Подразнення больових волокон

З огляду на порівняно малу кількість больових рецеп­торів у внутрішніх органах вісцеральний біль погано лока­лізований. Очевидно, кожен з власного досвіду знає, що вісцеральний біль може бути дуже сильним. Рецептори в стінках порожнистих внутрішніх органів особливо чутливі до розгягу. Такий розтяг можна змоделювати в експери­менті шляхом надування заковтнутого балончика, сполу­ченого трубкою із зовнішнім середовищем. Надування балончика супроводжується приступами болю, що періо­дично послаблюється (так званими кишковими кольками), відповідно до скорочення та розслаблення кишки навколо балончика. Подібні кольки виникають у разі кишкової непрохідності внаслідок скорочень розширеної кишки над місцем закупорення. Якщо внутрішні органи у стані запалення або гіперемії, то навіть порівняно слабкий подразник може спричинити сильний біль. Це, ймовірно, є однією з форм первинної гіпералгезії (див. вище). Натяг брижі також спричинює біль, проте його значення у виникненні вісцерального болю не з'ясоване. Вісцеральний біль особ­ливо неприємний тому, що багато аферентів від внутрішніх органів, збуджених тим самим процесом, що й біль, утворюють рефлекторні зв'язки, які спричинюють нудоту, блювання та інші вегетативні рефлекси.

Спазм та заціпеніння м'язів

Вісцеральний біль, подібно до глибокого соматичного, зумовлює рефлекторне скорочення прилеглих скелетних м'язів. Цей спазм звичайно захоплює черевну стінку, від чого вона ціпеніє. Особливо характерне це заціпеніння в разі охоплення запальним процесом очеревини, хоча може простежуватися і без цього. Анатомічні деталі рефлектор­них шляхів, які є в основі спазмогенного впливу уражених внутрішніх органів на скелетні м'язи, не з'ясовані. Рефлекторний спазм м'язів черевної стінки захищає запалені структури черевної порожнини від випадкової травми, тому його називають захисним.

Класичними ознаками запалення органів черевної порожнини є біль, підвищена уразливість, вегетативні зміни, гакі як гіпотензія та пітливість, а також спазм черевної стінки. Походження усіх цих симптомів зрозуміле. Ураз­ливість зумовлена посиленням чутливості больових рецепторів внутрішніх органів, вегетативні зміни спричинені активуванням вісцеральних рефлексів, спазм виникає внаслідок рефлекторного скорочення м'язів черевної стінки.

Іррадійований біль

Подразнення внутрішніх органів часто спричинює больові відчуття не з вісцеральних органів, а з соматичних структур, які можуть бути на значній відстані. Такий біль називаю] ь іррадінованим до соматичної структури. Глиибокий соматичний біль також може бути іррадійованим, але не поверхневим. Якщо вісцеральний біль є одночасно локальним та іррадійованим, то він дає відчуття розлитого болю (іррадіація), що охоплює як місце ураження, так і віддалені ділянки.

Очевидно, знання феномена іррадійованого болю, як і ділянок, які найчастіше дають больову симптоматику в разі ураження тих або інших внутрішніх органів, дуже важливе для лікаря. Мабуть, найліпше відома іррадіація серцевого болю по внутрішній поверхні верхньої лівої кінцівки. Іншим прикладом може бути біль верхньої частини плеча в разі подразнення центральної частини діафрагми та біль у яєчку, зумовлений розтягненням сечівника. Подібні випадки широко трапляються в практиці тера­певта, хірурга та стоматолога. Як звичайно, локалізація іррадійованого болю не є стереотипною, і незвичайні точки іррадіації бувають доволі часто. Наприклад, серцевий біль може іррадіювати до черевної порожнини, правої руки і навіть шиї. Іррадійований біль можна змоделювати в експерименті шляхом подразнення відсіченого кінця вісцерального нерва.