7.4. Співвідношення соціального і біологічного в причинах

конкретного злочину

Співвідношення соціальних і біологічних чинників в генезисі злочинної поведінки має не тільки теоретичне, але практичне значення: акцент в ту або іншу сторону визначає цілі і методи боротьби із злочинністю. Головне в тому, щоб правильно оцінити як біологічне, так і соціальне в причинному ланцюжку кримінальної поведінки.

Складність даної проблеми полягає в тому, що співвідношення соціального і біологічного в поведінці людини не є постійним і однаковим. Воно різне в різних ланках причинного ланцюжка: в початковій стадії розвитку людини, ведучою до акту свідомої поведінки; в процесі розвитку конкретного організму і життя індивідуума; в процесі його суспільного розвитку.

Перша ланка відноситься до початкової стадії розвитку людського організму і далека від злочинної поведінки. Проте з точки зору кримінології важливо встановити, чи діють на даному етапі які-небудь біологічні чинники, котрі надалі можуть вплинути на розвиток особи в криміногенному напрямі. Тут, перш за все, необхідно враховувати, що біологічний розвиток індивідуума є складною взаємодією трьох груп чинників: генетичних (спадкових), екологічних (вплив зовнішнього середовища) і індивідуальних, які є продуктом взаємодії всіх названих чинників.

Не вдаючись до докладного аналізу існуючих точок зору, можна з упевненістю констатувати, що сучасною наукою не було доведено існування яких-небудь природжених програм соціально схвалюваної або злочинної поведінки. Не встановлені також спадкові ознаки такої поведінки. Сучасна генетика довела, що придбані за життя ознаки успадковувати неможливо. Це зовсім не означає, що при вивченні причин конкретного злочину слід уникати всього того, що відноситься до біологічної структури особи злочинця. Не можна заперечувати, що людина не тільки соціальна, але і біологічна істота. В її поведінці, у тому числі й злочинній, завжди мають місце не тільки соціальні, але і біологічні елементи. Так, біологічна необхідність збереження виду і підтримки роду визначає, наприклад, потреби в харчуванні, одязі, відпочинку, відтворенні потомства і т.д.

Біологічні, природні фактори в осіб, такі її властивості, як емоції, риси вдачі, особливості нервової системи, реакції на зовнішні подразники (ситуації), темперамент, інтелектуальні і розумові здібності, пам'ять і т.д., тісно переплітаються з соціальними. Генетичний код людини, взаємодіючи із зовнішнім середовищем, одержує широкий шлях розвитку, який в основному визначається життям і діяльністю конкретного індивіда, його вихованням, навчанням і суспільною практикою. Наявні несприятливі спадкові ознаки можуть бути в одних випадках нейтралізовані, в інших – отримати кримінальний розвиток. Безперечно одне: багато біологічних властивостей людини при сприятливій зміні життєвих умов міняються в суспільно корисну сторону, і навпаки, несприятлива соціальна обстановка сприяє закріпленню і розвитку генетично успадкованих негативних якостей, які при певних обставинах можуть призвести до криміногенних наслідків.