8.3. Знос і амортизація основних фондів

У процесі експлуатації основні виробничі фонди зношуються.

Розрізняють два види зносу основних фондів — фізичний і моральний.

Фізичний знос — це поступова втрата основними фондами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих елементів. Фізичний знос залежить від багатьох факторів, зокрема: особливостей технологічного процесу; якості обслуговування основних фондів; кваліфікації робітників та їхнього ставлення до основних фондів у процесі використання, інтенсивності та умов їх використання. Розрізняють повний і частковий знос основних фондів.

Повний знос передбачає повну заміну зношених основних фондів шляхом нового капітального будівництва або придбання нових основних фондів.

Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних фондів.

Моральний знос — це знос основних фондів унаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних фондів іще до їх фізичного зносу.

Несвоєчасна заміна морально застарілих основних виробничих фондів призводить до того, що собівартість підвищується, а якість знижується порівняно з продукцією, виготовленою на досконаліших машинах та устаткуванні.

Моральний знос зменшує вартість основних виробничих фондів через скорочення суспільно необхідних витрат на їх відтворення. Сума нарахованого зносу характеризує стан основних виробничих фондів. Вирахуванням з первісної (відновлюваної) вартості основних виробничих фондів суми зносу визначають залишкову вартість основних виробничих фондів.

З_в = [В(100 – І)] : 100,

де Зв	— залишкова вартість основних виробничих фондів;
В	— відновлювальна (первісна) вартість основних виробничих фондів;
І	— сума зносу основних виробничих фондів.

Сума нарахованої амортизації береться за вартість фізичного зносу.

Амортизація — це процес поступового перенесення вартості основних виробничих фондів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установлених законодавчими актами. Амортизаційні відрахування включаються до складу валових витрат виробництва й обігу, що беруться для обчислення оподатковуваного прибутку.

До складу амортизаційних витрат включають:

• витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, в тому числі на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб включно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

• на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших способів поліпшення основних фондів.

Не вважаються амортизаційними та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду:

• витрати на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх наступної реалізації іншим підприємствам чи використання таких основних фондів у виробництві інших основних фондів, призначених для такої реалізації;

• кошти та витрати на утримання основних фондів, що перебувають на консервації.

Розмір амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості основних фондів і норм таких відрахувань, а також від методів їх нарахування. Зокрема, підприємство може самостійно застосовувати метод прискореної амортизації.

Сутність прискореного методу нарахування амортизації полягає в тім, що без скорочення встановлених нормативних строків служби основних фондів підприємствам дозволяється протягом двох років проводити амортизаційні відрахування в підвищених роз­мірах, але з відповідним зниженням їх у наступні роки.

Унаслідок зростання амортизаційних відрахувань знижується роз­мір оподатковуваного прибутку, а отже, і величина податку на прибуток. Одночасно зменшується прибуток від реалізації товарної продукції.

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

,

де А	— сума амортизаційних відрахувань (гривень);
Б	— балансова вартість відповідної групи основних фондів на початок звітного періоду (гривень);
Н	— норма амортизаційних відрахувань до балансової вартості кожної з груп основних фондів (%).

Згідно з чинним законодавством України норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на кінець звітного періоду в таких розмірах.

На календарний рік	На квартал
Група 1 —   5%	Група 1 — 1,25% (5:4)
Група 2 — 25%	Група 2 — 6,25% (25:4)
Група 3 — 15%	Група 3 — 3,75% (15:4)

Слід зазначити, що Верховна Рада України має право коригувати норми амортизації на поправочний коефіцієнт під час затвердження Державного бюджету України. Так, приймаючи Закон «Про Держав­ний бюджет України на 1998 рік», Верховна Рада України затвер- дила поправочний коефіцієнт 0,6 для визначення амортизаційних відрахувань.

Балансова вартість груп основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:

Б_ = Б_з + П_ – В_ – А_,

де Б	— балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду;
Бз	— балансова вартість групи основних фондів на початок періоду, що передував звітному;
П	— сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення основних фондів протягом періоду, що передував звітному;
В	— вартість виведеної з експлуатації відповідної групи основних фондів протягом періоду, що передував звітному;
А	— сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у період, що передував звітному.

Нарахування амортизаційних відрахувань дає можливість визначити поточну вартість не зношеної частини основних фондів, а також вартість тієї їх частини, яка відноситься на виробництво продукції. Одночасно визначається нагромаджувана частина фінансових ресурсів для наступного заміщення основних фондів, які вибувають з виробничого процесу через зношення.

Як приклад розглянемо порядок визначення амортизаційних відрахувань (вихідні дані беремо з табл. 8.2).

