1.2. Сутність системи контролінгу, значення на сучасному етапі розвитку економіки

Контролінг - це система орієнтована на майбутній розвиток підприємства. Його завданням є орієнтація управлінського процесу на максимізацію прибутку і вартості капіталу при мінімізації ризику та збереженні ліквідності й платоспроможності підприємства. Він є базою управління і ґрунтується на економічній системі, систематичності управління і автоматизованому порядкові управління. За відсутності хоч би однієї складової система управління не є контролінгом.

Існування практично кожної фірми, підприємства, організації можна представити як безперервне прямування до встановлених цілей. Первісно цілі визначаються власниками або засновниками на етапі створення підприємства, надалі поступово під впливом багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів вони змінюються, виникають нові. Незмінним залишається лише сам принцип існування суб'єкта господарювання у формі просування до їх реалізації. І поки існує носій цього руху - сам суб'єкт, цей принцип залишається для нього визначною ознакою, орієнтованою на успіх.

У той же час в процесі руху до реалізації цілей діяльності перед менеджментом регулярно постають питання, які, з одного боку, є наслідком дії зовнішнього середовища, а з іншого - обумовлені поступово зростаючою у часі складністю внутрішньої системи управління. Збереження системного підходу до управління підприємством як відкритою соціально-економічною системою допомагає подолати локалізацію проблем, що виникають у процесі діяльності, та виявити основні причинно-наслідкові взаємозв'язки управлінських рішень, що приймаються. Такий підхід дає можливість оцінити вплив окремих елементів системи на загальні результати діяльності підприємства, підвищуючи тим самим ефективність загального процесу управління.

З метою вирішення подібних проблем у західних, зокрема німецьких, компаніях існують відповідні організаційні підрозділи або відповідальні фахівці, діяльність яких носить координаційний характер і спрямована на комплексне розв'язання проблем.

Ідея інтегрованого підходу до управління має глибоке історичне підґрунтя. Основною причиною його розвитку та закріплення в практиці господарювання підприємств на Заході стало усвідомлення необхідності повної інтеграції всіх існуючих бізнес-процесів у рамках однієї системи. Саме інтегроване управління є основою реалізації концепції контролінгу в процесі управління підприємствами.

На початку 50-х pp. XX ст. контролінг як система інтегрованого управління результатами діяльності підприємства почав свій розвиток у Німеччині, прийшовши в цю країну з практики управлінського обліку США. Сам термін «контролінг» походить з лат. «contra» та «rotulus», що в перекладі означає «зустрічна роль», або сучасною мовою «координація діяльності». У XII ст. в англійській мові існувало поняття «countreroullour» на позначення професійної назви тих осіб, які відігравали таку зустрічну, або координаційну, роль при управлінні грошовими і товарними потоками.

Всі автори майже одностайно зазначають, що контролінг не обмежується контролем як таким, його предмет стосується управління, регулювання, контролю та взагалі нагляду. В широкому розумінні контролінг означає «бути у курсі всього», тобто інформувати про події, консультувати, координувати та формувати управлінські рішення, спрямовані на реалізацію цілей підприємства та уявлень менеджерів. Підтверджує цю точку зору морфологічна декомпозиція сутності поняття «контролінг» (табл. 1.1).

У період з 60-х по 70-ті pp. XX ст. на перший план виходять питання задоволення попиту та всебічного вивчення потреб клієнтів. Широко застосовуються класичні інструменти маркетингу, а маркетинговий менеджмент починає відігравати на підприємстві важливу роль. Проте ще значна донедавна орієнтація на виробництво спричиняє певного роду конфронтацію (конфлікт інтересів) в основних функціональних сферах. З метою подолання наявних неузгоджень форсується розвиток бюджетування. За допомогою аналізу відхилень фактичних даних від запланованих контролер отримує можливість здійснювати корегування та координувати курс розвитку. Вперше вагомою стає орієнтація на майбутній (проте короткостроковий) розвиток підприємства.

Таблиця 1.1 Морфологічна декомпозиція сутності функції контролінгу.

Функція	Сутність
1	2
Контролінг (англ. to control)	В перекладі - «управління, регулювання, контролю, нагляду, аналізу», тобто є функцією, яка підтримує процес управління
Управління	Процес управління як об'єкт контролінгу склада­ється з функцій прогнозування, планування, органі­зації, керування командою, контролювання та координування, забезпечення гарантій управ­ління.
Складова	Визначення
Стратегічне планування	Підтримка процесу стратегічного планування у часі. Обчислення ймовірності досягнення вста­новлених цілей, орієнтація на генеральні цілі діяльності підприємства
Операційне планування	Підтримка у часі процесу операційного плану­вання фінансового та економічного результату. Структуризація планів і планова координація
Інформаційне забезпечення	Формування системи забезпечення інформацією щодо зовнішніх і внутрішніх умов функціонуван­ня підприємства, системи обліку та звітності, інформаційної інфраструктури. Підси­лення з часом прогнозно-аналітичного аспекту контролінгу
Контроль та аналіз	Аналіз відхилень, пропозиції з коригування кур­су розвитку, розробка рекомендацій менедже­рам. Контрольно-аналітичний підхід.
Сервісна підтримка	Підтримка керівництва підприємства. Роз­вантаження та поліпшення управління.
Координація	Інтеграція інформаційної інфраструктури в си­стемі управління. Інтеграція та координація у часі всіх часткових систем. Координація потреб в інформації та її постачання.

