3. Поняття, ознаки та види норм конституційного права.

Конституційно-правова норма — це формально визначене, встановлене чи санкціоноване Українським народом або держа­вою чи суб'єктами місцевого самоврядування правило поведін­ки, що регулює суспільні відносини, які є предметом конститу­ційного права, і забезпечується всіма засобами впливу, що пе­редбачені чинним законодавством³.

Особливостями норми конст права є: особливості структури цих норм. Для структури конституційно-правових норм характерною е відсутніть санкцій та часто відсутніть гіпотези. Особливіть змісту. яка полягає у тому що багато норм конст права закріплені як норми-принципи, або як норми-дефініції

норми конст права класифікують:

1. за обьєктом правовго регулювання. виділють норми щодо основ кност ладу норми щодо громадянства номи щодо статусу особи щодо форми правління і територ устрою держави норми щодо системи та діяльності рганів держ влади та органів місцевого самовряд

2. за роллю механізмів правового регулювання. Виділяють загальні норми що встановлюють вихідні засади правового регулювання вони підлягають обовьязковому врахуванню при застосованні конкретних норм які безпосередньо встановлюють права та обовьязки субьєктів та умови їх реалізації

3. за характером обовьязковості примусів що містяться у нормі. Імперативні норми, диспозитивні норми що допускають варіанти поведінки субьєкта визначені самою нормою,

4. за характером основно призначення приписів що в них містяться норми поділяються на: уповноважуючі, зобовьязуючі і забороняючі.

5. за територією дії: загальнодержавні норми що діють на територіх всієї держави і є загальнообовьязковими для всіх субьєктів права. місцеві(локальні) норми іх дія поширюється на територію певною адмін-терит одиниці.

4. Реалізація та тлумачення норм конституційного права.

Під реалізацією норм конституційного права розуміють їх здійснення, досягнення тієї мети, яку переслідували при їх ви­данні.

Кожну конституційно-правову норму можна вважати чин­ною, якщо вона видана уповноваженим на те суб'єктом у межах його компетенції, з дотриманням установленого порядку її прий­няття і набула законної сили.

Залежно від характеру правозастосовчих дій суб'єкта права виділяють чотири основні форми реалізації правових норм:

1) здійснення (використання);

2)виконання;

3)дотримання;

4)застосування.

Здійснення (використання) норм права виражається в ре­алізації можливостей, які надаються суб'єктам суспільних від­носин відповідними нормами права

Виконання як форма реалізації конституційно-правових норм являє собою реалізацію зобов'язуючих норм, виконання суб'єк­том права покладених на нього обов'язків

Дотримання пов'язане з реалізацією виключно забороняю­чих норм. Призначення цієї форми реалізації конституційно-пра­вових норм полягає у тому, щоб не допустити вчинення дій, які могли спричинити шкоду суспільству, державі, особі. Це досяга­ється шляхом утримання від учинення заборонених законом дій

Застосування являє собою діяльність органів держави або посадових осіб, які, використовуючи свої повноваження, вида­ють акти індивідуального значення на підставі норм права, ви­рішуючи тим самим конкретні питання життя суспільства

Офіційне тлумачення норм конституційного права може бу­ти нормативним та ненормативним.

В Україні офіційне нормативне тлумачення Конституції України та законів України здійснює Конституційний Суд Украї­ни