2.4. Роль наукової традиції в розвитку кримінології на сучасному етапі історії

В 1957 році був утворений Всесоюзний науково-дослідний інститут криміналістики при прокуратурі, а в 1963 році – Всесоюзний науково-дослідний інститут з вивчення причин і розробки заходів попередження злочинності при тій же прокуратурі. З 1964 року кримінологія стала обов'язковою дисципліною в юридичних вузах.

В 1966 році вийшов перший підручник радянської кримінології. В ці роки в роботах багатьох учених з'явилися твердження про неминучість існування злочинності в нашому суспільстві, у тому числі і при соціалізмі. В цих роботах йшлося не тільки «про пережитки капіталізму в свідомості людей», але і про закономірності зв'язків злочинності з соціально-психологічними явищами, що є базою для відтворювання злочинності як частини специфічних соціальних відносин в суспільстві.

В Україні відродження кримінології починалося в стінах Київської вищої школи МВС (нині – Київський національний університет внутрішніх справ) і значною мірою пов'язано з ім'ям професора П.П. Михайленка, який у 1964 р. у співавторстві з І.А. Гельфандом видав монографію «Попередження злочинів – основа боротьби за викорінювання злочинності».

При Київській вищій школі МВС було створено Науково-дослідницьку лабораторію. Нині на базі цієї лабораторії функціонує науково-дослідний інститут, що вперше опублікував у відкритому друці кримінальну статистику України з 1972 по 1993  рр. Пізніше були створені кафедри кримінології в Харківському юридичному інституті, Національній академії внутрішніх справ України, Одеської юридичної академії.

В 1998 р. була створена Асоціація кримінологів України, покликана об'єднувати і координувати зусилля вчених і практичних працівників в розвитку кримінології. Найважливішими напрямами досліджень кримінології останніми роками стали проблеми організованої і професійної злочинності, економічної злочинності, злочинності неповнолітніх і молоді, питання попередження злочинності, попередження і прогнозування рецидивної злочинності, кримінальної психології.

Питання для самоконтролю

1. Етапи розвитку кримінології.

2. Розвиток кримінології в Україні.

3. Асоціація кримінологів України.

Питання для самостійного вивчення

1. Причини істотного скорочення наукових кримінологічних досліджень наприкінці 30-х років ХХ ст.

2. Науково-практичні дослідження злочинності в рамках правоохоронної діяльності в 30-40-і роки ХХ ст.

3. Найвідоміші кримінологи України.

Тема 3. Методика кримінологічних досліджень

3.1. Поняття, межі і рівні досліджень кримінології, їх практична значущість

Характеризуючи дослідження кримінології в цілому, слід пям’ятати, що кримінологія як наука органічно сполучає різні рівні пізнання: перший – загальна теорія, другий – приватні (або спеціальні) теорії і третій – конкретні дослідження. Ці рівні є діалектичною єдністю, взаємно збагатили і доповнюють один одного.

Будь-які дослідження кримінології мають свій діапазон (межі, рамки, межі). Питання полягає головним чином в тому, до яких меж можна йти в дослідженні явищ злочинності в ланцюзі загальних зв'язків в рамках, встановлюваних саме кримінологією, тобто які обставини визначають відособлення цих явищ. Іншими словами, до яких меж може розповсюджуватися сфера досліджень кримінологій. Дане питання завжди виникає при вивченні злочинності, її причин і умов, особи злочинця, особливо при розробці заходів попередження злочинності.

3.2. Методологія і методика досліджень кримінології

Метод – це прийом, спосіб дослідження.

Методика – сукупність методів дослідження.

Методологія – вчення про шляхи, методах наукового дослідження чого-небудь.

Методика в кримінології – це сукупність технічних прийомів, способів збору і аналізу інформації про злочинність, її причини і особу злочинця, а також заходи боротьби з нею.

Для розробки методик конкретних досліджень кримінології використовується методологія, включаючи сукупність прийомів, за допомогою яких розкриваються закономірності, форми і зміст явищ, що вивчаються.

Результати, які кримінологія одержує, досліджуючи проблеми злочинності, на практиці використовуються у вигляді рекомендацій щодо складання програм боротьби зі злочинністю, вдосконалення законодавства, структури і кадрової перебудови правоохоронних органів, правозастосувальної роботи серед населення й ін.

3.3. Методи досліджень кримінології

Дослідження кримінології здійснюється з використанням всіх методів дослідження суспільних явищ.

В арсенал засобів кримінологічного пізнання входять – :

а) загальнонаукові методи:

– формальна логіка;

– узагальнення та абстрагування;

– аналіз та синтез;

– індукція та дедукція;

– аналогія;

– історичний метод;

– метод порівняння;

– динамічний метод та інші.

б) методи збору соціолого-правової інформації:

– опитування;

– вивчення документів;

– спостереження, опис та пояснення;

– експеримент;

– статистичний аналіз та інші.