8.3. Дефіцит бюджету

Практичне використання бюджетних відносин для реалізації покладених на державу функцій дає змогу визначити, що стан бюджетного фонду залежно від різного співвідношення доходної і витратної частин бюджету може бути дефіцитним, профіцитним і збалансованим.

Коли видатки бюджету перевищують його доходи, виникає від'ємне бюджетне сальдо, або дефіцит бюджету. Профіцит – позитивне сальдо бюджету, тобто перевищення доходів над видатками. Збалансованим є бюджет, в якому видатки й доходи рівні

Основною причиною виникнення бюджетного дефіциту є відставання темпів зростання бюджетних доходів порівняно зі зростанням бюджетних видатків. Конкретними причинами такого відставання можуть бути:

• кризові явища в економіці, що супроводжуються спадом виробництва, зниженням ефективності функціонування окремих галузей, інфляційними процесами;

• мілітаризація економіки в мирний час;

• надзвичайні обставини (війна, масштабні стихійні лиха);

• здійснення значних централізованих вкладень у розвиток виробництва і зміну його структури;

• надмірне зростання соціальних видатків порівняно з темпами зростання валового внутрішнього продукту.

Основними причинами виникнення дефіциту державного бюджету в Україні є зниження обсягів виробництва й скорочення доходів бюджету, низька податкова дисципліна, наявність значного тіньового сектора в економіці, надмірні державні витрати за окремими статтями бюджету.

Рівень бюджетного дефіциту належить до найважливіших індикаторів фінансової безпеки будь-якої держави. Згідно з даними міжнародної статистики «нормальна» величина бюджетного дефіциту в індустріальне розвинутих країнах коливається в межах 3 – 4 % від розміру ВВП.

Для фінансування дефіциту бюджету використовуються:

• внутрішні позики;

• зовнішні запозичення;

• доходи від приватизації.

Бюджетним кодексом України (частина 6, ст.15) встановлена заборона на використання емісійних коштів Національного банку України на покриття дефіциту державного бюджету.

Фінансування дефіциту бюджету розраховується на чистій основі, тобто з обсягів валових надходжень запозичених коштів вираховуються платежі з погашення основної суми боргу:

Фінансування дефіциту = Запозичення – Погашення боргу + Зміна залишків.

В аналітичному вигляді фінансування дефіциту державного бюджету можна визначити таким чином:

BD = MB + D + e * D,

де BD – показник дефіциту бюджету;

МВ – грошова база;

D – внутрішній борг;

D – зовнішній борг в іноземній валюті;

е – валютний курс.

Між дефіцитом бюджету та його фінансуванням існує рівновага, тобто перше дорівнює другому:

Дефіцит = Видатки – Доходи = Фінансування дефіциту.

Контрольні питання до теми 8

1. Чим визначається склад видатків бюджету, які є форми бюджетного фінансування?

2. Які використовуються методи і джерела формування доходів бюджету?

3. Які показники характеризують стан бюджету?

4. Що таке бюджетний дефіцит і профіцит?

5. У чому сутність виконання бюджету?

Тема 9. Місцеві фінанси

9.1. Сутність місцевих фінансів, основи їх формування і значення в економіці регіонів

У багатьох країнах компонентом демократичного державного устрою є місцеве самоуправління, сутність якого полягає в тому, що його здійснює населення через вільно обрані ним представницькі органи. Функціонування місцевих фінансів пов’язане із забезпеченням необхідними фінансовими ресурсами місцевих рад і органів місцевого самоуправління. Причиною виникнення місцевих фінансів є наявність територіальних колективів, відокремлення функцій і завдань, які покладаються на їхні органи влади.

У 1985 р. була підписана Європейська Хартія про місцеве самоврядування, що заклала загальноєвропейські принципи організації місцевого самоврядування. У листопаді 1996р. до Європейської Хартії про місцеве самоврядування приєдналася Україна. Сьогодні самим дискусійним питанням є визначення повноважень місцевих органів самоврядування. У зв'язку з цим скажемо, що завдання й функції місцевих органів влади можуть бути розділені на дві основні групи:

- завдання й функції, які в цілому передані місцевим органам влади в межах місцевих інтересів, вони є їх невід'ємною власною компетенцією;

- завдання й функції, доручені місцевим органам влади центральною владою, або так звані делеговані повноваження.

Метою фінансової діяльності місцевих органів є задоволення суспільних потреб і інтересів, підтримка соціально – економічного розвитку регіонів.

Місцеві фінанси – це система економічних відносин за допомогою яких кошти розподіляються і перерозподіляються на економічний і соціальний розвиток територій.

За своєю економічною сутністю місцеві фінанси – це система формування, розподілу і використання фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.

В Україні законодавчою основою формування фінансів місцевих органів влади є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийнятий 21 травня 1997 р. Відповідно до цього 3акону передбачається, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, прибутки місцевих бюджетів, позабюджетні цільові та інші кошти, земля, природні ресурси, які знаходяться в комунальній власності.

Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними і закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними прибутками, а також правом самостійно визначати напрямки використання коштів місцевих бюджетів.

Прибутки місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом джерел і закріплених у встановленому порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

У даний час пріоритетною стає проблема створення фінансової бази для діяльності місцевих органів влади. Для її вирішення слід розмежувати фінанси центральної, регіональної і місцевої влади, закріпити за місцевим самоврядуванням стабільні джерела доходів у регіональних і Державному бюджетах. Доцільним є впровадження практики пайової участі місцевої, регіональної і центральної влади в розподілі основних загальнодержавних податків на підставі стабільних і довгострокових нормативів; введення мінімальних соціальних стандартів і гарантованого мінімуму бюджетів для органів місцевого самоврядування.

У світлі реформування податкової системи держави та формування концепції нового адміністративно-територіального устрою країни з усією актуальністю постає питання формування фінансово-економічної бази розвитку країни й регіонів.