![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Дослід Кулона. Закон Кулона
- •2. Експериментальна перевірка досліду Кулона. Теоретичне Обґрунтування досліду Кавендіша
- •3.Вектор напруженості електростатичного поля. Принцип суперпозиції полів
- •4. Теорема Остроградського-Гаусса
- •5. Диференціальна форма запису теореми Остроградського-Гаусса
- •6. Потенціальний характер електростатичного поля
- •7. Інтегральне та диференціальне формулювання потенціальності електростатичного поля
- •8. Скалярний потенціал, різниця потенціалів
- •9. Зв’язок між напруженістю електростатичного поля та потенціалом
- •10. Рівняння Лапласа і Пуассона
- •11. Провідники в електростатичному полі. Залежність напруженості поля від кривизни поверхні.
- •12. Електростатичний генератор Ван-де-Граафа
- •13. Знаходження розподілу потенціалу методом електричних зображень
- •14. Знаходження розподілу потенціалу методом функцій комплексної змінної
- •15. Електроємність. Конденсатори. Послідовне і паралельне зє’днання конденсаторів.
- •16. Енергія електричного поля, її локалізація в просторі.
- •17. Зв’язок енергії електростатичного поля з пондеромоторними силами
- •18. Теорема Ірншоу
- •19. Електричний диполь. Поле диполя.
- •21. Взаємна енергія двох диполів
- •22. Типи поляризації. Вектор поляризації
- •2 3. Поверхневі і об’ємні поляризаційні заряди, їх зв’язок із вектором поляризації
- •24. Електричне поле в діелектриках
- •25 Тензор діелектричної сприйнятливості
- •26 Діелектрична стала
- •27. Сили, що діють на діелектрик в електричному полі.
- •28 Вектор електричного зміщення
- •29. Граничні умови для векторів напруженості електричного поля та вектора зміщення
- •30 Енергія електричного поля в діелектриках
- •31. Енергія діелектрика у зовнішньому полі.
- •32.Теорія електронної поляризації газів (класична)
- •33.Теорія іонної поляризації газів (класична)
- •3 4.Теорія Ланжевена орієнтаційної поляризації газів зі сталим дипольним моментом.
- •35.Поляризація густих газів,рідин та твердих тіл. Поле Лоренца. Формула Лоренц-Лоренца.
- •36. Формула Клаузіуса-Моссотті
- •37. Поляризаційна катастрофа
- •38. Частотна залежність сумарної діелектричної проникності діелектриків
- •39. Сегнетоелектрики
- •40. Механізм виникнення спонтанної поляризації у сегнетоелектриках
- •41. П’єзоелектричний ефект
- •42. Піроелектрики.
- •43. Дослід Мілікена по визначенню заряду електрона.
- •44. Сила струму та густина.
- •45. Рівняння неперервності та умова стаціонарності струму
- •46.Електричне поле в умовах протікання струму
- •47. Закон Ома в інтегральній і диференціальній формі.
- •48. Залежність питомого опору провідників від температури
- •49. Закон Джоуля-Ленца в інтегральній та диференціальній формі.
- •50. Електролітична ванна.
- •51. Сторонні ерс
- •52.Правила Кірхгофа.
- •53. Електричне поле зарядів, що рухаються.
- •54. Сила Лоренца. Рух заряду у електричному та магнітному полі.
- •55.Ефект Холла
- •56. Закон Ампера для магнітної взаємодії струмів в інтегральній та диференціальній формі
- •57. Закон Біо – Савара - Лапласа в інтегральній та диференціальній формі
- •58. Абсолютна електромагнітна система одиниць та її зв'язок з абсолютною електростатичною системою одиниць. Електродинамічна стала.
- •59. Соленоїдальність магнітних полів
- •60. Теорема про циркуляцію вектора напруженості магнітного поля по замкненому контуру струмів в інтегральній і диференціальній формі.
- •61. Рамка із струмом у магнітному полі. Магнітний момент. Сили, що діють на рамку, її потенціальна енергія.
- •62. Досліди Роуланда та Ейхенвальда
- •63. Гіромагнітне відношення
- •64. Гіромагнітні явища
- •6 8. Умови для векторів напруженості магнітного поля і магнітної індукції на межі двох магнетиків
- •65. Типи магнетиків
- •66. Вектор намагнічування і його зв*язок з молекулярними струмами.
- •67. Магнітна сприйнятливість та магнітна проникність.
- •71. Класична теорія парамагнетизму. Фомула Ланжевена і закон Кюрі.
- •69. Вплив форми та розміру тіла на його магнітні властивості. Поле розмагнічування.
- •70. Природа діамагнетизму. Теорема Лармора
- •72. Властивості феромагнетиків.
- •73. Природа діамагнетизму. Теорема Лармора
- •74. Класична теорія парамагнетизму. Фомула Ланжевена і закон Кюрі
- •75. Магнітні домени. Магнітний гістерезис. Ефект Баркгаузена.
- •82.Густина магнітної енергії
- •76 .Молекулярне поле Вейсса. Дослід я.Г.Дорфмана по виявленню молекулярного поля Вейсса.
