8.5.98. Які центри різноманітності й походження культурних рослин виявив м. І. Вавилов? Яке значення цього відкриття?

М. І. Вавилов виділив 7 центрів різноманітності й походження культурних рослин, які в основному пов'язані із стародавніми осередками землеробства. Це переважно гірські райони: Південноазіатський тропічний, Східно-азіатський, Південно-Західноазіатський, Середземноморський, Абіссінський, Центральноамериканський та Південноамериканський (Андійський). Виявлення цих центрів мало велике значення для селекції рослин, оскільки для успішного проведення селекційної роботи треба мати різноманітний вихідний матеріал. Знання про центри різноманітності й походження культурних рослин вказують селекціонерам, де саме шукати різноманітний вихідний матеріал (види, сорти, різноманітні спадкові відхилення).

8.5.99. Які методи застосовуються в селекції рослин? Які їх особливості?

Основними методами селекції рослин є гібридизація та штучний добір. Звичайно в селекційній роботі ці методи поєднуються. Розрізняють дві основні форми добору — масовий та індивідуальний. Масовий добір зводиться до виділення з вихідного матеріалу групи особин, які мають бажані для селекціонера стани ознак. Масовий добір не призводить до виділення генотипне однорідного матеріалу, тому що в популяціях перехреснозапильних рослин завжди є велика кількість гетерозиготних особин. Індивідуальний добір зводиться до виділення особин з певними станами ознак, які цікавлять селекціонера, і отримання від них нащадків. Гібридизація буває спорідненою, неспорідненою та віддаленою. Споріднене схрещування проводять між особинами, які з тому чи іншому стулені є родичами (мають спільних предків протягом попередніх шести поколінь). Найбільш тісний з можливих варіантів спорідненого схрещування — самозапилення. Споріднене схрещування веде до підвищення гомозиготності нащадків. Неспоріднене схрещування використовується для поєднання з нащадках цінних спадкових властивостей різних ліній, сортів рослин. Віддалена гібридизація — це схрещування представників різких видів або навіть родів. Неспоріднене схрещування та віддалена гібридизація звичайно веде до підвищення гетерозиготності нащадків.

8.5.100. Для чого застосовують споріднене і неспоріднене схрещування?

Споріднене схрещування застосовують, щоб отримати в популяції цінні сполучення алельних генів і закріпити їх у нащадках. При цьому треба враховувати і негативні наслідки такого типу схрещування. Це, по-перше, часте підвищення гомозиготності, по-друге, небезпека втрати деяких цінних генів, які були в предків. Неспоріднене схрещування широко використовують у селекції для об'єднання цінних спадкових властивостей різних ліній, сортів або порід і для подавлення депресії, яка виникає внаслідок спорідненого схрещування. Звичайно ж споріднене схрещування комбінують з неспорідненим. Гібридів першого покоління, отриманих внаслідок неспорідненого схрещування, схрещують між собою (споріднене схрещування), щоб отримати необхідні сполучення батьківських генів. Ці сполучення виділяють штучним добором і закріплюють подальшим розведенням. У свою чергу, для отримання гетерозису звичайно схрещують чисті лінії.

8.5.101. До яких наслідків приводить споріднене та неспоріднене схрещування?

Споріднене схрещування звичайно приводить до таких наслідків: з кожним поколінням підвищується гомозиготність нащадків. Так, самозапилення призводить майже до повної (99,9 %) гомозиготизації вже в 10-му поколінні; популяції розкладаються на ряд генотипно різних ліній. Так, при гетерозиготності по одному гену (Аа) може виникнути 2 гомозиготні лінії (АА, аа), при гетерозиготності по двох генах (АаВb) — відповідно 4 (ААВВ, ААbb, ааВВ, ааbb) і т. д. Неспоріднене схрещування порівняно із спорідненим приводить до протилежних наслідків: підвищується гетерозиготність нащадків, внаслідок подавлення шкідливих рецесивних генів, які були в батьківських форм у гомозиготному стані, у гібридів першого покоління виникає гетерозис.