2. Основні вимоги

До написання резюме:

інформацію в резюме викладайте лаконічно,

правдиво та грамотно;

не використовуйте абревіатури і специфічні

терміни;

надавайте тільки ту інформацію, яку можна

підтвердити;

описуйте тільки позитивні сторони трудо-

вої біографії. Перше, що завжди привертає увагу – оформлення резюме. Аркуш паперу формату А4, обов’язково друкований текст (резюме, написане від руки, ніхто не буде читати). Бажано, щоб текст резюме поміщувався на 1 сторінці. Розмір шрифту такий, щоб текст резюме міг нормально читатись.

Стиль резюме повинен відповідати таким критеріям:

– стислість,– конкретність,– вибірковість (не пишіть зайвого),– чесність.Що потрібно вказати в резюме

1. Особисті дані: Прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, сімейний стан, адреса, телефон, факс, e-mail.

2. Мета: вакансія, на яку ви претендуєте.

3. Освіта основна. Вказуєте навчальні заклади, які ви закінчили, у зворотному порядку. Середню школу можете не вказувати (якщо це тільки не спецшкола). Вказуєте назву навчального закладу, факультет, спеціальність за дипломом. Якщо у вас диплом з відзнакою, обов’язково вкажіть це.

4. Освіта додаткова. У цю графу вносяться назви курсів, стажувань, тренінгів, семінарів і т. ін. Вказуйте тільки ті курси, які мають відношення до обраної вами вакансії.

5. Досвід роботи. Тут вказуються відомості про попередні місця роботи. Дані вказуйте в зворотному порядку, спочатку вкажіть останнє місце роботи, потім передостаннє і т. д. Вкажіть місяць і рік влаштування на роботу, місяць і рік звільнення, назву компанії, сферу її діяльності та вашу посаду.

3. Немає меж досконалості. Самовдосконалення - це розуміння себе, сильних та слабих сторін і пошук шляху до вдосконалення.

4. Кар'є́ра — успішне просування в службовій, громадській, науковій та ін. діяльності. Кар’єра особистості відображає низку поетапних змін службового положення, пов’язаних із просуванням щаблями службової ієрархії в організації.

Варіант 14

1. У 1943 р. психолог Абрахам Маслоу висловив припущення, що людська поведінка визначається широким спектром потреб. Він розбив ці потреби на п'ять категорій і розташував їх у визначеній ієрархії. В основі цієї ієрархії лежали найнасущні потреби (їжа, вода, житло), а на вершині - більш високі індивідуальні запити (визнання, самовираження). За Маслоу людина - це "тварина, що постійно чогось хоче". Коли потреби найнижчого рівня задоволені хоча б частково, людина починає рухатися до задоволення потреб іншого і не обов’язково наступного рівня ієрархії.

Усе, що необхідно для підтримки життя, — їжа, одяг, житло — об'єднується в категорію фізіологічних потреб. Перш ніж людина зможе переслідувати якісь інші цілі, їй необхідно задовольнити ці основні потреби.

У кожний конкретний момент часу людина буде прагнути до задоволення тієї потреби, що для нього є більш важливою або сильною.

Фізіологічні потреби (потреби найнижчого рівня) є необхідними для виживання. Вони включають потребу в їжі, воді, захисті, відпочинку, сексуальні потреби.

Потреби в безпеці включають потреби в захисті від фізичних і психологічних небезпек з боку навколишнього світу і впевненість у тому, що фізіологічні потреби будуть задовольнятися в майбутньому (покупка страхового полісу або пошук надійної роботи з гарними видами на пенсію).

Соціальні потреби (потреби в приналежності, дружбі, любові) включають почуття приналежності до чого-небудь або кого-небудь, підтримки.

Потреби в повазі включають потреби в особистих досягненнях, компетентності, повазі з боку оточуючих, визнанні.

Потреби в самовираженні, самореалізації — потреби в реалізації своїх потенційних можливостей і зростанні як особистості.

2. . Здобувши незалежність у 1991 році, Україна постала перед питанням розбудови й розвитку системи національної освіти в державі. Загальноєвропейські та світові процеси в ті часи ставили принципово нові задачі та визначали нові пріоритети, а вирішення цих проблем є прерогативою Міністерства освіти і науки України, яке забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності й інтелектуальної власності, направляє й координує діяльність із цих напрямів інших органів виконавчої влади. Це закріплено в Положенні про Міністерство освіти і науки України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2006 р. Сучасний розвиток системи освіти в Україні визначено законом України «Про освіту» (1996), де після прийняття Конституції України були визначені нові пріоритети розвитку освіти, створювалась відповідна правова база. 17 квітня 2002 році Указом Президента України затверджено Національну доктрину розвитку освіти, де зазначено, що головна мета української системи освіти - створити умови для розвитку та самореалізації кожної особистості як громадянина України, формувати покоління, здатні навчатись упродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства. Реалізувати такі глобальні плани зовсім не просто.

