів нації, яких ці інтереси в даному часі покриваються (спільна оборона перед спільним ворогом тощо). Всілякі проповідування інтернаціоналістичних ідей – це тільки знаряддя в руках імперіалістів для прикриття і виправдання своєї загарбницької політики.

Отже, нація є єдиним і найвищим типом людської спільноти і найповнішою, і найширшою формою життя народу. Такий закон суспільного розвитку.