Найдавніші слов’янські державні утворення Виникнення Хорватської держави та проголошення її королівством

Головним джерелом, яке пояснює причини появи хорватських племен на Балканському півострові, є твір Константина VII Багрянородного «Про управління імперією». За цим твором, у час правління візантійського імператора Іраклія (610–641) авари окупували римську провінцію Далмацію і почали систематичні напади на сусідні провінції. З метою усунення аварів з Балкан, Іраклій змовився з князями білих хорватів і пообіцяв їм Далмацію. Тоді на чолі хорватського племінного союзу стояли п’ятеро братів: Клукас, Лобел, Косєнц, Мухло і Хрват і дві їхні сестри — Туга і Буга.

Внаслідок тривалої хорвато-аварської війни (634–638) Далмація була відвойована. Хорвати абсорбували залишки аварів і почали асимілювати романізованих мешканців Далматинського узбережжя. Під франкським і частково візантійським суверенітетом та впливом формувалась політична модель держави далматинських хорватів, початки якої, у вигляді союзу племен, спостерігались ще в перші десятиріччя VII століття.

Відомості про політичну історію Хорватії до ХІІ ст. є уривчастими і неповними. На початку ІХ ст. у Далматинській Хорватії вже існувало князівство, яке охоплювало майже всю територію між р. Цетіною і нагір’ям Велебит. Згодом саме воно стало основним центром об’єднання хорватських земель. До середини ІХ століття князівська влада остаточно зміцніла і почала переходити у спадкову. Князь-воєвода Трпимир розширив територію, скориставшись міжусобицям Каролінгів, а також заснував династію. Столицею було обрано місто Кліс біля Спліта. До кінця ІХ ст. наступники Трпимира звільнились від франкської залежності та від Візантії.

Ще одне племінне об’єднання білих хорватів осіло на поч. VII ст. в Іллірії та Паннонії. Це племінне об’єднання мало свого князя, незалежного від князів Далмації. Таким чином утворилось політично нестійке державне об’єднання -Посавська (Паннонська) Хорватія. Спершу вони перебували в залежності від Аварського каганату і лише в кінці VIII ст., скориставшись внутрішніми сварками аварів та нападом на них франків, посавські слов’яни змогли здобути незалежність. Проте звільнившись від аварів, паннонські хорвати потрапили під владу франків. У 812 р. Карл Великий остаточно закріпив за собою ці землі договором з Візантією.

На початку Х ст. Хорватська держава досягла найбільшого розквіту під час правління князя Томислава. Під його командуванням хорвати успішно відбили напади своїх нових сусідів-мадярів, які оселились в Паннонії. Під час цієї боротьби було проиєднано землі посавських хорватів. За Томислава Хорватія стає королівством. Коронація відбувається у 925 р. у Римі і з того часу усі князі іменуються королями. За наступників Томислава було приєднано Боснію. А в час правління Стефана Држислава Хорватія вдруге була проголошена королівством.

Міста-держави Далмації

Далмація — прибережна зона на західному узбережжі Балканського півострова з низкою островів та розкиданих по узбережжю портових міст.

До приходу на територію міст Далмації хорватів, населення тут було романське. Відповідно, між хорватами та романами виникали суперечки. Романському населенню Далмації доводилось відстоювати займану територію, особливо невеликі ділянки узбережжя навколо міст.

У VIII–IX ст. місцеві вожді (а згодом і князі) спільно з сербськими князями Тавунії та Захум’я здійснювали напади на далматинські міста і змушували платити данину. Асиміляція хорватів і романів відбувалась повільно. Міцні фортечні мури, замкнутість самих міст робили повільним проникнення селянського хорватського населення на території міст-держав протягом IX–XI ст. Проте більшість дослідників вважає ХІІ ст. часом, коли відбулась остаточна слов’янізація далматинських міст.