- •77. Закон електромагнітної індукції Фарадея
- •78 Рівняння Максвелла за наявності електромагнітної індукції
- •79 Явище самоіндукції. Коефіцієнт самоіндукції
- •80 Скін-ефект
- •81.Власна енергія струму
- •83. Зв’язок густини магнітної енергії із силами, що діють у магнітному полі
- •84. Розрахунок коефіцієнту взаємоіндукції(кві)
- •85.Струм зміщення
- •86. Система рівнянь Максвелла та їх фізичний зміст (у трьох системах одиниць).
- •87. Система одиниць Гаусса
- •88. Електромагнітні хвилі як наслідок рівнянь максвелла
- •89. Властивості електромагнітних хвиль
- •90. Теорема Пойнтінга
- •91. Елементарний випромінювач електромагнітних хвиль – диполь Герца
- •92. Діаграма направленості. Залежність потужності випромінювання від частоти. Повна енергія випромінювання.Для диполя Герца
- •93. Стоячі електромагнітні хвилі.
- •94. Природа носіїв заряду в металах
- •95. Класична електронна теорія металів Друде-Лоренца.
- •96. Закони Ома, Джоуля-Ленца та Відемана-Франца в рамках теорії Друде-Лоренца.
- •97. Успіхи теорії Друде. Труднощі теорії Друде-Лоренца.
- •98 Досліди Рентгена та Троутона і Нобля
- •99.Інваріантність рівнянь Максвелла відносно перетворень Лоренца
- •100.Тиск електромагнітних хвиль
- •101.Імпульс електромагнітних хвиль
- •102.Співвідношення між енергією і масою
- •103.Електромагнітна маса
- •104 Дослід Рікке. Дослід Толмена і Стюарта.
- •105 Закони Ома, Джоуля-Ленца та Відемана-Франца в рамках теорії Друде-Лоренца
- •110 Електричне поле у різних системах відліку
- •111 Взаємодія зарядів, що рухаються.
- •112 Вектор-потенціал магнітного поля.
- •113 Квантові уявлення про природу феромагнетизму.
- •114Відносний характер електричних і магнітних полів
55.Ефект Холла
Б
![](/html/2706/746/html_ssun1iAUPo.mmWm/htmlconvd-Y_e9Bh_html_63a3c24fd032d3ba.gif)
,
де коефіцієнт пропорційності
має назву стала Холла (постоянная Холла).
Якщо
струм у зразку пов’язаний із рухом
позитивних зарядів, то сила Лоренца
буде направлена вниз. На нижній грані
зразка збереться позитивний заряд, а
на верхній (для збереження електронейтральності
зразка) накопичиться негативний заряд.
Якщо ж струм пов’язаний із рухом
негативних зарядів, тут виникає цікава
ситуація. Сила Лоренца залежить не
тільки від напрямку руху частинки, а й
від знаку її заряду
.
Тому і у випадку негативних носіїв
заряду сила Лоренца буде направлена
вниз, але внизу буде накопичуватись
негативний заряд, а вгорі – позитивний.
Тобто напрямок поля Холла при зміні
знаку носіїв заряду змінюється на
протилежний, що використовують для
визначення типу провідності матеріалу,
особливо широко – у фізиці напівпровідників.
Виникає питання, як довго триватиме накопичення заряду на бічних гранях зразка ? Повинна виникнути певна рівновага. Сила, що діє на електрони з боку поля Холла, повинна врівноважити силу, що діє з боку магнітного поля
,
або
.Виразимо
швидкість електронів через густину
струму
,
звідки
.Тоді
.Порівняємо
цей вираз з наведеним раніше емпіричним
виразом, отриманим Холлом,
,звідси
.
Стала Холла залежить лише від концентрації носіїв заряду. Визначивши її можна визначити і концентрацію. Цей метод практично дуже розповсюджений.
Отриманий оціночний вираз сталої Холла близький до правди, але не зовсім. Строга теорія дає вираз
,
де знак
визначається знаком носіїв заряду,
величина
має
назву холл-фактор, а
час
релаксації носіїв заряду (з ним ви
познайомитесь трохи пізніше).
56. Закон Ампера для магнітної взаємодії струмів в інтегральній та диференціальній формі
У
1820 р. Ампер відкрив взаємодію струмів,
а також довів еквівалентність соленоїда
і постійного магніта. Тоді п
еред
вченими постала задача звести всі
магнітні взаємодії до взаємодії елементів
струму і знайти закон їх взаємодії, як
фундаментальний закон в магнетизмі,
аналогічний закону Кулона в
електриці. Відкрита Ампером формула
взаємодії елементів струму відрізняється
від сучасної наявністю повного
диференціала у правій частині, однак
при розгляді замкнутих струмів ця
різниця є несуттєвою. Сучасний вигляд
закону був отриманий в 1844 році Грассманом.
де dF12 - сила, з якою елемент струму I1dl1 діє на елемент I2dl2, r – радіус-вектор, проведений з першого елементу до другого, К – коефіцієнт, який залежить від вибору системи одиниць.
Згідно з попередньою формулою сила, з якою струм I1, що тече по замкненому контуру L1 діє на контур L2 з током I2 дорівнює
(у цій формулі F, dl і r та що зверху – вектори!!!)
Тут підставлено коефіцієнт для СІ. Закон взаємодії елементів струму (диф. форма запису закону Ампера) неможливо перевірити експериментально, оскільки кожний елемент це частина замкнутого контура. Натомість можна перевірити закон взаємодії контурів (інтегральна форма)