37. Проблеми земельних сервітутних відносин.

Проблеми зем-сервітутних відносин. Гл 16 ЗК, 32 ЦК.

Підлягає корегуванню визначення поняття земельного сервітуту з урахуванням положення ст. 100, оскільки нею передбачається встановлення сервітуту – як в інтересах суміжних власників так і особистого сервітуту. Зміни ст. 100 ЗК – сервітут може бути встановлено договором, законом, заповітом або за рішенням суду. Тому необхідно визначити перелік підстав, за наявності яких суд повинен задовольнити позов про встановлення земельного сервітуту.

Відсутність типової форми зем сервітуту.

Потреба у закон регулюванні та держ реєстрації.

Зміст права земельного сервітуту

1. Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

2. Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

3. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

4. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника зем діл, щодо якої він встановлений.

Стаття 99. Види права земельного сервітуту

Власники або землекористувачі з/д можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на т/з по наявному шляху;

в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, ін лінійних комунікацій;

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній з/д, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній зем діл, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.

У спеціальній літературі земельно-правовий сервітут розглядається як територіально та функціонально-визначене обтяження однієї з/д, правом обмеженого використання її благ власником (користувачем) іншої з/д, яка позбавлена таких благ чи вигод, для ефективного та раціонального використання останньої (тривіальний сервітут) або правом користування, що належить конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Юридичні ознаки ЗС:

• зак-чо забезпечена можливість встановлення обтяжень на ЗД, що дозволяє сервітуарію фактично здійснювати певні дії на такій ЗД;

• право на ЗС обмежує права інших осіб на їх ЗД (права власника);

• сервітутне землекористування має здійснюватися лише на частині ЗД у чітко встановлених межах, а також за дозволеними законом або договором способом використання земельної ділянки;

• ЗС має мінімально обмежувати інші права та обтяжувати ЗД, на яку встановлюється;

• встановлення ЗС не позбавляє власника ЗД або користувача ЗД права володіти, користуватися та розпоряджатися такою ЗД;

• сервітут не може бути відчужений іншій особі;

• відповідно до ст. 100 ЗК, сервітут встановлюється на підставі закону, договору, заповіту та рішення суду.

Проблеми - зак-ць чітко не визначає як повинен встановлюватися пріоритет між фізичними особами (з однієї сторони – власник з/д, а з іншої – сусід);

Договір укладається у письмовій формі, повинен визначати місце розташування та розмір на місцевості смуги, на яку поширюється дія ЗС, строк дії сервітуту, порядок відшкодування збитків та приведення з/д у попередній стан після припинення дії ЗС. До такої угоди обов’язково повинен додаватися план з/д, на якому повинна бути відображена смуга землі на яку поширюється дія ЗС.

Проблеми встановлення ЗС у судовому порядку – не визначено порядок. Позов до суду має ґрунтуватися на тому, що використання з/д без встановлення ЗС є неможливим.