Правило дерматологів

Іррадійований біль, як звичайно, поширюється до струк­тури, яка розвивається з того ж ембріонального сегмента (дерматома), що й орган, який слугує джерелом болю. Цей принцип називають правилом дерматома. Наприклад, у процесі ембріонального розвитку діафрагма мігрує з шийної ділянки до межі між грудною та черевною порож­нинами, тягнучи за собою діафрагмальний нерв. Третина волокон діафрагмального нерва аферентна, вони входять у спинний мозок у проміжку від другого до четвертого шийних сегментів; туди ж входять аференти плеча. Так само серце і верхня кінцівка розвиваються зі спільного ембріонального сегмента, а яєчко разом із нервом мігрує з первинного сечостатевого гребеня, з якого походять також нирка та сечівник.

Роль досвіду

Досвід також має деяке значення для локалізації іррадійованого болю. Хоча біль від запалених внутрішніх орга­нів звичайно віддає до серединної лінії, проте пацієнти після хірургічного втручання у черевній порожнині часто приписують вісцеральний біль післяопераційним рубцям. Біль, що походить з верхньощелепної пазухи, звичайно вважають таким, що походить від прилеглих зубів, однак пацієнти, які раніше зазнали травматичного стоматологічного втручання, цей біль звичайно приписують травмованим зубам, навіть якщо вони є далеко від ураженої пазухи.

Роль конверґенції

Точка іррадіації болю від вісцеральних або соматичних структур може залежати не лише від спільного рівня вход­ження нервових волокон у спинний мозок, а й від того, що чутливих нервових закінчень периферійних нервів більше, аніж волокон у спіноталамічних трактах. Тому, очевидно, є значна конвергенція периферійних чутливих нервових волокон на рівні спіноталамічних нейронів. На цій концепції грунтується одна з теорій походження іррадійованого болю. Згідно з цією теорією, соматичні та вісцеральні аференти сходяться до тих самих спіноталамічних нейронів (рис. 7-8). Оскільки соматичний біль виникає частіше, аніж вісцеральний, то мозок "навчений", що активність того або іншого больового шляху зумовлена подразенням конкрет­ної соматичної ділянки. Якщо цим же шляхом до мозку надходять сигнали від вісцеральних аферентів, то біль про­ектується на відповідну соматичну ділянку.

Ефекти полегшення

Полегшення також може відігравати деяку роль у поход­женні іррадійованого болю. Колатеральні зв'язки вісце­ральних аферентів з нейронами заднього рогу спинного мозку, які сприймають больові імпульси від соматичних структур, можуть забезпечувати шляхи, по яких посилена активність вісцеральних аферентів продукуватиме ЗПСП і, таким способом, підвищуватиме збудливість нейронів. Тоді мінімальна активність соматичних аферентів може спричиняти постійний біль.

Якщо б конвергенція була єдиним поясненням іррадійованого болю, то місцева анестезія соматичних ділянок іррадіації на біль не впливала б, тоді як у разі ефекту полег­шення під дією анестезії біль повинен би припинитися. Насправді наслідки місцевої анестезії ділянок іррадіації відрізняються: на важкий біль анестезія, як звичайно, не впливає, тоді як помірний біль під ії впливом може цілко­вито припинитися. Отже, правдоподібно, обидва механізми

— як конвергенція, так і ефект полегшення - відіграють свою роль у патогенезі вісцерального болю.