8.5.88. У морського черв'яка анциракантуса частина сперміїв має 6 хромосом, а інша — 5. Який хромосомний набір соматичних клітки самців і самок тварин цього виду?

Оскільки спермії самців анциракантуса мають різну кількість хромосом, то стать визначається по типу XX—ХО, тобто гетерогаметна стать (уданому випадку це самці) має лише одну статеву хромосому, тоді як гомогаметна стать (у даному випадку самки) продукує один сорт гамет, кожна з яких міс-тить по одній статевій хромосомі. Таким чином, у самців утворюються два ти-пи гамет: перший містить 5 нестатевих хромосом (аутосом) і 1 статева (тобто 5А + X); другий тип складатиметься лише з п'яти аутосом (тобто 5А + 0). Сам-ки продукуватимуть лише один тип гамет: 5А + X. Отже, соматичні клітини матимуть такий набір хромосом: самки — 10А + XX, самці — 10А + X.

8.5.89. Відомо, що алкалоїд колхіцин руйнує веретено поділу і тим самим може привести до виникнення поліплоїдних клітин. На клітини диплоїдної капусти (2л = 18) подіяли колхіцином. З дочірніх клітин виростили рослину, яку схрестили з вихідною формою. Який хромосомний набір буде мати такий гібрид? Чи буде він здатний до статевого розмноження?

Соматичні клітини капусти містять 18 хромосом (n = 9). Після впливу колхіцину хромосомний набір клітин капусти став дорівнювати 36. Гамети такої поліплоїдної форми матимуть 18 хромосом. При схрещуванні такої поліплоїдної форми з вихідною (n = 9) соматичні клітини гібрида матимуть (18 + 9) хромосом. Гібрид буде триплоїдним, він стерильний.

8.5.90. Перед нами два чорних пацюки. Зовнішньо їх неможливо відрізнити один від одного. За всіма морфологічними ознаками (зовнішнім виглядом, розмірами, пропорціями, масою тіла, забарвленням шерсті та ін.) вони ідентичні. Проте відомо, що вони належать до двох різних видів. Як довести, що перед нами дійсно представники двох різних видів?

Це можна довести за допомогою цитогенетичного методу. Оскільки ці пацюки майже ідентичні за морфологією, то ми маємо справу з видами — двійниками, які можна розрізнити за кількістю хромосом (відповідно 38 і 42). Підтвердити самостійність цих видів можна, схрестивши їх. Оскільки це самостійні види, схрещуватись вони не будуть.

8.5.91. Що таке селекція? Які завдання сучасної селекції?

Слово "селекція" означає "добір". Але селекція — це комплексна наука, спрямована на підвищення продуктивності сільського господарства. Вона ґрунтується не тільки на вченні про штучний добір, а й на ряді інших закономірностей біології. Теоретичною базою для досліджень у галузі селекції є генетика. На сучасному етапі перед селекцією стоїть завдання створити нові високопродуктивні породи тварин, сорти рослин, штами мікроорганізмів, пристосовані до умов сучасного індустріального сільського господарства та промисловості, а також поліпшити якості вже існуючих. Для успішного вирішення цих завдань треба вивчати і враховувати вихідну сортову й видову різноманітність тварин і рослин, спадкову мінливість, роль середовища існування в розвитку і проявленні ознак, що цікавлять селекціонерів, закономірності успадкування при гібридизації, форми штучного добору, спрямовані на виділення й закріплення бажаних ознак.

8.5.92. Яка інформація необхідна для того, щоб штучний добір був ефективним?

Щоб штучний добір був ефективним, необхідна інформація про спадковий потенціал особин, які відбираються для схрещування. Така інформація може бути отримана трьома способами: вивченням фенотипу особин, серед яких проводиться добір; аналізом їх родоводів; вивченням нащадків, які утворилися внаслідок різних систем схрещування.

8.5.93. Від чого залежить ефективність штучного добору?

Штучний добір тим ефективніший, чим різноманітніший вихідний матеріал. Збільшенню різноманітності матеріалу для селекції сприяють гібридизація, використання особин різного географічного походження, підвищення мінливості дією різних мутагенних факторів. У тих випадках, коли спадкова різноманітність вихідного матеріалу невелика добір малоефективний. Добір у чистих лініях, гомозиготних за більшістю генів, практично не дає результатів. Джерелом спадкових змін у даному разі можуть бути лише мутації. У самозаплідників добір звичайно буває ефективним лише доти, доки з вихідної, неоднорідної за спадковим складом популяції не буде виділено чисті лінії. Далі він не діє. Щоб змінити властивості лінії, вдаються до гібридизації, яка веде до появи комбінативної мінливості. Сорт стає неоднорідним за складом генотипів, і добір знову стає ефективним. Один з найефективніших способів селекційної роботи — це схрещування в поєднанні з добором. У селекційній роботі важливий не лише добір, але й підбір батьківських пар за їх генотипними особливостями.

8.5.94. Як співвідносяться роль умов довкілля та штучного добору в селекції?

Штучний добір на основі спадкової мінливості є основним способом зміни сортів і порід. Але на сорт і породу діють також і фактори навколишнього середовища: культурні рослини і свійські тварини зазнають впливу всього комплексу зовнішніх факторів: абіотичних, біотичних, антропогенних. Отже, умови середовища існування діють одночасно із штучним і підвищують пристосованість особин до умов середовища існування. Новостворені сорт чи порода є завжди результатом дії двох груп факторів, які діють одночасно діяльності людини і умов середовища існування.

8.5.95. Яке значення штучного мутагенезу в селекції?

Штучний мутагенез — це спричинений, людиною процес виникнення мутацій. Такі мутації викликаються за допомогою мутагенних факторів (різні види іонізуючого випромінювання, хімічні сполуки тощо).

Штучний мутагенез в основному застосовується в селекції мікроорганізмів, а також рослин. Застосування цього методу дає можливість отримати більш різноманітний вихідний матеріал, що підвищує ефективність штучного добору. Мутантні особини лише в рідких випадках можуть відразу стати родоначальниками сорту. Здебільшого ж такі рослини є лише матеріалом, який використовується для створення сортів шляхом гібридизації та добору.

8.5.96. Що таке сорт або порода?

Породою тварин або сортом рослин називають таку сукупність особин (популяцію), штучно створену людиною, яка характеризується певними спадковими особливостями: продуктивністю, морфологічними й фізіологічними ознаками.

8.5.97. Назвіть диких предків таких культурних рослин і свійських тварин: капуста, качка, кури, голуб, свиня свійська, вівці, собака, кінь, кішка.

Предком городньої капусти була дика капуста, яка й зараз зустрічається у Західній Європі. Предком свійських качок є качка — крижень, курей — дикі банківські кури, які живуть у тропічних лісах Південно-Східної Азії; свійського голуба — дикий сизий (скельний) голуб, який живе на крутих скелях середземноморського узбережжя і далі на північ до Англії та Норвегії. Предком свині свійської є свиня дика (кабан), яка поширена в Європі та Азії,' овець — дикі барани (архари та муфлони), які були дуже поширені на нагір'ях Південної Європи та Південної Азії. Предком коня був тарпан — дикий кінь південноєвропейських степів та Західного Казахстану, винищений наприкінці XIX ст. Предок великої рогатої худоби — дикий бик тур, який був поширений в Євразії та Південній Африці і винищений остаточно в XVI — XVII ст. Предком свійської кішки була африканська дика кішка, а свійської собаки — вовк.