23. Характеристика окремих геоморфологічних рівнів ( рівень снігової лінії) – Мисько

Рівень снігової лінії — це найпроблематичніший серед інших рівнів

К. Маркова. Вчений зазначав, що тільки два перших рівні — абра- зійно-акумулятивний і денудаційно-акумулятивний максимально на­ближені до поверхні геоїда як їхньої базисної поверхні.

Серед так званих високих геоморфологічних рівнів для подаль­шого аналізу К. Марков обрав лише рівень снігової лінії. Згодом це дало підстави вважати, що вчений інтерпретує рельєф земного сухо­долу у вигляді чотирьох основних його ярусів. Він стверджує, що такі геоморфологічні рівні безумовно існують. Розрізняють високі геоморфологічні рівні, але не про всі з них можна висловитися ствердно, і не кожний із них має однакове геоморфологічне значення.

Вибір К. Марковим рівня снігової лінії для опису ярусності функціонування екзогенних геоморфологічних процесів зумовлений, очевидно, феноменальністю самого поняття. Як відомо, це поверхня, на якій встановлюється рівновага між кількістю твердих опадів, які випадають і тануть. Теоретично положення снігової лінії є ознакою рівноваги між акумуляцією й абляцією снігових опадів у середньоріч­ному балансі та є горизонтальною поверхнею. Таким чином, нехтується вплив короткочасного порушення рівноваги акумуляції й абляції та вплив місцевих особливостей рельєфу. Тому вчений, прагнучи довести важливу роль снігової межі у формуванні ярусності, абстрагується від впливу численних чинників, що спричинюють значні висотні коли­вання снігової лінії у часі й просторі. На їхнє значення автор вказує лише конспективно.

Верхню межу висотної зони, в якій спостерігається додатний ба­ланс між нагромадженням твердих опадів та їхньою абляцією, нази- вають хіоносферою. Рельєфоутворюваль>не значення хіоносфери (зоніи мінусових температур) К. Марков не розглядав, це питання ще по­требує докладнішого вивчення.

Розглядаючи Наслідки існування такого феномену, як снігова ліні**, можна також абстрагуватися на початкових стадіях аналізу і з'ясувати гіпотетичну послідовність формування рельєфу в межах цього рівня!-

Деяке коливання висотного положення снігової лінії впродовж доби зумовлюється тим, що денні температури сприяють деякому підвш- щенню висоти рі^ня, а нічні — зниженню. Внаслідок цього виникав певний висотний діапазон добової змінЛ температури з плюсових нЗ мінусові, тобто основний чинник екзогенного рельєфоутворення — вода — впродовж доби в межах зазначеного діапазону змінює свій агрегатний стан, Наслідком чого є значили розвиток морозного вивіт ­рювання. Звільнений із суцільної товщі масиву гірських порід улам­ковий матеріал завдяки процесам кріопланації (альтипланації) пере ­міщується вниз п0 схилах, а в межах зазначеного висотного діапазо­ну виникає нівал^на ніша. Поступово вона просувається своєю тиль­ною частиною вг^иб масиву гірських порід, поблизу найактивніший ділянок цього процесу відбуваються концентричні (діаклазоподібні) руйнування літогенної основи, що зумовлює формування каррів. умови постійного додатного балансу нагромадження твердих опадів над абляцією в н^х нагромаджуються опади за схемою сніг —фірн глетчерний лід і вони часто перетворюються на ділянки живленні льодовиків.

Морозне вивітрювання, соліфлюкція, льодовикова денудація та аку­муляція є характерними для рівня снігової лінії. Найважливішим серед них є морозне вивітрювання. Кріопланація (зокрема, курумо- утворення), льодовикові екзарація і транспортування, гравітаційні про­цеси (обвали, осшпи, снігові лавини, каменепади тощо) лише прибира­ють вивітрілий уламковий матеріал, відкриваючи нові масиви гірський порід для морозного вивітрювання. Денудація майже однаково інтен­сивно руйнує різііі за міцністю гірські породи.

З часом поверхні, вирівняні зазначеним процесом, стають такими великими, що на місці колишніх межіірічних (міжгірськодолинно- льодовикових) просторів височать тільки гострі піки карлінгів, маси­ви нунатаків тощо. На місці гірських їфаїн або рівнинних ділянок суходолу, розміщених вище від снігової Лінії, поступово утворюються сплощені, «зрізані» зазначеними процесами, вирівняні поверхні, кон­центричні базисний поверхні Землі (поверхні океану, яка уявно про­довжується під материками).