Розділ V. Остаточна ліквідація повстанського руху поч. 1920-х рр.
№ 222, 1922 р. Не раніше лютого. Висновок політичного відділення за справою «Одеського повстанкому Південної групи військ УНР» із пропозицією засудження тринадцяти її фігурантів до розстрілу та шести — до різних термінів позбавлення волі. У документі повідомляється про розгром Одеського повстанкому в серпні 1921 р., оперативну розробку відродженої повстанської організації впродовж жовтня 1921 р. — лютого 1922 р., внаслідок чого в ніч проти 19 листопада 1921 р. було відбито очікуваний збройний виступ із території Румунії загону інтернованих військово-службовців Південної групи військ УНР, а на початку 1922 р. остаточно ліквідовано повстанський рух на Одещині. 14
Розвідсводка розвідуправління штабу збройних сил України і Криму повідомляла, що петлюрівці навесні 1922 року ще готуються до походу в Україну. У Сарн - 700 осіб полковника Р. Сушко; в Кам'янці - штаб 2-ї повстанської групи, загони Палія та Савченко; в Румунії - близько 700 махновських і петлюрівських повстанців. Влітку 1922 року в Україні була проведена остання «чистка» повстанців, за допомогою провокаторів, які вийшли на підпільну повстанську мережу. В результаті провокації були заарештовані найвпливовіші отамани: Гуленко-Гулий, Лихо, Голик, Орлик, Здобудь-Воля ... Ліквідовано 40 загонів повстанців, заарештовано близько 3 тисяч повстанців і підпільників, близько 200 повстанців здався добровільно, близько 800 було вбито в боях ... Заарештовано 63 лідера повстанців Холодного Яру. У серпні 1922 року в Україну з Польщі проникли загони отаманів Трейкі, Шепеля, Щербанюк, Хмари, Струка. Але і вони вже не в силах були підтримати повстанський рух. Восени 1922 року повстанський рух в Україні було ліквідовано. На Лівобережжі здалися отамани Сироватський, Донченко, Корсунь, Матвієнко, Мусенка, були вбиті отамани Каменюк і Кочубей. На Правобережжі вбито отамани Музика, Чорний Ворон, Гризло, здалися отамани Добровольський, Кандиба, поч. штабу Правобережної групи повстанських військ. До вересня 1922 року був розгромлений загін Гальчевського та його підпільна мережа на Поділлі (заарештовано 500 осіб).15
1 С.В. Кульчицький. Україна крізь віки. Том 11. Україна між двома війнами (1921-1939 рр.) Київ , Видавничий дім «Альтернативи», 1999. С.12
2 Литвин А. Л. Красный и белый террор в России 1918-1922 гг. – М. : Эксмо, 2004
3 Супруненко Н. Из истории заключительного этапа гражданской войны на Украине / Н. Супруненко // Октябрь и гражданская война в СССР. – М., 1966.
4 Володимир Сідак. Національні спецслужби в період Української революції 1917-1921 рр.
5 Николя Верт. Террор и безпорядок. Сталинизм как система. – М.: Российская политическая энциклопедия, 2010. С.40-41
6 Політичний терор і тероризм в Україні. –К.: Наукова думка, 2002. С.158
7 Політичний терор і тероризм в Україні. –К.: Наукова думка, 2002. С.159
8 Власть и общество в СРСР: політика репрессий (1920-1940-е гг.) / РАН. Ин-т рос. Истории в сотруд. С ун-том им. Меллена; Редкол.: В. П. Дмитренко и др. – М.: ИРИ РАН, 1999. С.167.
9 Военная література. Война повстанцев Украины против большевистского режима (1919-1922).
10 Мельгунов С.П. Красный терор в России. 1918-1923. - М.: «PUICO», С.72.
11 Удовиченко О.І. «Україна у війні за державність». – К., 1995.
12 Інтернет-стаття. Розгром військ Врангеля і махновців.
13 Черній Гелій. Нестор Махно — основоположник маневрової війни // Україна Incognita. — К.: Факт, 2003. С.250-253
14 Національно-визвольний повстанський рух в Україні наприкінці 1920–1921 рр. Анотований покажчик. Справа «Петлюрівські отамани» // Упоряд.: В.М. Василенко, В.М. Даниленко. — К., 2011. C.80.
15 Военная література. Война повстанцев Украины против большевистского режима (1919-1922).