47. Проблема ведення держ зем кадастру як ф-ії управл у галузі викор, відтвор та охор земель.

Законодавче визначення державного земельного кадастру наведене у ч. 1ст. 193 ЗК України:

"Держ зем кадастр — єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів."

На наш погляд, державний земельний кадастр - це сукупність юридично значимих задокументованих відомостей про земельні ділянки. А от ведення державного земельного кадастру - це, дійсно,система робіт.

Загальні положення, шо регламентують ведення державного земельногокадастру, містять:

- ст. 23 Закону України "Про охорону НПС" (передбачено існування кадастрів природних ресурсів);

- ст. ст. 193-204 ЗК України (Глава 34 "Державний земельний кадастр»

- пост КМУ "Про затв Положення про порядок ведення держ земе кадастру" від 12.01.1993 № 15;

До земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, ЇХ кількість, якість, народногосподарську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах, населених пунктах, територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областях. Республіці Крим та Україні в цілому.

Складові державного земельного кадастру визначаються ст. 196 ЗК України:

"Державний земельний кадастр включає:

а) кадастрове зонування;

б) кадастрові зйомки;

в) бонітування грунтів;

г) економічну оцінку земель;

ґ) грошову оцінку земельних ділянок;

д) державну реєстрацію земельних ділянок;

е) облік кількості та якості земель."

Проблема - одним з головних недоліків існуючого земельного кадастрового обліку слід вважати його статистичних характер, просторові характеристики обліковувались з недостатньою точністю та ретельністю. У діючих автоматизованих кадастрових системах кадастровий план, як правило містить два базові інформаційні шари: 1) межі земельних ділянок 2) межі земельних угідь. Вчені-землевпорядники пропонують доповнити ці дані відомостями про належність ділянки до певного природно-сільськогосподарського регіону, межі захисних, охоронних та інших зон із особливим режимом, межі ділянок, включених до екологічної мережі, перспективні напрямки розвитку територій.

Проблема – Не прийнято ЗУ «Про державний земельний кадастр», чим порушується п. 4 Прикінцевих положень, унеможливлюється законне ведення державного земельного кадастру. Окрім ЗКУ основним актом, що регламентує ведення державного земельного кадастру є ПКМ «Про порядок ведення державного земельного кадастру».

Проблема – відсутн єдиного зем кадастру в межах України, що породжує 3 проблеми:

= обл, райони,міста ведуть власні кадастри, які не схожі між собою(інша система координат,програма яка обробляє дані викор-є інші параметри)

= захист цієї інформації, важко захистити 650 баз даних

= неякісний просторовий аналіз територій, вел кільк з/д які накладаються одна на одну

Ведення покладено на Держкомзем, але фактично значна кількість складових державного земельного кадастру покладені на інших суб’єктів..