21. Поняття та структура криміналістичної тактики як складової криміналістики

Криміналістична тактика — це спеціальне вчення: систематизована сукупність правил, принципів, наукових поло­жень і рекомендацій, розроблених щодо планування та організації досудового слідства кримінальних справ про злочини, при прова­дженні окремих слідчих дій, виборі поведінки суб'єктів криміналіс­тичної діяльності, напрацюванні нових типових прийомів, розроб­лених та спрямованих на збирання, дослідження доказів з метою ефективного їх розкриття і розслідування.

Криміналістична тактика має гармонійно-логічне поєднання з іншими розділами криміналістики: криміналістичною технікою, методикою розслідування окремих видів і груп злочинів, організа­цією розкриття і розслідування злочинів. Основою криміналістич­ної тактики, крім кримінально-процесуальної форми, є також знан­ня природничих, гуманітарних та технічних наук. Наприклад, в окремих випадках при боротьбі зі злочинністю в умовах демократії є незаперечною необхідність використання гіпнозу щодо осіб, які володіють гіпнозом і притягуються до кримінальної відповідальнос­ті за вчинені злочинні діяння з його застосуванням. Хоч це поки що викликає у вчених суцільне заперечення. Однак суспільство з часом має прозріти.

Таким чином, криміналістична тактика — розділ криміналісти­ки як науки, який об'єднує дві складові. До першої частини вхо­дять загальні положення криміналістичної тактики — поняття, сутність, зміст, джерела, зв'язки з іншими розділами криміналіс­тики, а також решта основних використовуваних понять: тактичні комбінації, оперативно-тактичні операції, тактичні рекомендації, тактичні рішення. Інколи використовуються поняття-синоніми — тактико-криміналістичний прийом, тактико-криміналістична ре­комендація, оперативна комбінація та ін.

Друга частина тактики окремих слідчих дій є основним її ком­понентом, вона охоплює лише ті процесуальні дії, які спрямовані на встановлення, дослідження і використання доказів.

21. Поняття і класифікація тактичних прийомів

Головним структурним елементом криміналістичної тактики є тактичний прийом — науково обумовлений спосіб провадження слідчим у межах законних заходів будь-якої слідчої дії.

Спеціальний вплив, вчинок або їх система як тактичний при­йом має обиратися суб'єктом криміналістичної діяльності з ураху­ванням двох умов. По-перше, конкретний тактичний прийом ви­світлює сутність криміналістичної тактики взагалі, а також її істот­ність, основний зміст. Тактичний прийом має відповідати слідчій ситуації, що склалася на тому чи іншому етапі досудового слідства, тобто поєднаним умовам і обставинам, які найвірогідніше сприя­тимуть швидкому і повному розкриттю та розслідуванню злочину або навпаки.

Особлива криміналістична цінність тактичного прийому вияв­ляється, коли слідча ситуація позитивно не впливає на розсліду­вання злочину. Отже, по-друге, конкретний тактичний прийом має бути спрямований на поліпшення дієвості окремих слідчих дій або на розслідування кримінальної справи про злочин взагалі.

У практиці розслідування злочинів поширення методів і спосо­бів реалізації тактичних положень може здійснюватися різними шляхами. Але в криміналістичному розумінні матеріалізація згада­них тактичних положень триває у формі тактичних прийомів.

Як зазначалося раніше, крім тактичних прийомів, у криміналіс­тичній тактиці набрали поширення такі поняття, як тактичні операції, тактичні комбінації, тактичні рекомендації, тактичні рі­шення, ситуація тактичного ризику, ситуативна обумовленість тактичного прийому, типова система тактичних прийомів.

Тактичні прийоми визначаються як способи підготування і вико-

нання окремих слідчих дій, тому вони є менші в кількісній і об'єм­ній кореляції порівняно з тактичними операціями і комбінаціями.

Отже, тактичний прийом є науково обґрунтованим способом провадження суб'єктом криміналістичної діяльності в межах чин­ної кримінально-процесуальної форми будь-якої слідчої дії, що обирається з урахуванням конкретної слідчої ситуації й спрямо­вана на підвищення ефективності окремих слідчих дій або повно­го, всебічного й об'єктивного розкриття злочину та його розсліду­вання.

За своєю кримінально-процесуально-правовою характеристи­кою, значенням, слідча дія — поняття, яке є ширшим від тактично­го прийому. У процесі виконання однієї слідчої дії слідчий може використати декілька тактичних прийомів. Наприклад, при допиті обвинуваченого в конфліктній ситуації слідчий застосовує психолого-криміналістичний вплив (пред'явлення доказів), причому двома способами. В одних епізодах злочинної діяльності обвинува­ченого — від «слабких» до більш вагомих доказів, в інших — навпа­ки, слідчий спочатку використовує більш вагомі докази. Крім того, слідчий створює в допитуваного обвинуваченого перебільшене уявлення про свою інформованість та використовує принцип «про-говорення». Слідчий надає можливість допитуваному обвинуваче­ному розповісти про обставини вчинення злочину. Допитуваний підсвідомо для себе під час розповіді про начебто другорядні пи­тання повідомляє інформацію, яку він свідомо не бажав розповіс­ти. Тобто допитуваний обвинувачений «проговорюються».

Тактичні прийоми можна класифікувати на групи за різними ознаками залежно від наукового обґрунтування, складності, про­цесуального характеру слідчої дії, слідчої ситуації та ін., що засно­вані на:

поняттях та судженнях логіки;

даних психології, у тому числі соціальної психології;

даних теорії управління, наукової організації праці;

даних системи наук (логіки, психології, соціальної психоло­ гії, теорії управління наукової організації праці та інших наук).