Слід зазначити, що перш ніж система інтегрованого управління в сучасному варіанті з'явилася на підприємствах Заходу, останні, в свою чергу, пройшли чотири етапи розвитку. Короткостроковий екскурс в історію становлення контролінгу дозволяє зробити попередні висновки та оцінити умови, необхідні для організації аналітичної роботи згідно з цією концепцією на українських підприємствах. До уваги приймаються три моменти: пріоритетний напрямок, основні методи в роботі фахівця-аналітика та його основні функції (табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Історичні етапи становлення контролінгу на підприємствах.

Етап	Роки	Пріоритетний напрямок	Методи	Основна функція
І	початок 50-х - початок 60-х pp. XX ст.	Виробництво	Розрахунки ви­трат, калькулю­вання	Реєстрація фактів господарської діяльності
II	початок бО-х- початок 70-х pp. XX ст.	Продуктовий маркетинг	Рентабельність окремих продук­тів	Початкова навіга­ція підприємства
III	початок 70-х - початок 80-х pp. XX ст.	Маркетинг клієнта	Розвиток інформа­ційних технологій форсує страте­гічне планування підприємства	Прогнозно-аналі­тична
IV	початок 80-х pp. і дотеперіш­нього часу	Гарантія існування підпри­ємства у довгостроковому періоді	Операційне та стратегічне пла­нування в аспекті створення еконо­мічної доданої вартості	Комплексна: координація діяль­ності на всіх рів­нях управління; аналітична: досягнення рентабельності в умо­вах гарантованої ліквідності

Протягом першого етапу домінуючою була позиція виробничого менеджменту з виключною орієнтацією на вузькі місця у виробництві. Фахівець-аналітик (як правило, в особі бухгалтера) в цей період займався питаннями усунення таких слабких місць. Найбільш застосованими інструментами були розрахунки загальних витрат виробництва, складання кошторисів тощо. В цей період відбуваються перші спроби подальшого розподілу витрат.

Насичення ринку товарами, надмірне економічне зростання, високі темпи інфляції та жорстка конкуренція змусили підприємства з початку 70-х pp. докласти значних зусиль, щоб утримати домінуючі позиції на ринку. Суттєвою підтримкою в цей період стає розвиток інформаційних технологій, який дозволив підвищити якість аналітичної роботи, інтегрувати в рамках єдиної системи всі функціональні підрозділи та одиниці бізнесу.

На останньому етапі найбільш динамічно розвивається стратегічний менеджмент і практикується стратегічне планування. Швидко зростає авторитет та функціональність служб контролінгу. Його розглядають вже як «підсистему, що підтримує управління підприємством в рамках заданої мети». До завдань контролера відносять координацію, планування, контроль і забезпечення менеджменту найважливішою інформацією для прийняття вивірених управлінських рішень.

На макроекономічному рівні від підприємств постійної адаптації до нових умов вимагають фази економічних піднесень, спадів і стагнаційних періодів. Так, високі темпи зростання світового попиту до 70-х pp. XX ст. стали причиною надмірного розростання підприємств, що водночас зумовило збільшення витрат на комунікацію та координацію їх діяльності. З метою утримання рівня рентабельності, наближення до ринку та задля більш гнучкого реагування на зміни в 60-х pp. починається етап реорганізації та переходу підприємств на децентралізовані організаційні структури.

В свою чергу, для координації новостворених самостійних бізнес-одиниць також знадобилися додаткові системи комплексного планування та контролю. Таким чином, з одного боку, такі зовнішні фактори, як зростаюча динаміка навколишнього середовища, скорочення інноваційних циклів та посилена глобалізація на ринках, а з іншого, внутрішній дефіцит аналітичного інструментарію підкреслили - потребу в комплексній техніці стратегічного та операційного управління [1, C. 166-169].

Саме за таких умов контролінг набув швидкого розповсюдження та закріплення в практиці господарювання західних підприємств. У наш час в Україні спроби розбудови систем контролінгу є наслідком поступової переорієнтації менеджменту на нові підходи до управління. І це є важливим кроком для національних підприємств, оскільки застосування ефективних інструментів управління дає можливість якнайкраще адаптуватися до мінливих умов зовнішнього середовища та гарантувати певний рівень стабільності у довгостроковому періоді.

Системи обліку та звітності виступають в контролінгу як змістовне інформаційне поле, на основі якого відповідальні фахівці здійснюють моніторинг інформаційної системи з метою забезпечення менеджменту даними, найбільш релевантними проблематиці управління. В кожній країні розвиток систем звітності підприємств відбувався під впливом багатьох чинників як макроекономічного, так і мікроекономічного значення. Авторами реалізована спроба аналізу чинників, які найбільше відповідають специфіці діяльності українських підприємств. Почнемо з деяких макроекономічних аспектів.

