Синдроми хронічного болю

Нейропатичний біль у людини має різні форми. Одна з них - це біль, що супроводжує інші відчуття з ампутованої кінцівки (так звана фантомна кінцівка; див. Розділ 5). У випадку каузалгії спонтанний пекучий біль простежу­ється протягом тривалого часу після порівняно легких поранень. Він часто супроводжується гіпералгезією та алодинією. Рефлекторна симпатична дистрофія також трапляється досить часто. У цих випадках шкіра ураженої ділянки тонка і блискуча, на ній посилено росте волосся. Дослідження на тваринах засвідчили, що ушкодження нервів призводять до пускання паростків та наступного вростання норадренергічних симпатичних нервових воло­кон у спинномозкові вузли, що забезпечують іннервацію уражених ділянок. У цьому разі симпатичні імпульси забезпечують відчуття болю. Отже, периферія закорочу-вана, і відповідні пошкоджені волокна стимулюються нор-адреналіном на рівні спинномозкового ганглія. Альфа-адренергічна блокада забезпечує зменшення болю каузал-гічного типу у людини, хоча з невідомих причин а.-адренергічні блокатори ефективніші, ніж с^-засоби.

Відчуття спонтанного болю може генеруватися на рівні таламуса. У разі таламічного синдрому характерним є ушкодження задніх таламічних ядер, що найчастіше зумовлене закупоренням таламоколінчастої гілки задньої мозкової артерії. Пацієнти з цим синдромом мають при­ступи тривалого, важкого і надзвичайно неприємного болю, які виникають спонтанно або у відповідь на звичайні подразнення.

Біль часто, проте не завжди, можна усунути викорис­танням відповідних доз анальгетиків. Для зменшення неку-рабельного болю запропоновано хронічне стимулювання задніх рогів спинного мозку за допомогою імплантованих електродів. Електроди можна приєднати до портативного стимулятора, і пацієнти отримають змогу самостійно контролювати свій біль. Самостимулювання навколово­допровідної сірої речовини також допомагає зменшити некурабельний біль, імовірно, завдяки підвищеному виділенню (3-ендорфінів.

У деяких випадках неприємних симптомів важкого болю можна позбутися шляхом розтину нені відчуття, тому в разі пригнічення одного із них, так само пригнічується й інше.

Розрізнення двох точок

Мінімальну відстань між двома дотиковими подразнен­нями, які сприймаються відокремлено одне від одного, називають двоточковим порогом. Цей поріг залежить як від дотикових рецепторів, так і від кіркових компонентів ідентифікації одного або двох подразників. Його значення відрізняється для різних частин тіла і є найнижчим у місцях найвищої концентрації рецепторів дотику. Наприклад, на спині відстань між точками для їхнього самостійного сприй­няття повинна становити щонайменше 65 мм, тоді як для кінчиків пальців вона не перевищує 3 мм. На долонях дво-точковий поріг приблизно відповідає ділянці, яку охоплює окремий сенсорний елемент. Периферійні нервові меха­ нізми, на яких грунтується розрізнення двох подразнених точок, остаточно не з'ясовані, особливо з огляду на знач­не перекривання та взаємовростання сенсорних елементів.

Стереогнозис

Здатність до ідентифікації предметів на дотик без їхньо­го розглядання називають стереогнозисом. У нормі люди­на може легко розрізнити такі предмети, як ключі або моне­ти різної вартості. Ця здатність, очевидно, залежить від нормального відчуття дотику й тиску і порушена в разі ушкодження дорсальних стовпів. Важливе значення має також кірковий компонент: порушення стереогнозису є ранньою ознакою ушкодження кори головного мозку й інколи простежується без будь-яких дефектів відчуття до­тику та тиску, якщо уражена ділянка тім'яної частки поза­ду від зацентральної закрутки.