Таблиця 8.2

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ БАЛАНСОВОЇ ВАРТОСТІ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ЗА СТАНОМ НА 01.01.98 р. (дані умовні)

Склад основних виробничих фондів	Вартість основних виробничих фондів станом на 01.10.97 р., тис. грн.	Вартість придбаних основних виробничих фондів з урахуванням витрат на їх поліпшення в IV кварталі 1997 р., тис. грн.	Вартість виведених основних виробничих фондів у Iv кварталі 1997 р., тис. грн.	Сума амортизаційних відрахувань на Iv квартал 1997 р., тис. грн.
1. Будівлі та спо­руди	688,0	40,0	13,0	8,0
2. Транспортні засоби, ЕВМ, інші машини для обробки інформації	258,0	36,0	22,0	12,0
3. Устаткування й обладнання	774,0	82,0	30,0	20,0
Усього	1720,0	158,0	65,0	40,0

Індекс інфляції за 1997 рік становив 109,5%. На основі наведених даних необхідно визначити амортизаційні відрахування на І квартал 1998 р.

Розв’язання

Слід зазначити, що індексація основних фондів станом на 01.01.97 р. на підприємстві не проводиться, оскільки індекс інфляції за 1997 р. не перевищує 110%. Крім того, облік балансової вартості основних фондів групи 1 ведеться для кожної окремої будівлі, споруди, а потім визначається балансова вартість у цілому по групі 1.

1. Визначаємо балансову вартість основних фондів групи 1 станом на 01.01.98 р.:

= 688 + 40 – 13 – 8 = 707 тис. грн.

2. Визначаємо балансову вартість основних фондів групи 2 станом на 01.01.98 р.:

= 258 + 36 – 22 – 12 = 260 тис. грн.

3. Визначаємо балансову вартість основних фондів групи 3 станом на 01.01.98 р.:

= 774 + 82 – 30 –20 = 806 тис. грн.

4. Визначаємо суму амортизаційних відрахувань за І кв. 1998 р. для першої групи основних фондів за формулою:

, звідси

5. Визначаємо суму амортизаційних відрахувань за І кв. 1998 р. для другої групи основних фондів:

, звідси

6. Визначаємо суму амортизаційних відрахувань за І кв. 1998 р. для третьої групи основних фондів:

, звідси

Загальна сума амортизаційних відрахувань за І квартал 1998 р. становитиме 55,3 тис. грн. (8,8 + 16,3 + 30,2).

Підприємства всіх форм власності мають право проводити щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

,

де Кі	— коефіцієнт індексації балансової вартості основних фондів на початок звітного року;
Іі	— індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення К_і не перевищує одиниці, індексація основних фондів не провадиться. У разі, коли підприємство застосувало коефіцієнт індексації, воно зобов’язане визначити капітальний дохід у сумі, що дорівнює різниці між скоригованою балансовою вартістю відповідної групи основних фондів та балансовою вартістю такої групи основних фондів до індексації. Сума капітального доходу включається до складу валових доходів кожного звітного кварталу і дорівнює одній четвертій відсотка річної норми амортизації відповідної групи основних фондів від суми капітального доходу такої групи.

З метою створення фінансових умов для прискорення впровадження у виробництво науково-технічних досягнень та підвищення заінтересованості підприємств у поновленні активної частини основ­них фондів підприємства мають право самостійно застосовувати прискорену амортизацію основних фондів. Слід зазначити, що норми прискореної амортизації застосовуються тільки до групи 3 ос­новних фондів. Це пояснюється тим, що саме до третьої групи включається активна частина основних фондів, яка безпосередньо бере участь у процесі виробництва і зношується інтенсивніше, ніж інші основні фонди.

За застосування прискореного методу амортизації коефіцієнт індексації основних фондів не використовується. Норми прискореної амортизації встановлюються залежно від строку експлуатації основних фондів:

1-й рік — 15%

2-й рік — 30%

3-й рік — 20%

4-й рік — 15%

5-й рік — 10%

6-й рік — 5%

7-й рік — 5%

Положення про прискорену амортизацію не поширюється на підприємства, що випускають продукцію, ціни на яку встановлюються державою.

Облік основних фондів, до яких застосовується прискорена амортизація, ведеться окремо по кожному об’єкту. При цьому амортизаційні відрахування нараховуються на таку балансову вартість, яка дорівнює первісній вартості цих об’єктів, збільшеній на суму ви­трат, пов’язаних із поліпшенням таких фондів.

Амортизація окремого об’єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об’єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тоді залишкову вартість об’єкта відносять до валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а надалі вартість об’єкта вважається нульовою.

Амортизація основних фондів групи 2 і 3 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

У разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв’язку з таким придбанням. При цьому не враховується сплачений податок на додану вартість, якщо конкретне підприємство зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Якщо підприємство самостійно виготовляє основні фонди для власних виробничих потреб, балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених підприємством в період виготовлення таких основних фондів, у тім числі на суму витрат, пов’язаних з уведенням таких осно­вних фондів в експлуатацію.

При виведенні з експлуатації окремих об’єктів основних фондів групи 1 у зв’язку з їх реалізацією балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості таких об’єктів.

При виведенні з експлуатації окремого об’єкта основних фондів групи 1 у зв’язку з його ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією чи консервацією на рішення підприємства або Кабінету Міністрів України балансова вартість такого об’єкта прирівнюється до нульової. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються.

Якщо виведення з експлуатації основних фондів груп 2 і 3 пов’язане з їх реалізацією, балансова вартість групи зменшується на суму вартості реалізації таких основних фондів.