3. . Свідомість — це найвища, властива тільки людині як соціальній (тобто суспільній) істоті форма відображення дійсності, функція людського мозку. Вона є активним, цілеспрямованим, узагальненим, оцінним відображенням, пов'язаним з діяльністю, у процесі якої люди освоюють і перетворюють світ.

4.з нання — це відображення дійсності, сукупність відомостей про неї, форма духовного оволодіння дійсністю, інформація. Людина усвідомлює те, що вона має ці відомості, цю інформацію, знання. Вона ставиться до своїх знань як до свого духовного надбання, багатства. Вона оперує цими знаннями, розпоряджається ними, цілеспрямовано використовує їх у своїй діяльності.

Знання – особлива форма духовного засвоєння результатів пізнання, процесу відображення дійсності, яка характеризується усвідомленням їх істинності. Виражаються знання в поняттях, судженнях, умовиводах, концепціях, теоріях. Знання виконує важливі соціальні функції: а) матеріалізується в певні технічні пристрої, технологічні процеси і, таким чином, служить виробництву; б) перетворюється на переконання і є керівництвом до практичної дії. Знання, які передаються шляхом цілеспрямованого навчання, мають бути насамперед строго науковими. Невід’ємними якостями справжніх знань є їх систематичність, усвідомленість, осмисленість. Знання, виступаючи складовою світогляду людини, значною мірою визначають її ставлення до дійсності, моральні погляди й переконання, вольові риси особистості, характер. Вони є одним із джерел нахилів та інтересів людини, необхідною умовою розвитку здібностей, обдарувань.

Варіант 15

1. Воля - це свідомо спрямована активність особистості. Вона є внутрішньою активністю психіки, пов´язаною з вибором мотивів, цілепокладанням, прагненням до досягнення мети, зусиллям до подолання перешкод, мобілізацією внутрішньої напруженості, здатністю регулювати спонукання, можливістю приймати рішення, гальмуванням поведінкових реакцій. Усе це - специфічні властивості волі. Зв´язок волі з активністю має важливу характеристику - умисність, свідому цілеспрямованість психічних процесів у стані вольової активності. Воля виявляється у своєрідному зусиллі, у внутрішньому напру-

женні, яке переживає людина, переборюючи внутрішні та зовнішні

труднощі, у прагненні до дій або у стримуванні себе.

Воля є детермінованим процесом. Детерміністичне розуміння волі

підтверджується фізіологічними дослідженнями І. Сєченова та І. Пав-

лова. І. Сєченов вказував, що вольові дії причинно зумовлені зов-

нішніми подразниками [10]. Усі довільні рухи є відображувальними,

тобто рефлекторними. І. Павлов зазначав, що весь механізм вольо-

вого руху — це умовний, асоціативний процес, який підпорядко-

вується всім описаним законам вищої нервової діяльності.

Воля людини виробилась у процесі її суспільно-історичного розвит-

ку, у трудовій діяльності. Живучи й працюючи, люди поступово навчи-

лися ставити перед собою певні цілі й свідомо добиватися їх реалізації.

У боротьбі за існування, долаючи труднощі, напружуючи сили чи

стримуючись, людина виробила в собі різні якості волі. Чим важ-

ливішими були цілі, які ставили люди в житті, чим більше вони їх

усвідомлювали, тим активніше вони добивалися їх реалізації

2. У середньовіччі (V – поч. XV ст.) навчання та виховання дітей було зосереджено в руках церкви, головною метою якої була підготовка духовенства. У перший період Середніх віків у Західній Європі були школи трьох типів: монастирська (при єпископських резиденціях та монастирях), соборна, або кафедральна і приходська. В усіх школах діти від 7 до 15 років навчалися молитвам, письму, рахуванню, читанню. Для найбільш здібних учнів монастирських та кафедральних шкіл з часом додавалися граматика, риторика, діалектика, а пізніше – арифметика, геометрія, астрономія, теорія музики.

В основі виховання хлопчиків знатного походження лежало рицарське виховання. На початку XII ст. виникають перші університети в Болонії та Салерно, Оксфордський (1168), Паризький (1200), Кембриджський (1209), Сорбонський (1253), Празький (1348) та ін. Майже до XVIII ст. університет був єдиним типом вищого навчального закладу. Основною формою навчання в університеті була лекція. Вона будувалася за логічною схемою Арістотеля. Наприкінці середньовіччя відроджується інтерес до античної культури, виникає гуманістичний рух, підвищується інтерес до людини, її земних радощів та потягів, відроджується мистецтво, впроваджуються нові педагогічні ідеї.

