22. Проблеми змісту права власності на землю.

Правомочність володіння розглядається як юридично встановлена можливість гарантування приналежності юридично і в натурі визначених земельних ділянок їх власникам згідно із законом та правовстановлюючими документами невідчужуваності земельних ділянок від власників без їх особистого волевиявлення крім випадків передбачених законом, визнання виключності та абсолютності прав на земельні ділянки, які використовуються відповідно до цільового призначення для задоволення власних матеріальних та духовних потреб.

Право володіння фіз та юр осіб фіксується відповідними документами.

Право користування – це гарантована можливість використання корисних властивостей земель та земельних ділянок. Право користування фізичних та юридичних осіб реалізується шляхом самостійного господарювання та використання інших природних ресурсів у рамках цільового призначення. Це повноваження включає ряд можливостей, передбачених пп. б-д ч. 2 ст. 90 ЗК. Право користування територіальних громад та держави – юридично закріплена можливість цих органів безпосередньо одержувати диференційну ренту від фізичних та юридичних осіб за платне використання земельних ділянок.

Право розпорядження фізичних та юридичних осіб – це юридично забезпечена можливість цих осіб щодо вільного та самостійного визначення юридичної долі земельної ділянки. Право розпорядження держави – визначення правового режиму земельних ділянок, визначення плати за земельні ділянки, розподілу та перерозподілу земель та земельних ділянок. Право розпорядження територіальних громад – юридично забезпечена можливість здійснення функції розподілу та перерозподілу земель.

23. Проблеми набуття права власності на земельні ділянки за різними правовими формами

У доктрині ЗП набуття прав на з/д розглядається через правові форми, способи, які в свою чергу розгл-ся як норм-правові засади, моделі дозволеної та зобовязаної поведінки субєктів які можуть бути реалізовані у правовідносинах. Саме способи набуття прав на землю забезпечуються динаміку об’єктивного права в суб’єктивне, сприяють задоволенню інтересів громадян, ФО, ЮО, держави щодо прав на землю за допомогою законодавчо закріплених засобів організаційно – правового і процесуального характеру.

Способи набуття Існують різні терміни: «умови», «підстави», «способи» тощо.

Умова – необхідна обставина, яка забезпечує здійснення створення чого-небудь. У спеціально-земельній літературі до умов набуття права власності на ЗД відносять: приписи у яких містяться дозволи, правила, норми, заборони, що забезпечують виникнення права власності на землю тощо.

Підстави розглядаються як сукупність юридично-значимих дій з настанням яких у суб’єктів виникає правомочності щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками.

Вживаються терміни «правові форми (способи)». Розглядаються як правові моделі поведінки, які можуть бути реалізовані у правовідносинах. Способи набуття прав на землю забезпечують динаміку реалізації об’єктивного права у суб’єктивне, сприяють задоволенню інтересів громадян, юридичних осіб, держави, органів місцевого самоврядування щодо прав на землю за допомогою закріплення засобів організаційно-правового та процесуального характеру.

Форми набуття права власності: приватизація земельних ділянок, придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод, у тому числі на аукціонах, набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, при переході права власності на земельну ділянку на житловий будинок або споруду (ст. 120 ЗК), виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток, паїв, розмежування земель державної та комунальної власності, передача земельних ділянок з державної власності у комунальну та навпаки.

Ознаки форми набуття права власності шляхом приватизації:

• законодавець визначає чітке коло осіб та види земельних ділянок, які підлягають приватизації;

• ускладнена модель – приватизації земельних ділянок земель запасу, земельного фонду; спрощена модель – приватизація земельних ділянок, які вже перебувають у користуванні громадян;

• визначити види приватизації земельних ділянок.

Право власності набувається у такі способи:

1. приватизації земельних ділянок і земель державної і комунальної,

2. придбання земельних ділянок на підставі цивільно – правових угод, в т.ч. на аукціонах,

3. набуття права власності за набувальною давністю,

4. перехід права власності на земельну ділянку при переході права власності на будинок,

5. виділення в натурі ( на місцевості) земельних часток (паїв),

6. розмежування земель державної та комунальної власності,

7. передача земельних ділянок із державної в комунальну власність і з комунальної в державну ( остання – після розмежування)

Проблеми приватизації:

1. відсутність на законодавчому рівні поняття «земельної ділянки» і її юридичних ознак,

2. відсутність в єдиному законі виключного переліку окремих категорій осіб, які мають переважне право на одержання земельних ділянок ( ветерани війни ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», потерпілих від ЧАЕС ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали від ЧАЕС» ст.20, 21; ветеранів праці п.7.ст.7 ЗУ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку»),

3. відсутність реалізації положень, закріплених у ч.1 ст. 1 і ч.2 ст. 42 ЗК що можливості приватизації земельних ділянок ЖБК і ГБК, ОСББ,

4. виділяють від 6 – до 8 моделей приватизації: вони виділені лише у спеціальній літературі, ці стадії є неконкретними,

відсутність закріплення на рівні закону всіх стадій, різних моделей приватизації земельних ділянок з визначенням конкретних та реальних строків щодо:

• розробки та проходження документів,

• надання висновків та прийняття рішень зацікавленими ОДВ, ОМС,

• перенесення меж земельної ділянки в натуру на місцевість,

• строки виготовлення та державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку (частково, адже для спрощеної процедури – 30 днів),

5 . відсутність на законодавчому рівні чіткого переліку технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки у відносинах реалізації права на приватизацію земельних ділянок громадянами України за спрощеною моделлю, що гарантовано ч.ч.1,2 ст. 118 ЗК.

Настечко К.О, «Оформлення прав на земельні ділянки: правові та організаційні питання» автореф.,

Ковалено, Мірошниченко «Проблеми ефективності правового забезпечення приватизації земель України», Юридична Україна 2009 № 2,

Кулинич П.Ф. «Земельні ділянки СГ призначення як об’єкти правового обігу», ПУ, 2010 №5.