У криміналістичній тактиці вагоме місце посідає проблема так­тичних комбінацій. Загальновизнано, що тактична комбінація є по­єднанням певних слідчих дій в процесі досудового слідства кримі­нальної справи про злочин, що проводиться з метою вирішення конкретного вузлового завдання — затримання злочинця чи групи злочинців; відтворення обстановки і обставин події з використан­ням тактичних прийомів «системи координат», «послідовність», виявлення і вилучення майна, здобутого злочинним шляхом, що підлягає конфіскації та ін. Такі вузлові завдання ще називають кон­кретними проміжними завданнями розслідуваного злочину. Тактичні комбінації проводяться за одним планом у складних, багато­епізодних, з великим обсягом процесуальних і оперативно-розшукових дій кримінальних справах про злочини. Як правило, це планування є рівномірно-циклічним, а його сутність полягає у складанні за допомогою схематичних умовних позначень послідов­ного графіка з відображенням переліку запланованого проваджен­ня досудового слідства з урахуванням необхідного часу.

Оперативно-тактичні комбінації є поєднанням оперативно-розшукових заходів і слідчих дій, що проводяться з метою вирі­шення конкретного завдання в процесі досудового слідства кримі­нальних справ про злочини - спостереження за злочинцями напе­редодні їх затримання, що виконується працівниками карного розшуку, інші оперативні заходи.

Наприклад, при розслідуванні кримінальної справи про злочи­ни у сфері господарської діяльності старший слідчий слідчої групи запланував проведення оперативно-тактичної комбінації. Перед­бачувані ним слідчі дії в особливо складній справі виконали слідчі слідчої групи та оперативні працівники державної служби бороть­би з економічними злочинами і служби кримінального пошуку. Так, затриманню підозрюваних К., В. і Ж. передувало спостере­ження за ними, яке проводили оперативні працівники служби кримінального пошуку. У свою чергу, оперативні працівники дер­жавної служби боротьби з економічними злочинами вжили заходів щодо встановлення причетності інших осіб — співучасників до вчинених злочинних діянь та вилучення у них речових доказів, у тому числі документів. Уміле поєднання слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, що були проведені у формі оперативно-так­тичної комбінації, дозволило розкрити і розслідувати «букет» зло­чинів, зокрема фіктивне підприємництво (ст. 205 КК України), зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203 КК України), ухилення від повернення виручки в іноземній валю­ті (ст. 207 КК України), незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст. 208 КК України).

Тактична рекомендація є науково обґрунтованою й апробова­ною практикою порада, яка стосується вибору і застосування суб'єктом криміналістичної діяльності тактичного прийому або системи тактичних прийомів. Тактичні рекомендації поширюють­ся як на тактичні прийоми, так і на тактичні операції та комбіна­ції. Тактичні рекомендації даються структурними підрозділами органів досудового слідства вищого рівня у формі порад, указівок, пропозицій.

Тактичні рекомендації мають типовий характер, вони по­даються з урахуванням тієї чи іншої слідчої ситуації. Значення си­туативних факторів для практики розслідування злочинів не пере

більшено, саме з цих причин у криміналістичній тактиці побутує поняття «тактична ситуація». Йдеться про умови, що визначають ту слідчу дію або групу слідчих дій, які необхідно виконати на кон­кретному етапі розслідування злочину. Причому слідчому надаєть­ся право вибирати ті тактичні прийоми, які, на його думку, будуть найдоцільнішими серед інших. Якщо ж з цілком об'єктивних причин слідчий не може реалізувати право вибору тактичного прийому, бо спосіб процесуальної дії чітко окреслений криміналь­но-процесуальним законом, то в такому разі форма його діяльнос­ті не є тактичним прийомом.

Важливим компонентом криміналістичної тактики є тактичне рішення, яке дає можливість слідчому визначити мету тактичного впливу на слідчу ситуацію в кримінальній справі про злочин. Ціль тактичного впливу охоплює слідчу ситуацію в цілому чи окрему її складову залежно від поєднання умов і обставин на будь-якому етапі досудового слідства. Тактичне рішення як інтелектуальний спосіб вирішення суб'єктом криміналістичної діяльності конкрет­ної слідчої ситуації має бути обов'язково узгоджено з визначеним порядком провадження в кримінальних справах і відповідати зав­данням кримінального судочинства. При ухваленні слідчим так­тичного рішення відбувається процесія психічного відображення стану ходу розслідування злочину завдяки його мислительським, розумовим здібностям. Такі інтелектуальні дії слідчого характери­зуються як активний цілісний процес, що є різноманітним за сво­їми формами та відзначається єдністю пізнання, переживання і прагнення, єдністю його психіки і діяльності. У розумінні поняття «інтелект слідчого» найбільш повним і об'єктивним є поведінковий інтелект як продукт складної взаємодії генетичного і середовищних факторів. Інтелект поведінки слідчого при ухваленні так­тичного рішення проявляється у двох основних напрямах:

здатності розв'язувати завдання, що вимагають якоюсь мі­ рою оперувати абстракціями;

здатності використовувати набутий досвід для вирішення завдань кримінального судочинства в процесі розслідування зло­ чину в умовах певної слідчої ситуації.

Постановляючи розумово тактичне рішення, слідчий проявляє здатність до виконання різноманітних операцій логічного мислен­ня, яка обумовлена значною мірою рівнем розвитку його інших розумових здібностей. Це залежить від стійкості уваги та обсягу оперативної пам'яті.

Отож, тактичне рішення — це визначення суб'єктом криміна­лістичної діяльності мети тактичного впливу на слідчу ситуацію в цілому чи на окрему її складову, на процес досудового слідства кримінальної справи про злочин, його елементи, вибір принципів,

положень, правил, способів досягнення мети, які відповідають усебічному, повному, об'єктивному і законному дослідженню об­ставин справи.