Педагогіку ХУ – ХУП ст., епохи Відродження, можна назвати гуманістичною. Головною вимогою в освіті став розвиток активності та самодіяльності дитини. Починають з’являтися багатопредметні навчальні плани, до яких включені природознавство, фізика, географія, історія та інші дисципліни.

Змінюється методика взаємодії вчителя та учня, скасовується сувора дисципліна середньовічних шкіл. Послаблення впливу церкви виявилося у розвитку державної школи. З’явилася необхідність у спеціальній підготовці вчителів.

У епоху Відродження (XV – XVI ст.) почала докорінно змінюватися система освіти. До початку ХУП ст. педагогіка залишалася частиною філософії.

У 1623 році англійський філософ Ф. Бекон видав трактат «Про достоїнства та збільшення наук», в якому виділив педагогіку з філософії як самостійну галузь знання. Термін «педагогіка» походить від двох давньогрецьких слів: пайс – дитина, аго – веду.

3. Фрейдизм - це філософія, що вбачає обумовленість явищ, творчості, культури та історії в цілому, психологічними факторами, явищами несвідомого.

4. Немає меж досконалості. Самовдосконалення - це розуміння себе, сильних та слабих сторін і пошук шляху до вдосконалення.

Варіант 16

1.Ст. 13

2. Основні цілі самоменеджменту - максимально використовувати власні можливості, свідомо керувати перебігом свого життя і переборювати зовнішні обставини як на роботі, так і в особистому житті; навчання практичним навичкам, які необхідні кожній діловій людині для успішної роботи: мистецтво і наука самоврядування, методи та прийоми управління особистою кар'єрою, раціоналізації власної праці, техніка і прийоми переконання, методи і навички підвищення і збереження своєї працездатності.  Ці цілі часто представляють у вигляді моделі з семи вимог до якостей менеджерів:  Ÿ здатність формулювати та реалізовувати життєві цілі;  Ÿ особиста організованість;  Ÿ самодисципліна;  Ÿ знання техніки особистої роботи;  Ÿ здатність робити себе здоровою;  Ÿ емоційно-вольовий потенціал;  Ÿ самоконтроль. 

Покращувати своє життя необхідно із самого себе. "Зміни себе - і ти зміниш світ навколо себе". Замість того щоб змінювати обставини, які ми і так не в силах змінити, потрібно змінити своє ставлення до них.  Ключовим словом в самоменеджменте є «час».  Наші відносини з часом подібні любові. Нам дуже часто його не вистачає. Часом ми незадоволені, що воно дуже швидко йде. Ми радіємо моментів творчого і емоційного натхнення. Наша мрія - взаємність, щоб ми і час могли найбільш ефективно діяти спільно, щоб воно не поспішало, щоб ми були завжди молоді і встигли реалізувати свої плани, мрії, бажання. 

3.Свідомість- вища інтегральна форма психіки, результат суспільно історичних умов формування людини в процесі трудової діяльності за постійного спілкування з іншими людьми.

Свідомість- властива людині функція головного мозку, яка полягає у відображенні об’єктивних властивостей предметів і явищ навколишнього світу, процесів що відбуваються в ньому.

4. Адаптація - це динамічний процес, завдяки якому рухливі системи живих організмів, незважаючи на мінливість умов, підтримують стійкість, необхідну для існування, розвитку і продовження роду. Саме механізм адаптації, вироблений у результаті тривалої еволюції, забезпечує можливість існування організму в постійно мінливих умовах середовища.

Варіант 17

1. Важливою особливістю психіки людини є те, що предмети та процеси навколишнього світу, які ми сприймаємо, не зникають безслідно для нашої свідомості, а зберігаються у корі головного мозку. Тільки завдяки збереженню та відтворенню інформації, людина може орієнтуватися у навколишньому середовищі та постійно нарощувати свій інтелектуальний потенціал. Запам’ятовування, зберігання і наступне відтворення інформації називається пам’яттю.

Кожний вид людської діяльності пов’язаний з певним видом пам’яті. Для видової класифікації пам’яті у психології існують три основні критерії: об’єкт запам’ятовування, ступінь вольової регуляції пам’яті, тривалість збереження інформації.

Пам’ять має дуже велике значення в житті і діяльності людини. Завдяки пам’яті людина має уявлення про сприйняті раніше речі або явища, внаслідок чого зміст його свідомості не обмежується наявними відчуттями і сприйняттями, але включає і набуті у минулому досвід та знання. Ми запам’ятовуємо наші думки, зберігаємо в пам’яті виниклі у нас поняття про речі і закони їх існування. Пам’ять дозволяє нам використовувати ці поняття для організації наших майбутніх дій і поведінки.

Якби людина не володіла пам’яттю, її мислення було б дуже обмеженим, оскільки проводилося б лише на матеріалі, що одержується в процесі безпосереднього сприйняття. Память зберігає нам знання, а без знань немислимі ні плідна діяльність, ні успішне навчання.