13. Прийняття та зміна конституцій.

Для прийняття конституції необхідно розробити її текст. Проекти конституцій, як правило, розробляють: місцеві орга­ни влади, установчі збори, конституційні комітети (комісії) (як це мало місце в Україні при прийнятті чинної Конституції), парламент.

Розрізняють такі способи зміни конституцій:

1. гнучкий спосіб, за якого зміни до конституції вносяться шляхом прийняття звичайного закону. До гнучких конституцій, як правило, належать некодифіковані або змішані конституції;

2. жорсткий спосіб, коли поправки до конституції вносять­ся у більш складному порядку, ніж видання звичайного закону. Жорсткість конституцій має на меті забезпечення їх стабіль­ності, що сприяє укріпленню їх авторитету та відносній постій­ності конституційного ладу.

Жорсткі конституції можна поділити на два різновиди: а) власне жорсткі, до яких належать конституції, котрі змі­нюються парламентом одного й того самого скликання кваліфі­кованою більшістю в палаті або палатах, та конституції, що змі­нюються повторним голосуванням через певний строк, але пар­ламентом того самого скликання.

б) особливо жорсткі — це конституції, зміни до яких затвер­джуються на референдумі, парламентом наступного скликання, органами суб'єктів федерації або шляхом застосування інших процедур, що ратифікують зміни.

Порядок унесення змін до розділів І, III, XIII Конституції України можна вважати особливо жорстким, оскільки відповід­но до ст. 156 Конституції України законопроект про внесення змін до розділу І «Загальні засади», розділу III «Вибори. Рефе­рендум» і розділу XIII «Внесення змін до Конституції України», за умови його прийняття не менш як двома третинами від кон­ституційного складу Верховної Ради України, затверджується все­українським референдумом, який призначає Президент України.

Особливостями закону про внесення змін до Конституції України порівняно зі звичайним законом є те, що:

1. після прийняття цей закон стає складовою Конституції України і набуває найвищої юридичної сили;

2. Конституцією України передбачено особливий порядок його прийняття: особливий суб'єкт права ініціативи перегляду, наявність застережень щодо можливості внесення змін, здійснен­ня попереднього конституційного контролю законопроектів, на­явність специфічної процедури внесення змін.

14. Загальна характеристика Конституції арк.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Конституції України Автономна Республіка Крим має Конституцію Автономної Республіки Крим, яку приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим та стверджує Верховна Рада України не менш як половиною від конституційного складу Верховної Ради України (тобто для прийняття закону про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим достатньо 225 голосів народних депутатів України, а не 226, як для прийняття всіх інших законів).

Згідно з п. 37 ч. 1 ст. 85 Конституції України до повнова­жень Верховної Ради України належить затвердження законом Конституції Автономної Республіки Крим, змін до неї.

Отже, хоча Україна і є унітарною державою, в межах її тери­торії діють дві Конституції: Конституція України та Конститу­ція Автономної Республіки Крим.

Нині чинну Конституцію Автономної Республіки Крим бу­ло прийнято Верховною Радою Автономної Республіки Крим 21.10.1998 р. та затверджено Законом України від 23.12.1998 р.