Макроекономістом Нобесом (Nobes) у 80-х pp. минулого століття була запропонована класифікація систем звітності залежно від національних особливостей окремих країн, У цій класифікації зазначається, чи є системи звітності більш орієнтованими на захист інтересів внутрішніх або зовнішніх інвесторів (відповідно мікро- та макроекономічна домінанти) та до країн якої зони впливу (США або Німеччини) вони відносяться. Ці країни за кількістю наукових досліджень є визнаними лідерами розвитку систем для задоволення інформаційних потреб менеджерів. Проте умови формування інформаційних систем у цих країнах знаходяться під впливом різноманітних факторів.

Порівняльний аналіз класифікаційних груп макроекономічних аспектів країн, що найбільше відповідають проблемі дослідження, з Україною дозволяє констатувати наближення останньої до німецької моделі систем управління [12, C. 151]. Середовище, яке оточує підприємство, суттєво впливає на дієздатність інституту власності, тим самим формує основу функціонування створених в його умовах систем управління.

Попередні результати аналізу вже на початковому етапі визначають майбутні тенденції розвитку контролінгу в Україні. Певне наближення до німецької моделі контролінгу викликає потребу в аналізі механізму його функціонування та визначення факторів успіху при розбудові цих систем на підприємствах України (табл. 1.3).

Таблиця 1.3. Порівняльний аналіз макроекономічних передумов розвитку контролінгу в Україні.

Аспект	Англо-американська група країн	Україна	Континентально-європейська група країн
Правова система	Обмежена кіль­кість законодав­чих регулювань Прецедентне право (caselaw) Розвиток норм обліку через приватноправові структури	Значна кількість законодавчих регу­лювань Регулювання через державні інституції (code law) Розвиток норм облі­ку нормотворцем	Значна кількість законодавчих ре­гулювань Регулювання через державні інституції (code law) Розвиток норм обліку нормотвор­цем
Податкова система	Розмежування комерційного та податкового права	Розмежування комерційного та по­даткового права	Наближення комерційного та податкового права
Організація фінансових ринків	Домінує фінансу­вання через ринки капіталу Виражена куль­тура акціонування	Домінує фінансу­вання через банки Культура акціонування на етапі за­родження	Домінує фінансу­вання через банки Не зовсім вираже­на культура акціонування
Вплив профспілок	Значний ступінь організації профспілок Сильний вплив та участь у нормотворчому процесі	Низька частка профспілок Відсутній вплив на нормотворчий процес	Відносно низька частка профспілок Майже відсутній вплив на нормо­творчий процес
Стандарти обліку та звітності	Розвиток норм обліку та звіт­ності для цілей прозорості на ринку капіталу Домінуюча інформаційна функція	Розвиток норм облі­ку для захисту інте­ресів комерційного партнера (принцип захисту кредитора) Домінує принцип обачності	Розвиток норм обліку для захисту інтересів комер­ційного партнера (принцип захисту кредитора) Домінує принцип обачності

Більш детальний аналіз інституту власності дозволяє виділити основні групи зовнішніх та внутрішніх суб'єктів, зацікавлених в успішній діяльності підприємства. Своїми рішеннями та діями вони впливають на розвиток останнього, при цьому підприємство виступає центром їхніх інтересів та, звісно, створюється з метою реалізації їх індивідуальних цілей Серед основних суб'єктів, що впливають на діяльність підприємства, виділяють власника(ів), кредиторів, менеджерів, робітників, клієнтів, постачальників, державні органи та ін.

При цьому слід погодитись з тим, що найбільший вплив на діяльність підприємства внаслідок безпосередньої участі в основних процесах на рівні управління та виконавчому рівні чинять такі три групи суб'єктів: власник(и) капіталу, менеджери та робітники. Саме за їх участю відбувається процес визначення та подальшого додержання основних рамкових умов або принципів діяльності підприємства. І в той час, коли інші суб'єкти лише задають імпульси подальшого розвитку (як позитивні, так і негативні), менеджмент на всіх рівнях управління має гарантувати успішну діяльність підприємства, орієнтовану на доведений власником рівень дохідності, ліквідності та фінансової стійкості.

Як показує досвід останніх років, ринкова переорієнтація пострадянських країн є доволі складним і тривалим процесом. При цьому, не відкидаючи макроекономічного аспекту, слід зазначити, що загалом основні проблеми зосереджуються суто на рівні окремих підприємств, а їх вирішення найчастіше є достатньо складним, оскільки вимагає разом з реформуванням поточної діяльності становлення стратегічного менеджменту [13, C. 144]. Отже, в системі управління будь-якого підприємства мають бути зосереджені основні елементи інтегрованого підходу, а саме стратегічні техніки, трансформація стратегій на операційний рівень, додержання операційних цілей через систему бюджетів і техніка управління на основі відхилень, яка дозволяє утримувати підприємство в рамках визначеного курсу розвитку [16, C. 307].