5. Виробничий метод

Для окремих видів основних засобів нарахування амортизації здійснюється на підставі сумарної кількості виробленої продукції об'єктом за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру.

Виробнича ставка амортизації обчислюється співвідношенням амортизуючої вартості об'єкта основних засобів і плануючого обсягу продукції за весь строк корисного використання такого об'єкта основних засобів. Таким чином, норму амортизації за цим методом можна розрахувати за формулою:

— норма амортизації, частка; — первісна вартість об'єкта основних засобів, грн.; — ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів, грн.; — розрахунковий обсяг діяльності (виробництва), одиниці.

13. Назвіть види відтворення основних фондів. Наведіть приклади простого та розширеного відтворення.

Процес відтворення основних засобів являє собою заміну фізично спрацьованих і технічно застарілих засобів праці. Визначення необхідного (економічно раціонального) щорічного об­сягу заміни засобів праці передбачає як встановлення їх оптималь­них строків експлуатації, так і  розра­хунки такого щорічного обсягу заміни, який може забезпечити до­тримання оптимальних строків функціонування устаткування та інших видів основних засобів.

Для підтримки основних фондів у нормальному технічному стані на підприємстві здійснюється:

-         поточний ремонт;

-         капітальний ремонт;

-         відновлювальний ремонт;

-         модернізація;

-         реконструкція;

-         технічне переобладнання.

Поточний ремонт – збереження засобів праці у придатному для продуктивного використання стані проведення регулярних ремонтно-профілактичних операцій з метою усунення дрібних неполадок і запобігання прогресуючому фізичному спрацюванню.

Капітальний ремонт - максимально можливе відновлення первісних техніко-експлуатаційних параметрів засобів праці.

Відновлювальний ремонт – ремонт, необхідність у проведенні якого виникає внаслідок стихійного лиха.

Модернізація діючого виробничого устаткування – удосконалення виробничого устаткування з метою запобігання техніко-економічному старінню та підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог.

Реконструкція основних фондів – розширення та переобладнання основних фондів, які створюють умови для виробничого процесу.

Технічне переозброєння основних фондів – заміна та оновлення активної частини основних фондів.

Згідно з діючим законодавством підприємства мають право на валові витрати віднести витрати, що пов’язані з ремонтом, модернізацією, реконструкцією та технічним переобладнанням у сумі, що не перевищує 5 % сукупної балансової вартості основних фондів на початок звітного періоду витрати, що перевищують вказану суму, відносять на підвищення балансової вартості груп основних фондів та підлягають амортизації.

14. Дайте характеристику показникам, що характеризують ступінь зносу та

інтенсивність відновлення основних фондів підприємства.

Основні фонди протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також морального  старіння.

Під фізичним спрацьовуванням основних виробничих фондів розуміють явище поступової втрати ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживчої вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості – економічного спрацьовування. Фізичне спрацювання будь-якого знаряддя праці можна поділити умовно на дві частини: ту, що періо­дично усувають проведенням ремонтів, і ту, що її в такий спосіб усунути неможливо. Розрізняють усувне (тимчасове) та неусувне (постійно нагромаджуване) фізичне спрацювання основних фондів.

Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами: 1) за строком її експлуатації (через зіставлення фактичної та нормативної величин з урахуванням ліквідаційної вартості);

2) за даними обстежень технічного стану.

Мірилом фізичного зносу є коефіцієнт фізичного зносу, який обчислюється за формулою

, або , (5.1)

де А - сума амортизаційних відрахувань від початку експлуатації (сума зносу) основних фондів; ОФ_п - первісна вартість основних фондів; В_к.р - витрати на капітальний ремонт основних фондів від початку їх експлуатації.

Моральний знос — це знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного зносу під впливом науково-технічного прогресу. Такий знос характеризується втратою засобами праці споживної вартості внаслідок удосконалення застосовуваних та створення нових засобів виробництва, упровадження принципово нової технології, старіння продукції, що виробляється. Таким чином, моральний знос виявляється у двох формах. Перша полягає у втраті цінності старих засобів у результаті зниження вартості їх відтворення, друга - як наслідок втрата цінності старих основних фондів через створення нових, більш ефективних (техніко-економічне старіння ОФ).

Моральному зносу другої форми підлягає в основному активна частина основних фондів.

Вимірником морального зносу першої форми є коефіцієнт морального зносу першої форми, який обчислюється за формулою :

, (5.2)

де СВ, СП - відповідно відновлена і первісна вартість основних фондів.

Коефіцієнт морального зносу другої форми обчислюється за формулою:

, (5.3)

де ОФ_з, ОФ_н - повна вартість (ціна) відповідно застосовуваного і нового засобу праці; П_а, П_н - продуктивність або інший пріоритетний техніко-експлуатаційний показник тих самих засобів праці.

Коефіцієнт інтенсивності оновлення основних виробничих фондів: Кон = Fвп.виб. / Fвп.нов

Fвп.нов. - виробничі фонди, введені в звітному періоді (році);

Fвп.выб. - виробничі фонди, що вибули в звітному періоді (року).

Це важливий показник для характеристики темпів технічного прогресу.